«Музичні прем’єри сезону» і «Київ Музик Фест» 2011 року

1
Share Button

Добігає кінця 2011 рік. Для членів Національної спілки композиторів України (як і для всіх творчих особистостей у державі) він був украй нелегким, проте митці мужньо продовжували займатися улюбленою справою – писати музику. І не «в стіл», а, так би мовити, для широкого загалу.

Як відомо, для повноцінного життя музичного твору потрібна тріада: композитор – виконавець – слухач. Цей «тріумвірат» в Україні певною мірою забезпечують фестивалі академічної музики, які НСКУ ось уже понад двадцять років проводить за участі Міністерства культури України. Йдеться про «Музичні прем’єри сезону» і «Київ Музик Фест». Якими були ці найпрестижніші в нашій державі й знані у світі форуми 2011-го ми попросили розповісти голову Національної спілки композиторів України, заслуженого діяча мистецтв, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, професора Ігоря Щербакова, у чиєму «творчому заліку» – двадцять фестивалів, котрі він провів як директор і художній керівник.

– Ігоре Володимировичу! Щоразу після закінчення чергових «Музичних прем’єр сезону» здається, що це був найкращий фестиваль… Проте кожен наступний виходить іще цікавішим. Нинішні «Прем’єри», на Ваш погляд, досягли якоїсь нової вершини?

– Звісно, досвід дається взнаки, однак щороку виникають і непередбачувані ситуації, на які доводиться реагувати. Інколи вирішення проблем потребує величезних зусиль, а трапляються й фактори, що допомагають зробити фестиваль яскравим. Приміром, цього року Муніципальному камерному хору «Київ» виповнилося 20, а його художньому керівникові Миколі Гобдичу – 50! Це дозволило нам відкрити «Прем’єри» концертом хору «Київ». Самотужки колектив такий захід би не «потягнув». А так – одразу було неймовірно високо піднято професійну планку фестивалю.

«Стала у пригоді» й ідея Анатолія Авдієвського та Володимира Сіренка презентувати нове прочитання видатної фолк-опери Євгена Станковича «Коли цвіте папороть». Таким чином закриття «Прем’єр» вийшло просто тріумфальним. Ці події мали гучний резонанс.

Слід відзначити також приїзд Львівського молодіжного симфонічного оркестру INSO-Львів. Нам приємно працювати з Володимиром Сивохипом – він диригент, музикознавець, мистецький керівник камерного хору «Глорія» і водночас директор Львівської філармонії, має хист організатора, уміє знайти кошти на переїзд, вибрати виграшну програму. Виступ оркестру із хором «Глорія» у Національній філармонії теж став знаменною віхою минулих «Прем’єр».

Не можна не згадати концерт Симфонічного оркестру Національної філармонії України. Ця імпреза – величезна заслуга Мирослава Скорика. У першому відділі за пультом стояв молодий, але талановитий диригент Віталій Протасов. Саме він виконав дуже складний, із залученням додаткових музикантів, твір «Гомеоморфії» Леоніда Грабовського, а також «Поему пам’яті Бориса Лятошинського» Валентина Сильвестрова. А вже Мирослав Скорик-диригент у другому відділі чудово зіграв Симфонію Валерія Антонюка і власний Скрипковий концерт № 8, де солісткою виступила польська скрипалька, яка навчається у нас, Катерина Фаєр.

Хочу назвати й Симфонічний оркестр Національного радіо під орудою Володимира Шейка, і виступ гостей із Ужгорода – фортепіанного дуету Тетяни та Віктора Теличків.

Тож я визначив «точки напруги» фестивалю, його своєрідні вершини та «вузли», навколо яких оберталося все інше. Ми намагалися не робити паралельних концертів. Як Ви, мабуть, помітили, я перелічив симфонічні програми, що засвідчили дуже хороший якісний рівень наших оркестрів, їхню мобільність, професійність, клас роботи з композиторами, диригентами та солістами.

– А що можна сказати про камерну «сторінку»?

– Вона, як завжди, була дуже насиченою і не менш яскравою. Варто почати з концерту «Київських солістів» у перший фестивальний день. Диригував Сергій Протопопов, який зараз мешкає у Німеччині. Він вельми яскраво інтерпретував твори Сергія Прокоф’єва, Відмантаса Бартуліса, Франгіз Алі-заде.vidkryttia_1

Із серії програм «Київської камерати» я би виділив імпрезу в Національній філармонії, де звучали опуси Юрія Іщенка, Валентина Бібіка, а також блискучий твір Золтана Алмаші. Цікаво спостерігати, як із кожним роком майстерність цього автора зростає, музична мова стає все лаконічнішою і глибшою. Звичайно, виконуючи «метрів» (Володимир Губа), ми намагаємося не забувати і про молодих (Дмитро Ареф’єв, Дмитро Щириця).

