Рок-концерт «Важкий синдром»: думки і враження. Серія третя

0
Share Button

«Важкий синдром» у стінах консерваторії

Концерт-презентація із такою назвою, що пройшов у рамках цьогорічного «Київ Музик Фесту», вочевидь став однією із найпомітніших новаторських акцій форуму. Це й не дивно: два знаних українських автори, що донедавна позиціонували себе винятково у рамках академічної традиції, представили на розсуд публіки композиції у стилях hard-rock і heavy-metal. Як сприйняла такий поворот у розгортанні фестивалю загалом та у творчості Сергія Пілютикова й Сергія Зажитька, зокрема, слухацька аудиторія? Ми ретельно призбирали думки слухачів із цього приводу.

Олександр Щетинський
Олександр Щетинський

Олександр Щетинський, композитор: «У мене залишились гарні враження від концерту. Два автори – Сергій Пілютиков і Сергій Зажитько, відомі нам в іншому напрямі творчості, пробують себе у новому музичному середовищі. Обидва є початківцями на цій доріжці. Однак це добре. Адже все нове збагачує людину. Я певен, що якщо вони займаються рок-музикою, то це не може не впливати на їхню головну діяльність, не збагачувати особистість, не розвивати її».

Ольга Мазур: «Висловіть вашу думку щодо того, що концерт відбувся у стінах консерваторії?»

О. Щ.: «Можливо це нині й на краще, що концерти такого типу перейшли з рангу сприйняття суто вуличних заходів до академічних. Я схвально ставлюся до цього. А взагалі вважаю, що ми не повинні обмежувати себе, перебирати. Треба грати там, де тільки можна. На майбутнє хотілося б сподіватися, що у нас з’являтиметься більше залів і вибір буде значно ширшим».

О. М.: «Які побажання ви б хотіли висловити?»

О. Щ.: «Безперечно, хотілося б побажати композиторам творчих успіхів, нових звершень, нових ідей, їхньої реалізації; натхнення й плідної праці, і щоб творчий доробок віднайшов свого слухача, сприймався публікою “на ура!”»

Марина Гайдук, студентка ІV курсу НМАУ: «Я ніколи не слухала рок-музики. Навіть, зізнаюся, боялася слухати, – думала, що ця музика не для мене. Але я зрозуміла (посміхається), що не така вона вже й страшна. Страшною є не музика, а те, що вона відтворює. Це просто такий музичний спосіб вираження бунту, спротиву, дитячої агресії. Це своєрідний метод самовираження. У людині інколи накопичується різне і вона таким чином намагається звільнитися від наболілого. Побувавши на цьому концерті, я багато чого зрозуміла для себе і зробила навіть відповідні висновки. Музикознавці часто досліджують фольклор, класику, а щодо рок-музики, то це питання рідко порушується. На жаль, воно залишається відкритим. Час уже оцінити естетику такої музики. Можливо, сьогоднішній концерт дасть потрібний поштовх».

У центрі - Сергій Пілютиков
У центрі – Сергій Пілютиков

Композитор-початківець: «На мою думку, концерт був досить вдалим. Я щасливий, що мав змогу побувати на ньому. Манера виконання музикантів, їхня подача, загальна атмосфера помітно зарядили мене. На жаль, я не захоплювався рок-музикою і пробував себе в інших стилях. Проте після сьогоднішнього концерту впевнений, що в мене залишаться не тільки позитивні враження, а й збагатиться творчий доробок.

Той факт, що концерт відбувся у стінах Національної музичної академії, – це не лише щось нове, це ламання усіх стереотипів, іще один поштовх у поєднанні непоєднуваного. Я вважаю, що такі мікси потрібні для аудиторії. Адже, як ми помітили, стіни консерваторії сьогодні вмістили водночас і молодь, і старше покоління. Власне завдяки приміщенню консерваторії, я вважаю, ми змогли у комфортабельних умовах насолодитися концертом».

Олександр – виходець з України, який упродовж останніх кількох років працював в Америці: «Мені дуже сподобалося, а особливо остання пісня, що виконувалася “на біс” про завуча й зануду. А ще мене потішило, що концерт не був тихим, а навпаки – доволі гучним».

О. М.: «Концерт відбувся у стінах консерваторії. Як ви ставитеся до цього?»

У центрі - Сергій Пілютиков і Сергій Зажитько
У центрі – Сергій Пілютиков і Сергій Зажитько

О.: «Вважаю це гарним вибором. По-перше, це підкреслює рівень організації заходу. По-друге, наявність сцени сприяла естетичному вигляду музичного видовища, а наявність місць надала можливість слухачам відчувати себе значно зручніше. Мені сподобалося. Єдине, що я би хотів додати, як замітку, – це те, що концерт у таких умовах хотілося слухати довше!»

О. М.: «Як давно ви є прихильником рок музики? Чи можете стверджувати, що в Україні рок-музика займає далеко не останнє місце в рейтингу популярності?»

О.: «Я давній шанувальник рок-музики. Часто відвідую концерти і думаю, що мене можна назвати експертом у цій галузі (посміхається). Після сьогоднішнього концерту я з упевненістю можу стверджувати, що в Україні розвивається рок-музика. Вона за якістю не поступається американським аналогам. Мені також імпонує те, що українські гурти не намагаються нікого копіювати, а навпаки – виробляють свій “продукт”. До того ж, якісний, а це дорого вартує. Звичайно, на цьому зупинятися не слід. Я б хотів побажати подальшого розвитку українському року. І вірю, що наступний мій візит в Україну порадує мене не меншe вражень».

Ольга МАЗУР

Фото Юрія ШКОДИ

Share Button