В уяві більшості людей музика зазвичай викликає згадки про її звуки під час концертів, фестивалів чи навчання юні в музичних школах… Але важко уявити собі це мистецтво без літератури, найперше друкованої продукції – нот! – а також без підручників, посібників, енциклопедій, музичної періодики – журналів і газет.
Закономірно й віддавна у сфері музики в цивілізованих країнах непідробний інтерес викликає постать основної персони – творця, композитора. Багато літератури присвячено якраз життєпису й творчості того чи іншого митця. В останні десятиріччя у нас було видано кілька монографій-збірників різного характеру про Лесю Дичко, Леоніда Грабовського, Валентина Сильвестрова, Володимира Загорцева і нещодавно – Бориса Лятошинського. Відмінні за викладом матеріалу, інтелектуальним наповненням, – ці книги займуть належне місце в історії української музичної культури.
У цьому році вийшла друком монографія, присвячена відомій сучасній українській композиторці, під назвою «Шукай краси, добра шукай! Овиди життя і творчості Богдани Фільц» (Дрогобич, Пóсвіт, 2026, 368 с.). Авторка наукового дослідження – знана діячка музичної сфери – музикологиня, піаністка, педагогиня Олександра Німилович.
Наукова монографія О. Німилович має цікаву структуру. У передмові авторка стисло характеризує життя і творчість композиторки під гаслом одного з її найулюбленіших поетів «Живи Україно, живи для краси, / Для сили, для правди для волі!» (Олександр Олесь), обґрунтовуючи свій вибір головного персонажа. Богдана Фільц, окрім рідного Яворова, мала особливу прихильність до Дрогобича, де знайшла низку щирих друзів і прихильників-поціновувачів її творчості.
У розділі «На скрижалях долі», крім матеріалів О. Німилович і Л. Філоненка, подано статтю композиторки «Коріння мого роду», де згадані численні представники непересічних родин галицької інтеліґенції – Рудницькі, Савчинські, Фільци. До цього роду також причетна відома художниця Ярослава Музика – авторка трьох портретів Богдани Фільц.
Композиторка відійшла в засвіти п’ять років тому. Розділ «In memoriam» заповнили спогади її колег і друзів, що добре знали Богдану Михайлівну: Валентина Кузик, Галина Степанченко, Ярослава Матюха та авторка книги, яка в монографії вичерпно описує свою багаторічну співпрацю, включно з публікацією в Дрогобичі нотних збірників і численних статей про неї.
Наукове видання містить також розділ «Засвітлені миті», де близько сотні світлин утривалюють миті життєпису композиторки: від історичних образів незабутніх батьків, родини, вчителів, цікавих урочистих акцій за участю Б. Фільц (наприклад, присвоєння їй звання Почесного доктора Державного педагогічного університету імені Івана Франка) до барвистих обкладинок нотних видань, опублікованих у нашому місті, та ін.
Звичайно, в книзі є і такі необхідні розділи, як розлогий список використаної літератури та об’ємний іменний покажчик.
Богдана Фільц (1932–2021) – композиторка, на долю якої випали нелегкі випробування, що відлунюють багатьма процесами, властивими для історії сучасного українського буття. Недовгі роки щасливого раннього дитинства в батьківському домі були жорстоко перервані в 1939-му…
У багатогранній композиторській спадщині Б. Фільц є оркестрові твори (Фортепіанний концерт), п’єси для фортепіано, скрипки, бандури, гобоя, духовні опуси для хору, опрацювання українських народних пісень. Значну увагу мисткиня приділяла творчості для дітей – хорові цикли та унікальна опера-казка «Лісова школа». Як зазначала Марія Загайкевич, «щедра мелодичність, розуміння природи вокалу, уміння стисло й емоційно концентровано розгортати музичну думку особливо яскраво висвітлилися у вокальних композиціях».
Значний обсяг монографії займає розділ «Композиторська творчість Богдани Фільц у нотних виданнях (2000–2021)». Панорама друкованих праць авторки, розпочата в 2000 році, тривала до 2020-го: до багатьох із них як редакторка та упорядниця була безпосередньо причетна О. Німилович. Кільканадцять підрозділів цієї частини книги, крім того, що називають той чи інший цикл композиторки («Фортепіанні композиції для дітей Богдани Фільц», «Твори для скрипки і фортепіано», «Опера-казка “Лісова школа” Богдани Фільц», «Хорові кантати», «Велети духу: солоспіви до віршів Лесі Українки, Олександра Олеся, Олени Теліги, Олега Ольжича» та ін.), органічно й досконало доповнені аналітичними статтями О. Німилович, де розкриваються як виконавські питання тих чи інших творів («Особливості вокальної інтерпретації творів для фортепіанного ансамблю Богдани Фільц», «Мелодія слова у мистецькому трактуванні (хорові й камерно-вокальні твори)», «Звуки-барви “Музичних фресок” Богдани Фільц» та ін.), так і філософські прочитання окремих циклів композиторки («Опера-казка “Лісова школа” (лібрето Т. Савчинської-Латик) – джерело музично-естетичного виховання», «Яворівські іграшки – яскраве художнє явище народної творчості в мистецькому доробку Богдани Фільц»).