На минулих «Прем’єрах» було започатковано нову сторінку – «Звучать раритети» (проект Анатолія Калениченка), присвячену невідомим творам наших попередників. Вважаю, що дуже важливо знати й пам’ятати тих, хто був до тебе, першим торував цей шлях. Думаю, що відтепер така сторінка буде обов’язково присутня на подальших «Прем’єрах».

Хочеться відзначити й хорову частину фестивалю, що розпочалася виконанням Літургії № 2 Лесі Дичко хором «Хрещатик» у Михайлівському Золотоверхому соборі. Хор зараз у чудовій формі, на піднесенні. Це – його творча перемога.

Цікавими вийшли і концерти дитячих колективів, що засвідчили: українська хорова музика не втрачає передових позицій у вітчизняній музичній культурі.

Іще одна фестивальна сторінка – концерти переможців юнацьких і дитячих конкурсів: студентів-композиторів імені Івана Карабиця та «Українські композитори – дітям».

За статутом на «Прем’єрах» мають звучати твори сучасних київських композиторів, але ще з 1999 року повелося, що ми «розцвічуємо» фестиваль зарубіжною музикою. Так було і цього разу: прибули Франгіз Алі-заде (Азербайджан), Відмантас Бартуліс (Литва), Дмитро Либін (Білорусь), Кевін Меллоун (Велика Британія), Єжи Станкевич (Польща), Нікколо Візаллі та Розанна Прессато (Італія).

– Яке місце посідають київські «Музичні прем’єри сезону» у світовій фестивальній палітрі?

– Серед малобюджетних фестивалів ми знаходимося у більш-менш вигідному становищі (звичайно, я не беру до уваги великі форуми, що вже перетворилися на світові бренди). По-перше, організатори «Прем’єр» – команда самовідданих ентузіастів. По-друге, маємо чудових виконавців, які можуть і хочуть грати сучасну музику. Причому готові її грати за символічні 15 євро, тоді як їхні зарубіжні колеги, виконуючи сучасний твір на будь-якому європейському фестивалі, до цієї цифри додають пару нулів. По-третє, на відміну від перших «Прем’єр», коли практично весь фестиваль проходив на базі Будинку вчених (у найкращому випадку – один концерт був в Органному залі), з часом пару заходів ми стали проводити в філармонії, потім – більше. Зараз же всі великі концерти «Прем’єр» відбувалися в Національній філармонії. А це вже говорить багато про що, й насамперед – про уважне ставлення з боку Міністерства культури.scherbakov

– А чи можна говорити про якісь недоліки?

– До недоліків (що знову ж таки пов’язані з недостатнім фінансуванням) я б відніс обмеженість у запрошенні іноземних гостей. Без них фестиваль перетворюється на такий-собі «міжсобойчик». Саме на фестивалях відбувається культурний обмін, де всі – виконавці, композитори, слухачі – мають змогу почути на власні вуха й порівняти «своїх» і «прибулих».

– Давайте тепер поговоримо про «Київ Музик Фест» Які Ваші враження від цьогорічного фестивалю?

– На мою думку, все пройшло доволі організовано й злагоджено, і в цілому фестиваль вийшов успішним. Слухацька аудиторія схвально сприймала більшість із запропонованих оргкомітетом концертів.

Узагалі, складання програм – наша больова точка. Цілком природно, що всі автори хочуть, аби їх виконував саме національний оркестр. Але ж це неможливо! При моїй величезній повазі до кожного члена Спілки композиторів, є достойні твори, проте розраховані на інший колектив. Часто у пригоді стає мій багаторічний досвід – уміння твердо сказати «Ні!», але водночас дипломатично не образити людину. Добре, що у нас бойовий і дієвий оргкомітет, усі намагаються бути принциповими. Тому питання вирішуються колегіально, й при обговореннях одразу видно, що тут немає суб’єктивізму директора.

– Як Ви оцінюєте зарубіжне представництво на фестивалі в цьому році?

– Гадаю, міжнародне представництво на нашому «Фесті» мало б бути значно ширшим. Та все-таки, цьогоріч до нас завітали такі відомі в світі композитори, як Франгіз Алі-заде з Азербайджану, Олександр Радвілович, який має у Санкт-Петербурзі свій престижний фестиваль «Звуковые пути». А також гості з Польщі та Італії. При тому вони були дуже задоволені рівнем майстерності й творчою віддачею наших колективів і солістів, які озвучили їхні твори.

