26 березня 2026 року в Національній музичній академії України відбувся концерт із творів молодих українських композиторів – студентів класів композиції професорів НМАУ Лесі Дичко, Олексія Скрипника та Ігоря Щербакова. Український інтернет-журнал «Музика» пропонує увазі читачів відгук на подію музикознавиці Альбіни Бутук
«Ці діти вступили до музичної академії вже під час війни. Вони обрали шлях опанування композиторського ремесла свідомо. Про що вони думають? Про що хочуть сказати у своїх творах? Сьогодні ми дізнаємося про це з концерту студентів композиторського факультету Національної музичної академії України», – з такою преамбулою виступив на початку вечора 26 березня композитор Ігор Щербаков у Малому залі НМАУ імені академіка Олега Тимошенка.
Серед слухачів опинилася і я, – не за запрошенням, а за власним бажанням, так би мовити, за покликом серця. Адже сам факт організації такої імпрези свідчить про те, що війна не знищила ні наше життя, ні мистецтво, ані потяг до творчості.
Отже, про що думають і що хочуть сказати зовсім юні українські композитори? (Хоча що означає вік для таланту або генія? Джованні Баттіста Перголезі примудрився залишитися в історії, проживши всього 26 років!)
Від першої ж композиції ми переконалися: передусім це молитва, віра в непохитність людських цінностей, краса високого мистецтва. Третьокурсник Богдан Вакуленко (клас професора Ігоря Щербакова) написав на основі Київського розспіву хорову композицію «Нехай мовчить» із відверто підкресленою ідеєю панівної сили Гармонії в думках, житті, світотворенні.
З ідеєю Богослужіння пов’язана й молитва «Sanctus» першокурсника класу професорки Лесі Дичко Станіслава Горохівського, котрий не прийшов послухати власний твір у виконанні Студентського академічного хору «Anima» Київського національного університету культури і мистецтв (художня керівниця та головна диригентка Наталія Кречко. – Ред.) через поважну причину, – він воїн ЗСУ!
А інші автори – куди вони линули думками, коли писали твори, що їх презентували під час концерту чи «однокашники» – студенти виконавських факультетів, або й викладачі?! Наприклад, фортепіанні опуси другокурсника Олександра Тімофті (клас професорки Лесі Дичко) потребують зрілого професіонального піанізму, який і продемонстрували професор Ігор Рябов (Три прелюдії для фортепіано. – Ред.) і старший викладач Євген Геплюк (Сюїта для фортепіано на три частини. – Ред.).
Композиція для скрипки соло першокурсника Ярослава Кіся (клас професора Ігоря Щербакова) під назвою «Музика Еріха Цанна» за однойменним оповіданням Говарда Лавкрафта (точніше, йдеться про перші чотири частини загалом п’ятичастинного твору. – Ред.) задивувала гнучкою мелодичною пластикою, виразною мовною інтонацією у поєднанні з разючими змінами контрастних емоційних станів, переданих ефектними фактурними звукосполученнями (солістка – Анастасія Литвиненко. – Ред.).
Медитативний характер інтонаційного процесу спостерігається в композиціях другокурсника Андрія Єлісєєва з класу професора Олексія Скрипника. Назви говорять самі за себе: «Потривожена медитація» для струнного квартету і «Застигла думка» для флейти і фортепіано…
…І що це я про хлопців та й про хлопців?
Третьокурсниця Марія Лукач (клас професора Ігоря Щербакова) порушила гендерну монотонність, заявивши про свої композиторські амбіції Фортепіанною сонатою (виконавець – старший викладач Євген Геплюк. – Ред.). Твір сповнений не лише суто жіночного ліризму, а й енергійного наступальнонго руху, високого накалу пристрастей, бунтівного настрою. Усе це втілено по-справжньому складними різноманітними засобами фортепіанної техніки.
Який підсумок? Творча молодь і мислить, і впевнено опановує навички, як ці думки переконливо втілити в музиці. Тільки б не завадила війна…
Альбіна БУТУК
На головному фото Богдан Вакуленко (в центрі) із виконавцями його твору для струнного квартету
Фото Ольги ПУТЯТИЦЬКОЇ
