У 2025 році музичний світ України зазнав непоправної втрати. На 61-му році життя зупинилося серце віртуоза, педагога та щирого патріота, чиє ім’я нерозривно пов’язане з відродженням українського інструментального мистецтва. Він пішов у зеніті творчих задумів, залишивши по собі недописані партитури й тисячі відлунь у серцях учнів
Майбутній музикант народився 22 січня 1965 року. Його шлях у велике мистецтво розпочався з дитячого захоплення срібноголосими цимбалами. Після закінчення музичної школи обдарований юнак вступив до Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка (тодішньої консерваторії), де відшліфував власний унікальний стиль виконання, поєднавши академічну глибину з народною емоційністю.
Значну частину життя (39 років) Василь Григорович присвятив педагогічній діяльності в Івано-Франківському фаховому музичному коледжі імені Дениса Січинського. Для вихованців він був не просто викладачем, а духовним наставником. Створений ним фольклорний ансамбль став справжньою кузнею талантів, де студенти не лише вдосконалювали техніку, а й вчилися головному – любити і розуміти українську народну музику. Він плекав у молоді почуття національної гідності, доводячи, що народний інструмент може звучати сучасно, шляхетно та потужно.
Творчий доробок митця вражає масштабом. Він був автором численних аранжувань і партитур для найрізноманітніших складів оркестрів – від камерних ансамблів до великих колективів. Василь Ровенко здійснив численні перекладення різноманітних творів для цимбалів соло. У них музикант сміливо розширив межі можливостей інструмента не лише як акомпануючого, а й сольного, якому під силу ВСЕ. Серед таких зразків – твори українських і зарубіжних класиків, таких як Ференц Ліст, Людвіг ван Бетховен, Антоніо Вівальді.
Справжньою перлиною його науково-творчої праці стала збірка «Музика бароко в перекладі для цимбал». Ця праця відкрила нові горизонти для інструмента, продемонструвавши, що українські цимбали здатні досконало передати складну естетику Баха, Вівальді й Скарлатті.
До останніх днів Маестро жив роботою. У його планах було видання ще кількох збірок, над якими він працював із притаманним йому перфекціонізмом. На жаль, смерть виявилася швидшою – ці праці так і залишилися на робочому столі, чекаючи на видавця.
Він був справжнім патріотом не на словах, а в справах. Кожна нота, видобута його паличками, кожен урок і кожна партитура були присвячені Україні. Його життя обірвалося на 61-му році, але музика, яку він встиг подарувати світові, звучатиме вічно – у грі його учнів, у записах і в пам’яті тих, хто мав честь знати цю світлу людину.
На вшанування пам’яті Василя Ровенка та озвучення його останніх творчих здобутків 23 січня в Івано-Франківській філармонії імені Іри Маланюк відбудеться концерт, який автор сам спланував.
Світла пам’ять Віртуозу. Його цимбали замовкли, але їхній резонанс залишиться в історії української культури назавжди.
Матеріал надійшов від Оксани ТЕРЕШКУН
