23 вересня у Львівській філармонії відбулася непересічна мистецька подія під назвою «Театр світла»
Особлива вона з цілої низки причин. Це була авторська програма з творів американського композитора українського походження Андрія Легкого в техніці релятивного мінімалізму, де всі композиції написані спеціально для фортепіанного дуету «Dovhan & Zubko Piano Duo».
Такий різновид камерного ансамблю, як фортепіанний дует, у сучасній виконавській традиції вважається доволі рідкісним. Однак, перелік українських виконавців, які активно працюють у цьому руслі, досить вагомий. Більшість становлять виконавські пари з Києва та Львова: кияни «Kyiv Piano Duo» (Олександра Зайцева – Дмитро Таванець), «Piano Duo Chipak Kushnir» (Ольга Чіпак – Олексій Кушнір), Юрій Кот – Ірина Алексійчук, львів’яни Оксана Рапіта – Мирослав Драган, «Dovhan & Zubko Piano Duo» (Петро Довгань – Наталія Зубко), Віоліна Петриченко – Олександр Олійник і дрогобицький ансамбль Олександра Німилович – Уляна Молчко.
Діяльність подібних колективів курує очолювана Ольгою та Юрієм Щербаковими Всеукраїнська асоціація фортепіанних дуетів Національної всеукраїнської музичної спілки. Вона постає ініціатором і співорганізатором спеціалізованих конкурсів, фестивалів для фортепіанних дуетів, науково-практичних конференцій, майстер-класів як для професійних виконавців, так і студентів. Кожен із названих ансамблів провадить свою репертуарну політику і займає особливу нішу у виконавській палітрі творчості для згаданих складів. Як правило, вони спеціалізуються у грі на двох фортепіано чи в чотири руки.
Серед них цікавим є спрямування на виконання малознаних пластів існуючого українського репертуару (В. Петриченко – О. Олійник), популяризацію української, зокрема галицької композиторської творчості (О. Німилович – У. Молчко). Такі зусилля поєднуються з лекційною складовою концертів, виданням нотних збірок, дослідницькою компонентою.
У цьому переліку творчих пошуків особливе місце належить фортепіанному дуету «Dovhan & Zubko Piano Duo». Від заснування у 2017 році він орієнтується на дослідницьку роботу й першовиконання оригінальних творів і перекладень, які ним же й інспіровані. А про його достойний виконавський рівень свідчить, зокрема, Гран-прі на Міжнародному фестивалі «Soul» (2020 р.).
Так, Золтан Алмаші 2022 року спеціально для цього дуету переклав свою «Карпатську пісню» із версії для двох фортепіано, що виконувалась американсько-українським ансамблем «Shelest Piano Duo» (Анною та Дмитром Шелестами), для фортепіано в 4 руки. Прем’єра відбулась у рамках концерту «Танці народів світу» – унікальної програми з творів українських та іноземних композиторів (тут також уперше прозвучали дві «Чабарашки» Станіслава Людкевича).
Віктор Камінський у 2023-му відвідав монографічну програму «Dovhan & Zubko Piano Duo» з творів Станіслава Людкевича і невдовзі написав для ансамблю власну композицію «Богородиця на Ясній горі». Прем’єра нещодавно прозвучала в проєкті «Львівські контрасти» 37-го Міжнародного фестивалю «Kyiv Music Fest».
Серйозним викликом для сімейного тандему музикантів стала робота над «Альбомом фортепіанних дуетів» (цикл і шість окремих композицій), першим із серії звукозаписів повного видання творів Станіслава Людкевича в межах проєкту «Людкевич. Спадщина» – культурно-мистецької ініціативи, започаткованої Меморіальним музеєм С. Людкевича у Львові за підтримки Українського культурного фонду. Йшлося про довидавничу підготовку та публікацію нотних видань опусів композитора, доступ до яких раніше був обмеженим, переведення їх у цифровий формат, виконання та аудіозапис. Світова прем’єра цього альбому у виконанні Наталії Зубко й Петра Довганя відбулася 2024 року. І ось – новий творчий виклик: ціла авторська програма з мінімалістичних композицій Андрія Легкого.