– Але ж за понад двадцять років існування «Київ Музик Фест» набув у світі значного розголосу?

– Дійсно, сьогодні «Київ Музик Фест» є шанованим у професійному середовищі форумом, проте по-справжньому міжнародний рейтинг мали лише перші «Фести». Коли Іван Карабиць із правлінням Спілки композиторів України його розпочинали у 1990 році, – нічого не скажеш, це було непересічне свято: приїздило дуже багато солідних і визначних постатей – директори видавництв, композитори Джон Корільяно, Джордж Крамб і багато інших. На жаль, в останні роки ці пріоритети було втрачено. І ми цілковито усвідомлюємо, що нам доведеться наполегливо працювати, аби знову вивести «Київ Музик Фест» на широку міжнародну орбіту, подібно до «Варшавської осені» в Польщі чи «Празької весни» в Чехії або ж аналогічних фестивалів у Франції, Німеччині, Фінляндії. Принаймні, з цього питання в Національної спілки композиторів і Міністерства культури України сьогодні існує взаєморозуміння.

– І якими, окрім збільшення фінансування, мають бути першочергові дії?

– Насамперед треба принципово змінити підхід до фестивалю з боку Спілки композиторів: очевидно, що прагнення брати до виконання твори всіх композиторів сьогодні вже себе не виправдовує. Більше того, варто відмовитися від традиції формування концертних програм з обов’язковим урахуванням імен буквально зі всіх регіонів України. Безперечно, і в цьому році оргкомітет намагався відійти від згаданих шаблонів, проте насправді це – лише перші кроки на шляху подолання стереотипів щодо звичної драматургії «Фесту».

І художній керівник фестивалю Мирослав Скорик, і члени оргкомітету серйозно міркують над тим, як у майбутньому змінити такий стан речей. Варто зауважити, що впродовж останніх двох років уже відбулися деякі позитивні зрушення – зникають збірні концерти, а натомість постають цілісні проекти, об’єднані певною ідеєю. Ми дедалі більше утверджуємося в думці, що основним критерієм відбору музики для виконання на фестивалі мусить лишатися високий художній рівень твору, а не амбіції композиторів.

За умов належного фінансування цілком реально зробити й підготовку такого масштабного форуму, як «Київ Музик Фест», більш планомірною.

Іще один суттєвий момент: вважаю, що до оргкомітету фестивалю обов’язково слід ввести диригентів провідних симфонічних і хорових колективів країни, які братимуть активну участь у його роботі.

Водночас для забезпечення достойного рівня прийому зарубіжних гостей ми повинні реконструювати наш Будинок творчості композиторів у Ворзелі. Це зробить нас незалежними від захмарних цін у столичних готелях. Тут мимоволі пригадується чотиризірковий Будинок творчості під Варшавою із Wi-Fi у кожному куточку на його території, сучасними концертними залами…

Упевнений, що саме успішний «Київ Музик Фест» здатен привернути увагу керівних структур нашої держави і змусити їх змістити існуючі нині ціннісні орієнтири у бік саме академічної музики. Якщо діалог із нашим профільним міністерством, який нині чітко окреслився, нам вдасться зберегти і в майбутньому активізувати, справа зрушиться з місця.

Є потреба продуктивного діалогу і в інформаційній сфері. Якщо ми зможемо поновити діяльність Центрмуз­інформу НСКУ і розгорнути її на повну потужність, це також сприятиме подоланню «синдрому містечковості». Я провів двадцять фестивалів і дуже хочу, щоб «Київ Музик Фест» став справжнім статусним державним фестивалем, у якому брали б участь відомі міжнародні колективи, щоб він представляв інші українські фестивалі, а також сучасну українську музику в контексті світової. І тоді, нарешті, відбудеться «повноформатний» вихід нашого музичного академічного мистецтва на достойні позиції у світовій музичній ієрархії.

– Дякую і бажаю успіхів!

 Ірина СІКОРСЬКА

На фото: Франгіз Алі-заде й Ігор Щербаков на відкритті фестивалю.

Відкриття «Київ Музик Фесту-2011». Заступник міністра культури України Тимофій Кохан, художній керівник фестивалю Мирослав Скорик і співголова оргкомітету Ігор Щербаков.

«Музичні прем’єри сезону-2011». Ігор Щербаков і виконавці його твору – Канцони для двох скрипок – Кирило Шарапов і тарас Яропуд.

Друковану версію статті читайте: Ірина Сікорська. українські фестивалі академічної музики: точки напруги і вектори розвитку // Музика. – 2011. – № 4-6. – С.14–17.

Share Button