Прощання з режисером, продюсером, музикантом Сергієм Проскурнею

84

4 лютого в Києві прощатимуться з культовою особистістю українського мистецтва Сергієм Проскурнею

10:30 – 12:30 – церемонія прощання, відспівування, молитовний чин у Свято-Михайлівському Золотоверхому Соборі (вул. Трьохсвятительська).

13:30 – 14:30 – чин похорону на Байковому кладовищі. Київський крематорій. Спеціалізований зал у корпусі головної адмінбудівлі поруч із паркувальним майданчиком (вул. Байкова, 16).

На церемоніях будуть дотримані усі карантинні норми. Прохання до всіх зберігати дистанцію, одягати захисну маску та використовувати дезінфектор.

Олег Вергеліс, театрознавець:

Театральна хода вулицями міста в рамках фестивалю “KropFest 2018”. Кропивницький, Україна. 2018

«Долаючи різні перепони, він не робив, а, власне, “творив” наймасштабніші театральні проєкти в Україні – “Мистецьке Березілля”, “Гранди мистецтв”, “Кропивницький”… Отака його “наскрізна театральність” була замішана на суто дитячому захваті мистецтвом Театру і певною часткою на його ж прекрасному театральному авантюризмі. Сергій був дорослою дитиною українського театру. І “був” він (знову минулий час!) мандрівним персонажем “Березільської Культури”, бо, здавалося, ніби “позавчора” він гуляв під ручку з Чистяковою, Меллером, Кулішем, Гірняком, Семенком, Крушельницьким. Він усе про них знав і сам себе позиціонував як “дитя Березілля”. І гідною даниною пам’яті Сергія була би спроба його друзів згодом відродити його ж фестивально-лабораторну ідею фестивалю “Мистецьке Березілля” (в оновленому форматі), на який майже ніколи йому не вдавалося віднайти гідні бюджети. Буде “Березілля”, буде і Сергій. Тут і зараз».

Сергій Васильєв, театрознавець:

«Чим іще знаменитий Проскурня, персонаж світської хроніки, неодмінний учасник усіляких тусовок, денді в начищених черевиках і нарочито недбало зав’язаною навколо худої шиї шовковою хустиною? Дзвіночком! Перед кожною акцією свого фестивалю – спектаклем чи концертом, лекцією або прес-конференцією – він зі стурбованим виглядом дзвенить у старомодний мідний дзвіночок. Зрештою, “Березiлля” – не просто виплекане ним дитя, але і грандіозне щорічне видовище, яке він влаштовує в київських декораціях. “Березiлля” – його персональний магічний атракціон і рок. Це тільки стороннім здається, що фестиваль триває місяць, для Проскурні він не переривається ні на хвилину. Колись я сказав йому, що це його особисте свято, і, здається, засмутив. Але оцініть масштаб свята. Є люди-скарбнички, люди-військові бази, люди-дулі, люди-оркестри, люди-оранжереї, люди-сади, люди-вигрібні ями. Проскурня – людина-фестиваль…»

Валентина Клименко, журналіст:

«Помер Сергій Проскурня. І зразу із чоловіка людського зросту почала випростовуватися публічна фігура космічного масштабу.

Контури реального масштабу Проскурні проявляються тільки зараз, коли душа відділилася від тіла, а в некрологах уважніше перераховують усе, що Сергій зробив. І з’ясовується, до всього культового й епохального в українській культурі часів Незалежності і трохи напередодні він причетний: львівський фестиваль альтернативної культури “Вивих”, перша “Червона рута”, театральні фестивалі “Золотий Лев” у Львові і “Мистецьке Березілля”, фестивалі однієї п’єси “Одержима” Лесі Українки та “Чекаючи на Годо” Семуеля Беккета у Києві, “Гранди мистецтва у Львівській опері”, святкування 60-річчя Романа Віктюка у Львові та Києві, гастролі театру імені Шота Руставелі, заснував театр-студію “Будьмо!”, поставив кілька вистав за поезією українських поетів, інавгурація УКУ, після Помаранчевої революції зрежисував безліч державних заходів, які завжди впізнавані як Проскурнівські, фільми “Шевченко. IDентифікація”, “Україна Всесвітня”, кінопроєкт “Наш Шевченко”, концерт “Україна. Народжені вільними” та інші.
Згадувати Сергія означає згадувати всі творчі, експериментальні, епохальні або авантюрні культурні події…

Сергій Проскурня і Роман Віктюк. Фото М. Сидорова

…Його прижиттєва любов, служіння і шана до великих талановитих людей – як Анатолій Ефрос, Сергій Параджанов, Марія Примаченко, Данило Лідер, Еймунтас Някрошюс, Ада Роговцева, Роман Віктюк, Гія Канчелі – це не про створення кумирів, це про творення атмосфери любові навколо цих людей…

…Сергію, спасибі, що ти був. Ми всі – знайомі й незнайомі – ще маємо познайомитися з тобою ближче…»

«Сергій Проскурня. Мільйон відтінків любові»

Підготувала Ольга Стельмашевська