В одній зі статей про мелодичність слова Івана Франка сама Богдана Михайлівна пише, що «видатний поет, письменник, науковець-дослідник, фольклорист, критик-публіцист упродовж свого життя проніс також і глибоку любов до музики, до народного мистецтва».
У сферу зацікавлень непересічних музикантів, композиторів у тому числі, іноді входить ширше коло видів діяльності. Якщо окремі митці вряди-годи звертаються до публіцистики чи музичної критики, то такі факти треба лише вітати. Але з найширшого погляду ця сфера у творчості Богдани Фільц займає чи не одне із засадничих місць: вона є авторкою понад 500 друкованих праць, у тому числі 5 монографій, розділів в «Історії української музики» (томи І, ІІ, ІV, V), численних статей у фахових і популярних виданнях, понад 200 статей в українських енциклопедіях (ЕСУ, УМЕ). У цьому контексті цілком логічним є включення до монографії О. Німилович частини наукового доробку Б. Фільц. Це статті, написані у ХХІ сторіччі (що пояснюють зазначені в назві роки 2000–2021).
Розділ розпочинають матеріали, присвячені незабутнім учителям, славетним композиторам-патріотам і громадським діячам – Станіславу Людкевичу, Василеві Барвінському, Левкові Ревуцькому. В нарисі «Максим Рильський у колі діячів української музичної культури» композиторка щиро розповідає про зустрічі з поетом, науковим директором ІМФЕ, – захоплення ним як особистістю було розпочате в 1952 році, у час початку її багаторічної праці в цій установі. «Для нас, низки співробітників ІМФЕ НАН України, …він був не тільки видатним ерудитом, інтелектуалом-“метром” у різних сферах духовної культури, але й взірцем вихованості, справжньої високої інтеліґентності, шляхетності і благородства», – пригадує Б. Фільц.
Як відомо, Максим Рильський мав неабияке музичне обдаровання, добре грав на фортепіано. В архівах інституту Богдана Фільц знайшла унікальні записи імпровізацій поета на магнітній стрічці, здійснила їхнє розшифрування та нотацію. У книзі запропоновано одну із розшифрованих імпровізацій поета. Опубліковано наукові статті «Особливості розкриття поезії Тараса Шевченка у творчості українських композиторів», «Відзначення ювілеїв Михайла Вербицького у ХХ столітті».
Крім цього, в книзі є статті Б. Фільц, присвячені непересічним особистостям української музичної культури, що багато зробили взагалі, в тому числі й у поширенні творчості композиторки. Це – Марія Загайкевич (1926–2014), Володимира Чайка (1928–2015), Марія Байко (1931–2020), Стефанія Павлишин (1930–2021). Композиторка знаходить щирі слова про цих славних жінок, доповнюючи традиційним у таких випадках словосполученням «Вічная пам’ять». Доречно додам, що згадані особи мали нагоду не лише відвідувати Дрогобич, а часом були безпосередньо долучені до акцій героїні монографії у нашому місті.
У 1982 році професорка С. Павлишин звернулася до мене і професора С. Стельмащука з пропозицією обов’язкової (!) організації вшанування 50-річчя Богдани Фільц. Це й було зроблено: С. Стельмащук підготував вишукану акцію в залі Дрогобицького університету імені І. Франка, а я – в залі музичного училища (нині Коледж імені В. Барвінського). В час цього святкування ювілею Б. Фільц в обох інституціях прозвучало багато її музики, зокрема солоспіви композиторки блискуче прозвучали у виконанні М. Байко.
М. Загайкевич – близька подруга композиторки – авторка низки матеріалів і двох книжок про неї. У статті Б. Фільц зазначає: «Здобутки яскравого життя в мистецтві Марії Загайкевич подруга присутня як велика патріотка України, світла людина, усі помисли якої були спрямовані на мистецький та інтелектуальний поступ нашого краю».
Відома українська діячка мистецтва Богдана Фільц займає почесне місце в когорті представників сучасної української музики. В чому закладено секрет популярності й затребуваності в суспільстві її творів? У цьому ж контексті виникає подібне запитання: як жінка, що в ранній юності пережила втрату батьків і жахіття тоталітаризму, не лише зберегла віру, оптимізм, життєдайну силу та почуття гумору в багатогранній композиторській і музикологічній творчості? Переконливі відповіді вичерпно представлені в науковій монографії О. Німилович.
Щоправда, складно обійти відомі проблеми сучасної доби, що в світі характеризуються значним зменшенням уваги до друкованих видань. Напевно, свою роль тут відіграють новітні тенденції цивілізації, яка, «обганяючи» культуру, вступила в епоху «цифрової пандемії» та інших технологічних здобутків і продовжує поступ. Віриться, що й із цього кола людство знайде шлях, а книга Олександри Німилович «Шукай краси, добра шукай! Овиди життя і творчості Богдани Фільц» займе чільне місце серед поціновувачів українського світу.
Володимир ГРАБОВСЬКИЙ
Фото надані автором статті
