24 жовтня Колонна зала імені Миколи Лисенка Національної філармонії України наповнилася джазовими ритмами, яскравими імпровізаціями та щирими емоціями. Два відомі джазові колективи зустрілися у дружньому поєдинку, подарувавши слухачам 2,5 години чудової музики та незабутніх вражень
«Парад біг-бендів» має свою історію. Розпочавшись у 2016 році в межах фестивалю «Зимові джазові зустрічі», він став нагодою для презентації різних поколінь джазових музикантів. Так, попередній, п’ятий «Парад» був присвячений юним виконавцям. У цьогорічній джазовій дефіляді зустрілися студентські біг-бенди двох столичних вишів.
Перший відділ відкрив біг-бенд Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра під орудою Денніса Аду – трубача, диригента, композитора та аранжувальника. Програма виявилася різноманітною за настроями і жанрами: від ліричних і спокійних мелодій до стрімких ритмів і темпераментних імпровізацій. Прозвучала низка творів, серед яких «To You», «Tiptoe» Теда Джонса, «Bird Count» Марії Шнайдер, а також композиції Френка Лессера, Квінсі Джонса та інших.
Музиканти продемонстрували злагоджене звучання, залишаючи простір для вияву майстерності кожного виконавця. Виступ ансамблю прикрасила вокалістка Варвара Зайцева, яка заспівала твори «Сut a touch for your love» та «Can’t Get Out of This Mood» в аранжуванні Денніса Аду.
Публіку приємно потішила безпосередня поведінка диригента, який раптом повідомив, що просто не може не зіграти на трубі свій улюблений твір Теда Джонса «Three and One». Експресивне віртуозне виконання викликало бурхливі оплески не тільки слухачів, а й учасників біг-бенду. Півтори години першого відділу пройшли в атмосфері суцільного захоплення і драйву, котрі як жива вода необхідні нам у ці важкі часи.
Другий відділ продовжив біг-бенд «СараБанда» Національної музичної академії України під керівництвом, композитора, піаніста й аранжувальника Олександра Саратського. Колектив запропонував своє бачення джазової музики з елементами фолк-тем «Ой у лузі червона калина» і коломийок в обробці керівника «СараБанди». (До речі, назва колективу обігрується на кшталт шаради: сарабанда – старовинний урочистий танець, «Сара» – дружнє скорочення прізвища диригента і «Банда» – гурт, об’єднаний і відданий джазу.)
Замилувала слухачів юна вокалістка Таіс Клочкова, яка збагатила звучання витонченими барвами. Також у програмі виконувалися твори Чика Коріа, Ніла Кефті, Боббі Траупа та інших. Захват слухачів викликала піаністична іпостась диригента, який сів за рояль акомпанувати грі ансамблю. Усіх підкорив артистизм і добрий гумор лідера.
Особливо приємною була дружня атмосфера всієї імпрези. Попри назву «Парад», виступи зовсім не сприймалися як змагання між біг-бендами. Кожен колектив мав власний характер, манеру виконання та музичні акценти, тому їх було цікаво слухати й відкривати для себе з різних боків. Відчувалося, що музиканти не прагнуть перевершити одне одного, а передусім отримують задоволення від того, що роблять. І цей настрій легко передавався публіці.
Слухачі також ставали важливою частиною вечора. Доброзичливість, щирі оплески й зацікавленість тим, що відбувалося на сцені, створювали майже домашню атмосферу, доволі незвичну для академічного концертного простору. Тут не було потреби дотримуватися надмірної урочистості, бо хотілося просто слухати, захоплюватися імпровізаціями, щиро виражати емоції, усміхатися й підтримувати музикантів.
Шостий «Парад біг-бендів» залишив надзвичайно позитивні враження. Насамперед – завдяки чудовій музиці, майстерним виконавцям і тій невимушеності, з якою промайнув вечір. Приємно було бачити, як джаз збирає навколо себе таку відкриту й доброзичливу публіку.
Подібні концерти нагадують, що музика – це не лише професійна майстерність, а й живе спілкування, яке приносить задоволення і тим, хто грає, і тим, хто слухає. Хотілося б, аби подібні зустрічі відбувалися якомога частіше, бо настрій від цього концерту зберігався набагато довше його тривалості.
Ярина ТОРБА
Фото надані авторкою статті
