Skoryk Competition 2016: імпресії

0
Мирослав Скорик
Share Button

Сьогодні у Києві пройшов другий тур Першого Всеукраїнського відкритого музичного конкурсу Мирослава Скорика – турніру, «візитною карткою» якого стала винятково музика українського маестро. У цій частині змагання вісім учасників (троє – з першої вікової категорії і п’ятеро – з другої) виконували Концерт для фортепіано з оркестром № 1 До мажор.

У нині багатій фортепіанній спадщині Мирослава Скорика цей твір займає осібне місце. Композитор написав його 1977 року на замовлення свого вчителя в аспірантурі Московської консерваторії Дмитра Кабалевського спеціально для Всесоюзного конкурсу молодих піаністів у Самарі. В супроводжуючій літературі твір отримав підзаголовок «Юнацький». Світлий, оптимістичний, сповнений енергії руху – почуттів, зазвичай притаманних молодості – Концерт стверджує ідею свободи вислову, радості творчості. Стилістично він презентує органічне злиття класичних формотворчих та мовних кліше із відверто джазовими інтонаційно-ритмічними моделями. При зовнішній простоті матеріалу, Концерт містить доволі розмаїту палітру образів. Тут і життєрадісна спрямованість уперед, до підкорення вершин, і стихія джазової танцювальності, і лірична сповідальність необарокової aria (до слова, інтонаційно подібної до «Арії» з Партити № 5 для фортепіано). Однак, як зазначалося вище, домінує у творі все ж цілісний, позитивний образ класичного раціо.

Власне саме так, у руслі традиції й тлумачили Концерт більшість учасників другого туру. Однак, приємно визнати, було кілька винятків. Власні (чи своїх наставників) інтерпретаційні акценти у виконанні твору проставили двоє конкурсантів із першої вікової групи. У виконанні Романа Шутка, вихованця Львівської десятирічки, Концерт прозвучав незвично драматично. Така якість вислову стала наслідком значно повільнішого у порівнянні з виступами інших учасників темпу, підкреслено декламаційної манери інтонування.

Контрастом виступу Романа Шутка став речиталь Микити Бурзаніци, учня Донецької середньої спеціальної музичної школи-інтернату. У виконанні донеччанина Концерт прозвучав не просто оптимістично-життєрадісно. Енергія молодості тут просто таки вихлюпувалася через край, перетворившись наприкінці твору в екстатичну стихійність і нестримність.

Цікавим був виступ Владислава Агромакова з Одеси (друга вікова категорія). У його виконанні твір набув рафіновано-графічного, навіть імпресіоністичного звучання (особливо у токатно-прелюдійних епізодах-імпровізаціях). Зважаючи на неокласичну спрямованість Концерту таке тлумачення є цілком небезпідставним.

…Отже Конкурс фактично завершився. Завтра, на Гала-концерті, стане відомо, що у виконавській інтерпретації команда арбітрів на чолі з Мирославом Скориком оцінить найвищими балами: класику неокласицизму чи оригінальність вислову? Чекати залишилось недовго.

Валентина КУЛИК

Share Button