У 1989 році у Львові проводився фестиваль «Українські мінімалісти», який став справжньою сенсацією. У ньому брали участь харківській митці Олександр Ґрінберґ, Олександр Ґуґель та Олександр Щетинський. В українській композиторській творчості ця техніка застосовувалася не раз. Приклади – «Чотири двоголосні інвенції» Леоніда Грабовського, фортепіанні п’єси «Віддалені кличі», «Сніг падає», «Три литовські пісні», «Відлітаючим птахам», «Припливи і відпливи» та «Елегія» для кларнета і фортепіано Олександра Ґуґеля, сюїта «Музика Харкова» та «Моління про чашу» для фортепіано, Соната для кларнета і фортепіано, «Інтермецо» для флейти і фортепіано, «Антифони» для віолончелі й фортепіано Олександра Щетинського, Вінок фортепіанних сонат «Musick to heare» Святослава Луньова та ін. Однак, композиції Щетинського були написані в часи навчання у консерваторії як учбові, абсолютна більшість названих творів, за мізерним винятком, практично не виконується.
У чому ж особливість мінімалістичної техніки? Започаткована американськими митцями 1960-х (Стів Райх, Філіп Ґласс, Террі Райлі) Minimal Music базується на свідомому обмеженні, лаконізмі виразових засобів. Основою композиторської творчості слугують циклічні повторення ритмоінтонаційних паттернів (остинатних зворотів), репетитивність із розвитком, завдяки мінімальним змінам усередині, повторюваних структур (фазові зсуви, додавання або віднімання тривалостей, введення нових звукових площин тощо), і, як наслідок, особливий тип сприйняття часу – «динамізована статика» (dynamic stasis), що зумовлює в слухацької аудиторії медитативний, або трансцендентний стан.
Проте, при оперуванні аналогічними засобами, мінімалістичні пошуки українських композиторів, на відміну від американських колег, ставлять на перший план не структурне осмислення матеріалу і кристалічно вибудувану формотворчу роботу (за висловом Стіва Райха: «Я хочу, щоб слухач чітко чув процес зміни тканини»), а досягнення стану духовного споглядання, молитовної медитативності, повернення мелодики як важливої складової організації музичної тканини. Про це свідчать численні органні твори і біблійна програмність: «Пасакалія на галицьку тему» для органа Олександра Козаренка, «Біла симфонія» для органа В’ячеслава. Назарова, «Органні хорали» Михайла Шуха, «Моління про чашу» Олександра Щетинського.
Звідси – поява нових тенденцій у мінімалізмі, його неомінімалістичних різновидів. Так, Леонід Грабовський окреслює свою стилістику в «Буколічних строфах» для органа як «структурний мінімалізм», Валентин Сильвестров іменує свою, авторську версію як «метамузику», Вікторія Польова трактує «Simurgh-Quintet» для фортепіано та струнних із позицій «сакрального мінімалізму», медитативності й концепції «звукової тиші».
Творчість Андрія Легкого опинилась на перехресті обох традицій – американської та української і, згідно з позицією автора, належить до універсального чи релятивного неомінімалізму, який синтезує різноманітні мінімалістичні тенденції відповідно до емоційного концепту кожного конкретного твору. Митець має значні досягнення як у композиторських пошуках, так і в наукових дослідженнях. Він – член Національної спілки композиторів України (2000 р.) та Американської асоціації композиторів (2010 р.), доктор філософії (University of Hartford, 2025 р., тема дисертації: «Мистецтво успіху: стратегії та техніки в композиції» / «The Art of Success: Strategies and Techniques in Music Composition»).
Анонс згаданої вище вересневої програми «Театр світла» включав найновіші твори митця в техніці мінімалізму, написані спеціально для фортепіанного дуету «Dovhan & Zubko Piano Duo». А, знаючи зіграність, витонченість взаємодії, тактовність щодо авторського задуму цього виняткового родинного дуету, варто було очікувати дуже яскравого і якісного виконання. Цікаво було також, як сприйме їх публіка, адже твори в цій техніці звучать на наших сценах нечасто і здебільшого в програмах експериментального спрямування, у вузькому колі знавців і гурманів.
Заінтригувала і назва «Театр світла» – як антипод театру тіней, вишуканого і напівмістичного мистецтва, за яким завжди є шари прихованих символів. Ці жанри (театру світла і тіней за методологією Жака Лекока) нещодавно, у липні, опановувалися у Львові в межах «Лабораторії фізичного театру 2026». У заході брали участь 23 учасника та учасниці, серед яких – професійні актори, студенти мистецьких вишів, незалежні театральні діячі, сценографи, фотографи та художники з різних міст України.
