«Струни душі моєї»: до ювілею Світлани Овчарової

354
Share Button

Цими зимовими днями святкує ювілей відомий педагог, прекрасна аранжувальниця творів для бандури, заслужена працівниця культури України, професорка кафедри народних інструментів Дніпропетровської академії музики імені Михайла Глинки – Світлана Овчарова. Для бандурної спільноти її ім’я наповнене особливим шармом

Консерваторський кадр. Свій творчий шлях Світлана розпочала на Дніпропетровщині. Шестирічна дівчинка мала природні музичні здібності, добрий музичний слух. На прослуховуванні до музичної школи вчителька сказала батькам: «Це росте майбутній консерваторський кадр». Ці слова міцно закарбувалися у серці Світланки, і, ще не знаючи що означає слово «консерваторія», вона знала ким стане у дорослому житті.

При вступі до Дніпропетровського музичного училища імені Михайла Глинки (далі – ДМУ) на народне відділення, Світлана Овчарова на відмінно склала іспит із сольфеджіо, написала складний диктант. Відома музикознавиця, багаторічна очільниця Дніпропетровського осередку НСКУ – Аріадна Поставна запропонувала викладачу по класу бандури Лідії Воріній «віддати» абітурієнтку на музично-теоретичне відділення, на що та, не розгубившись, відповіла: «Нам теж потрібні такі!»

Із першого року навчання у ДМУ Світлана почала робити перекладення для бандури соло класичних творів, аранжування українських народних пісень, тогочасних популярних пісень для ансамблю бандуристів «Чарівниці». З другого курсу – паралельно навчалася на диригентсько-хоровому відділенні ДМУ у класі відомого хормейстера Анатолія Кулагіна, де оволоділа тонкощами хорового мистецтва. Цікаво, що свої перші аранжування Світлана зробила раніше, ніж опанувала теоретичні основи з інструментування, і, коли викладач дізнався про це (численні аранжування студентки вже виконував ансамбль бандуристів «Чарівниці» ДМУ), був здивований вродженому відчуттю правильного голосоведіння, фактури й стрункості форми.

І тут, напевно, відіграла роль атмосфера в сім’ї, яка вплинула на формування смаків майбутньої мисткині ще у дитячі роки. Хоча батьки Світлани не були професійними музикантами (за фахом інженери-конструктори), у домі часто звучала класична музика, а коли збиралися гості – співали арії з відомих оперет: вишукану Арію Містера Ікса з «Принцеси цирку», дует «Помнишь ли ты» з «Сільви» Імре Кальмана і та інших. Ця любов до класичної музики міцно вкоренилася у пам’яті й серці маленької дівчинки.

Із Сергієм Баштаном

Космос Баха. У студентські роки, як зізнається сама Світлана Овчарова, всю музику, яку вона чула, «намагалась пристосувати на бандуру». Найулюбленішим композитором, який із дитинства «закохав» у себе, був Йоганн Себастьян Бах. Осягнути глибину й широчінь феномена композитора може далеко не кожен музикант.

Придбавши в нотному магазині наприкінці 1970-х років два томи раніш не виданих творів Баха, Світлана одразу взялася за перекладення їх для бандури соло. Прелюдію (Фантазію) BWV 221 до мінор успішно виконала на вступному іспиті до Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського (далі – КДК).

Перекладення студентки І курсу КДК Овчарової опусів композиторів-класиків Вольфганга Амадея Моцарта, Йоганнеса Брамса, Йозефа Гайдна були надруковані у «Школі гри на бандурі» Сергія Баштана – Андрія Омельченка. Це той підручник, із якого починають навчатися практично всі бандуристи.

У фокусі – ансамбль. Після успішного закінчення столичного вишу, Світлана Овчарова повернулася у рідне місто, тодішній Дніпропетровськ, нині – Дніпро, у стіни рідної Alma mater. Від 1985 року була співкерівником (разом із Лідією Воріною), а від 2008 (з Мариною Березуцькою) – художнім керівником відомого ансамблю бандуристів, лауреата численних конкурсів і фестивалів, гордості й окраси Дніпропетровщини – «Чарівниці». Світлана Овчарова не лише продовжила традиції ансамблевого бандурного музикування, закладенні у регіоні Лідією Воріною, вона створила величезну кількість аранжувань і перекладень різностильової та різножанрової музики для «Чарівниць», які стали репертуарними, спромоглася підняти виконавське мистецтво ансамблю до високого художнього рівня.

На думку спало таке порівняння. Подібно до того як хороша господиня може із «нічого» зробити обід, так Світлана Овчарова з будь-якої «дрібнички» – шедевр. У її партитурах відчувається рука справжнього Майстра. Все продумано, підпорядковано драматургії: і обов’язкові темпові контрасти, і вишукані гармонії, і яскраві ритмічні малюнки. Якісь дивовижні, невидимі флюїди, просякнуті тонкими душевними переживаннями, через цю музику у довершеному виконанні «Чарівниць» промовляють до самого серця слухача. Тут варто згадати високохудожні обробки усім нам відомих українських пісень «О, милий мій», «Ой за гаєм, гаєм», «За горами, за лісами», «Я лелію поливаю» та багато інших.

Дається взнаки не тільки величезний досвід роботи зі студентами, створення репертуару для капели бандуристів (сорок років педагогічної діяльності!), вроджений талант аранжувальника, природні відчуття міри, смаку, а також стилю. До того ж, мисткиня належить до таких творчих особистостей, які отримують насолоду від самого процесу, щоденної кропіткої праці. Таку важливу і необхідну рису професійного музиканта Світлана Овчарова прищеплює учням.

