Інтерв’ю музикознавця Андрія Шеломенцева з членом Асоціації естрадних і джазових оркестрів України та Національної всеукраїнської музичної спілки, диригентом Національного академічного духового оркестру України, а також засновником, диригентом і художнім керівником джазового оркестру «Drum Art Big Band» Олексієм Вікуловим
А. Ш. Доброго дня, Олексію! Шанувальникам було б, мабуть, цікаво дізнатися, як ви прийшли в музику.
О. В. Я завжди буду нескінченно вдячний батькам за те, що одного разу вони привели мене в цей прекрасний Світ Музики! Мені дуже пощастило, адже я вчився у легендарній дитячій музичній школі № 6 міста Дніпра, яка по праву вважається кузнею талантів європейського масштабу! І це аж ніяк не перебільшення, адже величезна кількість її випускників – музиканти екстракласу, котрі ведуть концертну діяльність по всьому світу. Правду кажучи, цей успіх був би неможливий без колосального внеску в розвиток школи директора – Наталії Ігорівни Іванової. Саме завдяки її таланту, харизмі й чудовим рисам керівника заклад став справжнім брендом. Через те, що почалася підліткова мутація голосу, мене замість хору перевели на відділ духових інструментів. Тоді в школі якраз організували дуже потужний духовий відділ. Вибір припав на тромбон. Волею долі, не інакше.
Цей момент можна вважати точкою мого «джазового неповернення». Усе завдяки першому вчителю Юрію Миколайовичу Півню. Саме він сприяв тому, щоб «музика свободи» назавжди оселилася в моєму серці. У найважчі для країни часи на абсолютному ентузіазмі власними силами при ДМШ був створений дитячий джаз-оркестр Стаса Варшавського «Маленькі зірки». Справжній біг-бенд! Багато дітей мріяло потрапити в цей колектив, і я був у їхньому числі. Мені пощастило стати лідером групи тромбонів «Маленьких зірок». У нас була велика концертна практика. Творче зростання і досвід були просто неймовірні! Нам аплодувало безліч залів у різних куточках міста, країни та зарубіжжя. Це були мої перші «джазові університети».
Після від’їзду Стаса Варшавського за кордон його справа не пропала. «Прапор» дитячого джазу підхопив Євген Цікавий – геніальний барабанщик, неймовірно талановитий музикант-віртуоз, який очолив оркестр.
А. Ш. Я знаю, що в той період важливим етапом вашої творчості була робота в біг-бенді Юрія Паламарчука…
О. В. Із багатьма хлопцями надалі я став грати в «Губернаторському біг-бенді» Юрія Паламарчука. Але «Губернаторським» він став трохи пізніше. Спочатку колектив називався «Дніпропетровський джаз-оркестр». У ньому я пропрацював трохи менше п’яти років. У складі оркестру я брав участь у безлічі різних концертів і фестивалів. Репертуар оркестру був багатий і великий, це були як класичні джазові стандарти, так і різні сучасні джазові обробки й композиції.
Саме у складі «Губернаторського» я став лауреатом Міжнародного джазового фестивалю «Джаз на Дніпрі» в 2001 році. Тоді мені пощастило працювати пліч-о-пліч разом із легендарними джазовими музикантами Юрієм Біленком і Валерієм Щерицею.
А. Ш. Після музичної школи ви навчались у Дніпропетровському музичному училищі?
О. В. Я закінчив Дніпропетровське музичне училище як тромбоніст і диригент. Уже тоді в мені зародилася мрія бути диригентом справжнього біг-бенду. Здібності до диригування у мене виявив училищний педагог, досвідчений майстер і неймовірно чудова людина Сергій Михайлович Петросян. Його уроки – це завжди подія. Весь багаж знань, отриманий на цих заняттях, залишається з тобою назавжди. Сергій Михайлович дав мені те, що називається диригентською школою. Диригентська техніка, розуміння різних стилів музики, навички і нюанси аранжування творів. Мені дуже подобалося займатися диригуванням, працювати з оркестром. Я із задоволенням осягав усі тонкощі професії і як результат – здобув диплом із відзнакою.
А. Ш. Пізніше ви переїхали до Києва. Розкажіть про цей новий період вашого життя, будь ласка.
О. В. Вступивши до Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, я продовжив удосконалювати диригентську майстерність у класі Леоніда Георгійовича Тихонова – першого диригента симфонічного оркестру Національної філармонії України, диригента сценічного оркестру Національної опери України. Я набув колосального досвіду за роки навчання, шліфуючи диригентську техніку, отримав нові знання, необхідні для моєї професії.
