Спектр полонічної сакральності: український тур «Cappella Corale Varsaviana»

127
Share Button

З 29 червня до 3 липня хорова капела польсько-українського диригента Романа Реваковича з програмою «Польська хорова музика XVIXXI століть» виступила в Києві, Житомирі, Хмельницькому та Львові

В історії України та Польщі багато точок дотику й епізодів спільної пам’яті. Щоправда, точки ці нині часто згадуються для застосування больових прийомів щодо опонента, а спільна память стала приводом для взаємних звинувачень і cпекуляцій. Історичні дослідження використовуються як основа популістських заяв політиків та абсурдних законопроектів.

Примітно, що провокації посилюються зі зростанням активності українських істориків і мистецтвознавців, які своїми відкриттями знімають з нашої історіографії темний каптур вторинності й залежності від колишніх метрополій. Усе ж запеклі дискусії часто безрезультатні та лише розмивають головні меседжі культурної дипломатії. Інша справа – музика. Це яскравий мистецький маркер і консолідуючий символ. Особливо якщо це духовна музика – найрепрезентативніша форма культурного коду нації.

Програма концерту

Саме з сакральних творів складалася програма хору «Cappella Corale Varsaviana» під керівництвом Романа Реваковича. Виконання в одному концерті давніх і сучасних творів – дуже амбітне завдання, що потребує від диригента й виконавців додаткової обізнаності в стилях і виконавських практиках цих століть, аби достовірно відтворити досить різнопланові опуси.

Відповідно до хронологічного поділу, концерт складався з двох частин. У першому відділенні звучала велич Речі Посполитої XVIXVII століть, що закарбувалася у династіях Ягеллонів, Вазів і Веттінів. Це «Мелодії на псалтир польський» Миколая Гомулки, псалми та багатоголосні пісні Вацлава з Шамотул і Великодня меса Гжегожа Горчицького. Твори презентували основні стильові константи того часу: багатий бароковий концертний стиль, строга ренесансна поліфонія.

Перше відділення обрамляли два твори сучасних композиторів. І якщо помпезний «Canticum Solemnis» білоруса Дзмітрія Либіна доречно вписався в естетику звучання старовинної музики і вдало відкривав концерт, то «Sanctus» Бартоша Ковальского викликав розгубленість. У 2000 році цей твір отримав першу премію на конкурсі молодих композиторів, проте в математично довершених вимірах музики XVIXVII століть «Sanctus» із екстатичними скандуваннями й пафосом виглядав не так органічно. Ймовірно, що в іншому звуковому контексті художні цінності твору Бартоша Ковальского були би помітнішими.

У другому відділі концерту звучали опуси авторів XXXXI сторіч (Фелікса Нововєйського, Юліуша Луцюка, Генрика Гурецького, Бартоша Ковальского). Минуле століття збагатилося багатьма композиційними техніками, що означало суттєве оновлення сакральної музики у взаємодії канонів і сучасних тенденцій. Особливо цікавим прикладом є «Літургія подячна» Юліуша Луцюка, в якій композитор експериментує з початковими формами поліфонії та наспівами латинської традиції у сучасному звучанні. В Літургії, окрім того, митець цитує піснеспів «Bogurodzica», який поляки вважають своєю найдавнішою музичною пам’яткою. Щоправда, сучасні дослідження доводять давньоруське походження цього гімну (зокрема дослідник Іван Кузьмінськийi).

Ще одним особливим твором концертної програми, пов’язаним із Богородицею, став «Totus Tuus» Генрика Гурецького. У властивій йому манері письма, де панують проста ритміка й повторювані мелодичні паттерни, композитор створив зворушливий образ Богородиці.

У другому відділенні прозвучав також «Sanctus» українського композитора Богдана Сегіна, який він написав спеціально для концертного турне «Cappella Corale Varsaviana». Невеличкий діалог культур удався.

Зрозуміло, що концертний тур презентував слухачам твори саме польської хорової традиції, але потенційно цікаво було б почути українських авторів саме в першій частині програми, де би поряд із Горчицьким і Гомулкою прозвучали Дилецький, Пекалицький. Тим паче, що одна з «Мелодій на псалтир польських», а саме «Плач праведний» за стилістикою є близьким покаянним партесним концертам XVII століття.

Виконавці

Концерт у Львівській філармонії

Кожна група творів – це полярні музичні світи з особливою інтонаційною естетикою і прийомами виконання. Упоратися з таким обсягом творів – завдання надскладне для будь-якого хору. Тим паче, що «Cappella Corale Varsaviana» є проектним колективом. У таких умовах буває складно досягти безумовного балансу звучання, злагодженості між партіями та відчуття єдності. Утім учасниками хорової капели є професійні музиканти, до того ж далася взнаки присутність у колективі хористів-диригентів, які мають власні колективи й постійну практику роботи з різноплановими опусами. Тож кожен твір був виконаний із належним натхненням і точним дотриманням технічних настанов.

Музичний ментор

Яким би не був рівень майстерності колективу, без чутливого диригента успіх не відбувся б. Роман Ревакович став ментором, який поєднав минуле і сучасне музичної Польщі у свій маленький всесвіт, милувався ним і захоплював публіку. Його експресивна манера диригування привернула увагу й дещо збентежила екзальтованою та детальною жестикуляцією. Не одразу стало зрозуміло: чи диригент намагається розбурхати й активізувати хор таким чином або це перформанс.

Спостереження за мануальною технікою диригента в деяких випадках, створювали враження, що перед ним цілий оркестр, а не камерна хорова капела. Згодом зчиталося, що маестро перебував у своєму світі, звідки щоразу добував нові сенси сакральної музики. Очевидно, що Роман Ревакович не з тих хормейстерів, котрі, досягаючи потрібного результату на репетиціях, на концерті лише намагаються зберегти «страву теплою». Для нього виступ був особливим викликом і проживанням кожної музичної ідеї, що приховували в собі звуки та інтонації. За химерною мануальною пластикою Роман Ревакович творив музику в живому часі й вимагав від хористів видобувати результати, вищі за репетиційні шаблони.

У першому відділенні диригент і хор створили атмосферу старовинного польського храму, де переважали матові тони й стримані емоції. У перерві маестро заглибився у роздуми, налаштовуючись на інакшу музичну програму.

Друге відділення прозвучало на зовсім іншому емоційному рівні – більш відкрито й піднесено. Роман Ревакович диригував з особливим азартом. Твори презентували інтонаційний образ нинішньої Польщі, зведений на поєднанні досягнень музики Речі Посполитої, модерних композиційних технік і нового звучання. Із цієї точки зору програма другого відділу повністю виправдала призначення – диригент відкрив польську сакральну музику не як рудимент минулого, а живу традицію, що одночасно представляє культурний код нації і корелює із сучасністю.

Концерт хору «Cappella Corale Varsaviana» – зразковий проект культурної дипломатії. З одного боку, тур об’єднав міста, де історично сформувалася найбільша частка етнічних поляків, з іншого – показав унікальний бренд польської музичної культури, який, об’єднуючи сакральність і сучасність, транслює зрозумілі повідомлення великій аудиторії і формує позитивний імідж держави.

Стас НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ

Фото Анджея СВЄТЛІКА і Сергія ГОРОБЦЯ

Share Button