«Звуки Донбасу» – «Осяяні чорним сонцем»

200

28 серпня у місті Покровську, що на Донеччині, за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, ЄС і Міжнародного фонду «Відродження» відбудеться перший концерт проєкту «Звуки Донбасу». У ньому вперше прозвучить хорова симфонія-перформанс композитора Євгена Петриченка «Осяяні чорним сонцем» у виконанні хору «Софія» (художній керівник – Олексій Шамрицький). Із цієї нагоди ми поспілкувалися з молодим диригентом Костянтином Ленчиком – хормейстером проєкту, який керуватиме прем’єрою твору

– Проєкт акцентує факт присутності на мультикультурному Донбасі саме української складової. Такий вибір в умовах агресивної політики Росії щодо нашої держави є зрозумілим. Яку мету у плані виявлення українського Донбасу ставите для себе ви?

– Наша мета – просвітницька: показати Україні, що таке Донбас, із чого все починалося, що відбувалося і що ми маємо зараз. Як правило, у нас не виникає сумнівів щодо «українськості» Заходу – ми всі знаємо західноукраїнський фольклор, обробки пісень. А про Донбас ніхто нічого не розповідає: які там композитори? якою є народнопісенна основа їхньої творчості? Музичною культурою цього регіону не дуже цікавляться. Наше завдання – показати світові, чим вирізняється культура Донбасу через музику.

– Тобто ваша аудиторія – не тільки місцеві жителі?

– Так, ми орієнтуємося на всю Україну. Ми планували гастролі, закладали їх у проєкт при подачі пропозиції на розгляд Українського культурного фонду. Його там, на жаль, в останній момент не підтримали, тому ми обмежилися Покровськом. Надалі шукатимемо можливості розвивати цей проєкт. 26 вересня у рамках ХХХІІ Міжнародного «Київ Музик Фесту» відбудеться його презентація у Великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо. Крім того, трансляція і напрацьовані відеоматеріали для концерту у Покровську будуть у вільному доступі на наших сторінках у Facebook, Instagram. Ми дбаємо про те, аби цей продукт дістав поширення серед широких мас.

– Це справді важливо: говорити про Україну не тільки з мешканцями Донбасу. Потрібно також долати інерцію сприйняття цього регіону як похмурого та російськозорієнтованого.

– Ми хочемо показати Донбас таким, яким самі бачимо його, а отже пропонуємо інше розуміння цього краю. Знаково, що композитор Євген Петриченко родом звідти (із міста Антрацита, що по зворотний бік лінії розмежування. – М. Г.), він знає культуру регіону, і деякі номери твору базуються на народних піснях.

– От, власне: у проєкті передбачається використання різних знакових проявів української культури на Донбасі – це і фольклор, і поезія Миколи Чернявського й Василя Стуса, і географічні об’єкти – пам’ятні чи сакральні місцини, як-от скіфські баби… Яким чином це поєднується в одному творі?

– Цикл складається із дев’яти частин. Вони є завершеними й об’єднані спільною ідеєю – звуки Донбасу. Один номер – про авдіївський мурал, де зображено вчительку української мови, інший – про скіфських баб – постаменти, що лишилися з давніх часів. Є номер «Повертайся живим», що пов’язаний із сьогоденням, війною… Усі вони начебто окремі, але розповідають вони про одну землю. Це звуки минулого й сьогодення, відгуки жалю, воєнних жахіть тощо.

– Жанр «Осяяних чорним сонцем» – хорова симфонія-перформанс, себто передбачає певну візуальну складову.

– Так, у нас є режисер – Юлія Алексєєва. Вона займається сценічним оформленням кожного номера. Це також поєднуватиме частини циклу. До того ж є номер, де власне музичного звучання нема, тільки шуми. У ньому основну ідею передаватиме сценічна дія.

Хорова симфонія передбачає симфонічні принципи розвитку, тобто хор не звучатиме у звичних традиціях – він тлумачиться як оркестр. Окрім того, будуть задіяні деякі інструменти: дримба, калімба, бубон, сопілка, глюкофон. Це – такий собі підручний ансамбль, який підтримуватиме хор під час перенастроювання

– Отже, твір неординарний і за концепцією, і за жанром. Мабуть робота над «Звуками Донбасу» становить виклик для диригента?

– Ми прагнемо домогтися того, аби хор співав напам’ять. Якщо буде сценічна дія і перед хором під час виконання стоятиме диригент – це заважатиме слухачу, відволікатиме його від сприйняття загальної картини. Тому було вирішено максимально сховати диригента між хористами й зробити його центральною фігурою, яка об’єднуватиме довкола себе співаків і зсередини керуватиме ними. Диригент також є тут виконавцем на інструментах, співаком. В одному з номерів він задає певний ритм і хор вступає, підхоплюючи його. Що ж до саме диригентської місії, то це – репетиційний процес: організувати, вивчити все з колегами. Для цього треба готуватися, бути цілком «у матеріалі».

– Ви починаєте диригентську кар’єру з твору, який ставить чимало завдань перед диригентом. Як воно – дебютувати саме з «Осяяними чорним сонцем»?

– Це дуже відповідально! Є ризики, що можеш десь не дотягнути, щось десь станеться – слід бути ретельним у роботі. А взагалі це досвід, який дозволить рухатись далі: брати участь в інших проєктах, подаватися на ґранти, шукати нові ідеї та реалізовувати їх.

– Яка кінцева мета проєкту «Звуки Донбасу»? Як далі він буде розвиватися?

– По-перше, повторюся, мета просвітницька, – показати людям Донбас з усіма його цікавинками. По-друге, – виконати цикл і звернути до нього увагу в інших регіонах, ознайомити з ним закордонну аудиторію. Так, якщо не буде карантинних обмежень, то в листопаді ще одну прем’єру виконуватиме хор Хмельницької обласної філармонії. Цей проєкт не фінішує у вересні у Будинку звукозапису, – ми також плануємо зробити міксований проєкт «Звуки Донбасу в малих містах». Ми хочемо заявити про нові символи Донбасу і тим самим змінити сприйняття регіону по всій Україні. Це має зблизити у майбутньому Захід і Схід нашої держави.

Спілкувалася Марина ГОРДІЄНКО