Концерт проходив у притемненому фоє філармонії, з доповненням мерехтливих свічок. Глядацькі місця були заповнені вщерть. Програма складалася з кількох творів: «Паралелі» («Parallels», 2025), «Відстежування часу» («Tracing of Time», 2025), «Вирій» (єдиний сольний твір у виконанні Наталії Зубко) та сюїта «Театр світла» («Theater of Light», 2026), яка дала назву проєкту. Із них лише один опус («Відстежування часу», присвячений цьому дуету) раніше публічно виконувався на сценах Івано-Франківської філармонії імені Іри Маланюк (25.10. 2025 р.) та Львівського державного музичного ліцею імені Соломії Крушельницької (30.10.2025 р.). Усі інші композиції стали світовими прем’єрами.
Розподіл ролей у дуеті відповідав психотипу взаємодії виконавців: Наталі Зубко (партія Primo) та Петра Довганя (партія Secondo). Атмосфера, в якій прозвучали твори, відповідала естетиці мінімалізму, з її остинатними патернами, мікрозмінами витончених репетитивних повторів, які змушували принципово по-іншому сприймати музику як часове мистецтво і переосмислювати його як музику часу, мінливу статику, котра постійно варіативно змінює форми, конфігурації, динамічну шкалу, регістри, фактурні, темпові, ритмічні, гармонічні інваріанти, набуваючи при цьому нових якостей і сенсів.
Об’єктом спостереження для слухача в кожному з творів були різні фактори. У «Відстежуванні часу» ним стала, власне, трансформація перцептивного сприйняття часу як базової структуроутворюючої складової музичної тканини. У «Паралелях» основну увагу приділено взаємодії звукових, тембральних, «активнісних» співвіднесень партій учасників ансамблю, гнучкості мікроваріативних змін і домінантності фактурних пластів.
У п’ятичастинній сюїті «Театр світла» втілено цікаву авторську трансформацію мінімалістичної роботи з національно окресленим тематизмом і поліжанровими орієнтирами. До того ж, між частинами циклу є наскрізні тематичні зв’язки. Перша частина слугує розділом, де формується структурно-процесуальна матриця твору (співвіднесення мотиву-патерна з педальними звуками на струнах рояля щипком, бездемпферні звукові комплекси й тривалі цезури). Крізь другу частину проходить коломийкова тема, яка трансформується, кружляє від партії до партії, чергуючись із пісенно-ліричним тематичним утворенням з подальшим активним динамічним розвитком.
Центральна частина – це сфера панівної лірики, яка, згідно із законами постмодерну, апелює до французької кіномузики з варіативним викладенням. У четвертій частині фактура і тембральність асоціюються то з мадригалом раннього Відродження, то зі старовинним різдвяним кантом «Іде звізда чудна» з подальшими гармонічними варіаціями. Заключна частина виростає із гармонічної послідовності канта (партія Secondo) з її розвитком у репетитивній техніці, темповими і динамічними трансформаціями.
У таких творах вишукане мистецтво гнучкої взаємодії складових музичної тканини і продумана драматургія є найбільшими викликами для виконавців. Тільки в цьому випадку гіпнотична магія медитативного споглядання може від початку до кінця вести за собою слухача лабіринтами інтелектуальних і тембрових ігор авторського задуму. Що ж, композитор знав, кому довіряє свою музику, тож публіка сприйняла її із захопленням і насолодою, адже вона подарувала відпруження і душевну гармонію, такі необхідні кожному з нас у ці непрості часи.
А вже 3 жовтня на фестивалі «Київ Музик Фест-2026» у виконанні фортепіанного дуету «Dovhan & Zubko Piano Duo» прозвучала своєрідно підсумовуюча концертна програма «Львівські контрасти» в Музичному салоні Національної філармонії України. Вона об’єднала твори композиторів-львів’ян різних генерацій: Віктора Камінського, Золтана Алмаші, Михайла Шведа, Андрія Легкого, Станіслава Людкевича, Богдана Сегіна. На даний момент готові їхні записи на YouTube каналі ансамблю. Це вкотре засвідчує професійність дуету, витончене володіння стильністю виконання, послідовну лінію на повернення вагомих творчих надбань у виконавську традицію і сміливе опанування найновітніших мистецьких пошуків в унікальній сфері фортепіанного ансамблю.
Роксана ГАВАЛЮК
Фото надані авторкою статті
