Оpen Opera Ukraine cпільно з Academia Musica Antiqua Leopolis за підтримки Українського культурного фонду презентували проєкт «Березовський/ Рачинський: нові звукові ландшафти». Це видання партитури шести хорових концертів, аудіозапис виданих творів і розміщення релізу на різноманітних платформах (YouTube Music, Spotify, AppleMusic, Distrokid), онлайн презентація аудіорелізу і концерт в Успенському соборі Києво-Печерської лаври
Проєкт є консеквентним продовженням започаткованої іще 2019 року ініціативи «Musica Sacra Ukraina», метою якого є системне дослідження і презентація у широкому вимірі спадку українського музичного бароко, зокрема партесних концертів. Лабораторія «Musica Sacra Ukraina» відразу була зорієнтована на згуртування довкола цієї мети фахівців різних галузей: виконавців, музикологів-медієвістів, мистецтвознавців, мовознавців, релігієзнавців. Засадничим (загалом для діяльності Оpen Opera Ukraine) є втілення принципів історично-інформованого виконавства, що в контексті лабораторії «Musica sacra Ukraina» реалізувалося через вивчення наявних історичних джерел барокової доби (як українських, так і зарубіжних), пошуки виконавських підходів, релевантних історичній стилістиці українських партесів, а також – просторів, архітектурних пам’яток, у яких ця музика розкривалася б максимально органічно.
У цьогорічному проєкті його дієвці зберігають усі намічені раніше координати, зондуючи при цьому інші ґрунти – як видається, саме тому у назві йдеться про нові звукові ландшафти. Це і невідома широкому загалу музика Андрія Рачинського, і маловідомі хорові твори Максима Березовського. Зрештою – і колаборація київського ансамблю Partes, голосами якого звучать всі хорові проєкти Оpen Opera Ukraine (його керівниця Наталія Хмілевська є також співзасновницею ООU), з львівським колективом A cappella Leopolis. Цей ансамбль виник одночасно з «Фестивалем давньої музики у Львові» зусиллями музикознавця Романа Стельмащука – великого ентузіаста розвитку на українських теренах історично-інформованого виконавства. Нині його справу продовжує Людмила Капустіна, підтверджуючи реноме A cappella Leopolis як одного з найфаховіших українських виконавців давньої музики.
Запис і концерт-презентація релізу відбулися у храмах Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» – у Церкві Всіх Святих та Успенському соборі. Важливість освоєння цих нових просторів полягає не стільки в їх автентичності щодо обраного репертуару, скільки у справі відродження української Лаври. «Це неймовірна можливість повернутися до тих часів, коли Лавра була центром духовного життя України», – зазначив генеральний директор заповідника Максим Остапенко. Додамо, що тексти всіх творів проєкту «Березовський/ Рачинський: нові звукові ландшафти» виконуються в українській вимові.
Видана, записана й оприлюднена в широкому доступі музика – поза сумнівом, найбільше досягнення цього проєкту. Адже, для прикладу, біографічні відомості про українського композитора і державного діяча Андрія Рачинського відтепер доповнені звучанням його трьох восьмиголосних хорових концертів. Включені до програми проєкту двохорні концерти Максима Березовського в різний час виконувалися українськими колективами (в редакції Мстислава Юрченка; у редакції Ольги Шуміліної їх виконав хор «Київ»), однак партитури їх не виходили друком, а аудіозаписи не викладалися у широкий доступ. Принагідно зазначимо, що саме копітка праця наукової консультантки Ольги Шуміліної з віднайдення, встановлення авторства, пошуку та реконструкції втрачених партій, укладання партитур і підготовки їх до публікації стали міцною основою проєкту. Партитури подані без виконавського редагування, фактично як уртекст, цим самим залишаючи вільне поле для подальших їх виконавських прочитань, в тому числі і зарубіжними колективами: староукраїнські тексти у виданні мають транслітерацію латиницею і переклад англійською.
Варто відзначити влучний вибір постатей і композицій. «Зустріч» в межах проєкту Рачинського і Березовського (їх реальну зустріч у Глухові чи Петербурзі можна лише припускати, хоч і з великою імовірністю) доповнює історико-біографічним та музичним матеріалом тезу про поширення практики багатоголосного церковного співу із Заходу на Схід (Рачинський привіз свої вміння складати партесні композиції зі Львова до Глухова і почав пристосовувати їх до вимог нового класицистського стилю, що приходив переважно через інструментальну та оперну музику) і далі на Північ (Березовський, котрий отримав початкову музичну освіту у Глухові, опинившись у Петербурзі, зберігав набуті на батьківщині традиції, осмислюючи їх в руслі італійської школи).