Пригадую своє навчання у ДМУ, слова Світлани Валентинівни про важливість щоденного «спілкування» з інструментом: «Всередині справжнього музиканта має жити “черв’ячок” який при пропущеному дні нагадуватиме про себе…» Такий підхід є вкрай потрібним. Усім відомо, що середня ланка освіти – надзвичайно важливий етап формування музиканта. Це своєрідний перехідний період від дитячого сприйняття музики до зрілого усвідомлення й розуміння мистецтва в цілому. І тут особистість педагога як керманича важко переоцінити.

2006 року в Дніпропетровську було відкрито консерваторію (від 2016-го – Дніпропетровська академія музики імені Михайла Глинки), де Світлана Овчарова викладає донині. Усі свої вміння та багаторічний досвід вона передає учням.

Із відомою бандуристкою й педагогом Ларисою Дедюх-Гриньків

Бандурний авангард. У щедрому доробку Світлани Овчарової – чимало упорядкованих збірок, музичних редакцій, перекладень (Й.С. Бах. Органні хоральні прелюдії; Лідія Воріна. «Кобзарське мистецтво»; Юрій Радзецький. «Вівторок»; Валентина Мартинюк. «Зозуля часу» та інші), навчальних («Твори зарубіжних, українських композиторів та народні пісні в аранжуванні для ансамблів бандуристів», «Педагогічний репертуар бандуриста-співака», «Вокально-педагогічний репертуар бандуриста», «Арії, романси, пісні українських та зарубіжних авторів у перекладі для бандури». Випуски 1, 2 тощо), навчально-методичних посібників («Педагогічний репертуар ансамблів бандуристів», «Вокальні ансамблі у супроводі бандур», у співавторстві з В. Овчаровим – «Перекладення та аранжування для бандури», «Інструментування для капели бандуристів з оркестровою групою», «Педагогічний репертуар для капели бандуристів з оркестровою групою», у співавторстві з В. Мартинюк, С. Щитовою – Концерт для бандури з оркестром «Bandura forever». Клавір), нотних видань («Народні мелодії», «Українські народні пісні в обробці Світлани Овчарової», «Пісні українських композиторів», «Золоті струни», «Ave Maria», «Дзвени, бандуро». З репертуару ансамблю бандуристів «Чарівниці», «Твори для бандури у супроводі фортепіано» тощо), методичних розробок («Спеціальний клас бандури», «Постава голосу. Клас бандури» та інші).

Чимало зусиль Світлана Овчарова доклала до того, щоб на базі Дніпропетровської філармонії імені Леоніда Когана було засновано ансамбль бандуристів. До складу секстету увійшли перші випускниці Дніпропетровської консерваторії імені Михайла Глинки: Марина Деньгуб, Наталія Семичова, Ганна Войтенко, Наталія Хмель, Алевтина Черказова та Наталія Лягуша. Згодом до колективу приєднався бандурист Лев Рожанський, але як контрабасист і співак. Протягом 2011–2017 років Світлана Овчарова очолювала філармонійний колектив, створила для нього багато цікавих аранжувань, підготувала концертні програми, виконані в тому числі й за межами України.

Окремою сторінкою творчості Світлани Овчарової є співпраця з дніпропетровською композиторкою Валентиною Мартинюк (Брондзею). Завдяки цьому тандему упродовж останніх двадцяти років на Дніпропетровщині триває справжній «бандурний ренесанс». За цей час у співавторстві постав цілий пласт оригінальної музики для бандури – з сучасною композиторською мовою, цікавими експериментами, несподіваними поєднаннями з електронними, академічними інструментами. Практично всі композиції стали репертуарними, а деякі, – як-от пісня «Дніпро – ріка славетна України» Валентини Мартинюк на вірші Валентини Здоренко для соліста й ансамблю бандуристів, – стала візитівкою фестивалю «Дзвени, бандуро!»

Всеукраїнський фестиваль ансамблів бандуристів «Дзвени, бандуро!», директором-розпорядником якого була Світлана Овчарова, проходив у 1996–2014 роках за підтримки Палацу студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та Дніпропетровської консерваторії імені Михайла Глинки.

Із позицій стильових нашаровань цікавими є твори Валентини Мартинюк у музичній редакції Світлани Овчарової для ансамблю «Чарівниці»: «Зозуля часу» для флейти, віолончелі, ударних та ансамблю бандуристів, «Відчуття весни» за мотивами поезій Тараса Шевченка для панфлейти, флейти та капели бандуристів. Минулого року вийшла друком масштабна за задумом шестичастинна кантата Валентини Мартинюк на теми козацьких пісень Дніпропетровщини «Ішов козак долиною».

Магістральний напрям у творчому союзі Світлани Овчарової та Валентини Мартинюк – заповнення прогалини у педагогічному й концертному репертуарі бандуристів: створення оригінальних поліфонічних творів і композицій великої форми. Про це, зокрема, свідчать нещодавно видані навчальні посібники «Українська пісня у поліфонічних творах для бандури» та клавір Концерту для бандури з симфонічним оркестром «Bandura forever» («Бандура назавжди»). Концерт присвячено бандуристці, його назва красномовно віддзеркалює життєве й творче кредо Світлани Овчарової!

Інна ЛІСНЯК

Share Button