А. Ш. Першим колективом у Києві, диригентом якого ви стали, був «Big Yellow Band». Як працювалося з цим оркестром?
О. В. Мій давній друг, а за сумісництвом бенд-лідер «Big Yellow Band» Дмитро Сіберт, розповів, що їхній оркестр потребує диригента. Я пройшов репетиційні проби і дістав схвалення художнього керівника колективу Антона Загороднього. Уже через місяць відбувся мій перший концерт із «Big Yellow Band» у Національній філармонії України.
Оркестр cкладався з чудових музикантів, кожен із яких – яскрава харизматична особистість. На жаль, через відсутність систематичного фінансування склад колективу постійно змінювався. Але завдяки тому, що нам вдалося максимально уповільнити і збалансувати цей процес, ми змогли досягти певних успіхів. А вони вагомі – Гран-прі на загальноміському конкурсі-огляді міста Києва 2015 року, а також присвоєння звання «народного колективу»!
«Big Yellow Band» також був постійним учасником Всеукраїнського фестивалю «Зимові джазові зустрічі» імені Євгена Дергунова, гідно виступив на «Параді біг-бендів», а також у концерті пам’яті Євгена Дергунова, присвяченого 80-річчю від дня народження композитора. У липні 2016-го відбулася важлива міжнародна подія для нас – гастролі до Польщі на джазові майстер-класи «Warsztaty Jazzowe-2016». «Big Yellow Band» дав там чудовий концерт, завоювавши серця публіки й отримавши нових шанувальників.
А. Ш. Зараз ви працюєте диригентом Національного академічного духового оркестру України. Разом із його музикантами ви створили біг-бенд…
О. В. Національний духовий оркестр України – це високопрофесійний та універсальний творчий колектив, із яким можна готувати будь-які програми різних стилів і жанрів! Оркестр і раніше виконував твори з джазового репертуару, але це була несистемна практика. А коли я тільки-но прийшов у колектив, ми почали грати у класичному форматі біг-бенду серйозно та систематично. Фактично біг-бенд на постійній основі виник на початку 2017 року.
А. Ш. Мабуть суто класичним музикантам було не зовсім комфортно виконувати джазову музику?
О. В. Спершу було не просто, бо більшість оркестрантів грала джаз ледве не вперше, із нуля. Йдеться про академічних виконавців із відповідною освітою. І тільки невелика кількість раніше цікавилася джазом. Утім коли прозвучала ідея організації джаз-бенду, в усіх без винятку було велике бажання взяти в цьому участь, тому справа пішла відносно легко. Найголовніше те, що їм дуже подобається грати джаз, принаймні на репетиціях точно ніхто не нудьгує, для нас це – своєрідна розрада.
А. Ш. Цікаво, як формується репертуар біг-бенду?
О. В. Буває, що твори я даю з власної бібліотеки. Часто ми обмінюємося нотами з іншими колективами або нам їх просто дарують. Надзвичайно великий внесок у розширення запасів нотного матеріалу й репертуару оркестру зробив Олексій Баженов – колишній диригент Національного духового оркестру. Він зробив неймовірну кількість перекладень для нашого колективу, зокрема джазових стандартів. Деякі аранжування джазових творів роблю сам. Я також автор понад тридцяти нових програм, що увійшли до постійного репертуару Національного академічного духового оркестру України.
А. Ш. Скажіть кілька слів про ваші здобутки останнього часу.
О. В. Протягом 2017–2019 років ми разом із моїм «Drum Art Big Band», де я теж є диригентом, засновником і художнім керівником, двічі брали участь у престижному міжнародному фестивалі «Джаз на Дніпрі» (місто Дніпро). Разом із Національним академічним духовим оркестром України ми реалізували кілька міжнародних проєктів і брали участь у визначних музичних фестивалях «Французька весна» (Київ) і «Стравінський та Україна» (Луцьк). На початку 2020-го я був диригентом концерту в Національній філармонії України американської легенди джазу Девіда Фрізена з Національним духовим оркестром. А наприкінці того ж 2020 року в листопаді у США вийшов реліз нового альбому Девіда Фрізена, що був записаний спільно з Національним академічним духовим оркестром України. У цьому проєкті я виступив як диригент і аранжувальник творів.
А. Ш. Олексію, бажаю вам подальших творчих злетів! Дякую за цікаву розмову!
Андрій ШЕЛОМЕНЦЕВ
Фото з архіву Олексія Вікулова