Твори Андрія Рачинського знаходяться у перехідному періоді від бароко до класицизму, від партесного концерту до хорового. Як видається, надзвичайно захоплююче в межах одного релізу спостерігати за неусталеністю, рухом, змінами всередині стильової та жанрової системи і зрештою, поступовою стабілізацією ознак нового стилю – вже у хорових творах Максима Березовського (хоч порядок розташування творів і не хронологічний). Наприклад, в «Скажи ми, Господи» Рачинського виразно проявлені риторичні фігури, паузи, барокова орнаментика, модальна гармонія, каданси, де стікаються всі партії, на мить утворюючи мінікластерні звучання, фактурні розриви теситурних «верха» і «низа», особливо помітні в епізодах soli. А вже в концерті «Не отвержи мене во время старости» деякі барокові «фішки» (риторичні підкреслення окремих слів – як от рухливий розспів дуетом сопрано на слові «совіщашася», який одразу змінюється tutti на слові «вкупі») сусідять із елементами тонально-функційної гармонії, а серед виразно відокремлених розділів фінал («Да постидятся») своїми імітаційними вступами голосів вже нагадує фінальні фуги хорових концертів доби класицизму. Мимоволі порівнюєш цей концерт із хрестоматійно відомим «Не отвержи» Березовського (обидва написані на текст фрагменту 70-го псалма), тож різниця у стилістиці проступає іще виразніше.
Богослов і філософ, священик ПЦУ Георгій Коваленко на онлайн презентації проєкту говорив про «мудрий спів», котрий досягається завдяки розумінню сакральних текстів, їх особистісному і колективному пережиттю, про «софійність як здатність вичитувати ці тексти і творити на їх основі новий дискурс». Отець Георгій Коваленко був безпосередньо причетний до проєкту як спікер-консультант, котрий проводив лекції для його учасників. Тож розуміння допомогло співакам знайти потрібну інтонацію і спосіб донести закладені у тексті псалмів сенси до слухачів.
Виконавська інтерпретація – іще один рівень прочитання як вербального, так і музичного тексту. І тут слід відзначити вплив величезного досвіду, що його мають і «Partes», і «A cappella Leopolis» у роботі з бароковою вокальною музикою. Це і деталізоване фразування з увагою до найменших нюансів, риторики, артикулювання тексту, і вправне оперування багатоголосною поліфонічною фактурою, де прослуховуються всі лінеарні сплетіння. Співзасновниця Оpen Opera Ukraine і програмна менеджерка проєкту «Березовський/Рачинський: нові звукові ландшафти» Анна Гадецька зауважила, що робота над музичним матеріалом стала певним викликом для колективів, адже він поєднує власне барокову та класицистську стилістику. Але, як видається, виконавці впоралися із цим викликом.
У релізі безліч окремих цікавинок інтерпретації, що свідчать про вдумливий і креативний підхід. Для прикладу, в концерті Максима Березовського «Вси язици восплещите руками» у заключному розділі фугато «Пойте цареві нашему» з маршевою темою, від якої прогнозовано очікується карбоване інтонування, чуємо повітряний, легкий рух: вступи голосів звучать наче перестрибування з хмаринки на хмаринку, отже, тут імовірно йдеться не про земну, а про небесну хвалу.
Як і минулорічному року, коли “Partes” випустили диск з партесними творами Миколи Дилецького та анонімів, саундпродюсером виступив Олексій Грицишин. Його майстерність в записі проявляється у дивовижній здатності зберігати особливості звучання в акустиці певного храму, зведення та мастерінг треків робить прозорою складну фактуру творів, а в концертах Рачинського і Березовського – іще й диференціювати важливу відповідно для бароко і класицизму фактурну специфіку восьмиголосся і двохорності (хоча математично і ті, й інші концерти мають по 8 партій).
«Наша мета – посилення української ідентичності, посилення нашої суб’єктності, нашого голосу у світі», – зазначила продюсерка проєкту «Березовський/ Рачинський: нові звукові ландшафти» Галина Григоренко. Через дослідження і поширення маловідомої музики, її контекстуальне осмислення у кроссекторальних зв’язках різних мистецьких та гуманітарних галузей, усвідомлення тяглості традицій ми збираємо із віднайдених фрагментів власну ідентичність, переосмислюємо, перевідкриваємо її. Проявляти її перед світом – найважливіше на сьогодні і на довгі роки вперед завдання для дієвців української культури.
Юлія ПАЛЬЦЕВИЧ
Фото Руслана Сингаєвського