Антон Рубінштейн у діалозі з Україною

3
Share Button

Музикознавча спадщина накопичила чимало матеріалів щодо контактів видатних російських музикантів – Михайла Глинки, Петра Чайковського, Сергія Рахманінова та інших – з Україною. Діалог з Україною Антона Рубінштейна був теж доволі плідним…

Що ж нам про нього відомо? Він був прекрасним піаністом, чия гра справляла магнетичне враження на слухачів, вирізнявся грандіозними музично-організаційними звершеннями, насамперед, заснуванням перших вітчизняних концертної організації – Російського музичного товариства (РМТ) – і консерваторії. А ще ми знаємо його як композитора, диригента, педагога. Утім для нас важливо, що Антон Рубінштейн колосально вплинув на розвиток української освіти і культури, мав постійні ділові, творчі і навіть генеалогічні зв’язки з Україною. Спробуймо визначити фактори цього впливу

Фактор перший: родинний генезис

Мало відомий біографічний факт про українське коріння музиканта. Його дід по батькові – Рувен (у православ’ї Роман) Рубінштейн був заможним купцем. На чолі великої родини (35 осіб!) він мешкав у Бердичеві. Але Антон Рубінштейн народився у селі Вихватинцях Подільської губернії, що на кордоні України й Бессарабії (нині Молдова), – у той час два сини Рувена Абрам і Григорій (батько Антона) із сім’ями орендували там землі. Невдовзі вони повернулися до Бердичева.

rubinsteyn_mal

Коли маленькому Антонові виповнилося два роки, родина Рубінштейнів з волі діда Рувена прийняла православ’я. Хрещення, згідно із записом у метричній книзі Свято-Миколаївської церкви Бердичева, відбулося 25 липня 1831 року. Зміна віросповідання надала можливість представникам роду селитися на інших теренах Російської імперії, бо в ті часи іудеї мали дуже обмежені громадянські права. Згодом на сімейній раді було вирішено перебратися до Москви.

mamaRubinsteina

Батьки Антона Рубінштейна Григорій Романович і Калерія Христофорівна познайомилися в Одесі, де мешкала родина матері після переїзду з Прусської Сілезії. Це місто відіграло важливу роль у житті митця. У 1851 році його сестра Любов переселилася до Одеси: вона вийшла заміж за юриста Якова Вейнберга – брата російського поета, перекладача та історика літератури Петра Вейнберга. Потім, коли одружився Антон, до неї приєдналися мати й друга сестра Соня (десь після 1865 р.).

Завдяки тому, що родичі жили в Одесі, Рубінштейн частенько навідувався туди – чи з візитом до матері, сестер і численних друзів, чи проїздом за кордон, чи з концертами. Але про це – пізніше…

Фактор другий: реформа музичної освіти

Саме революційна діяльність Антона Рубінштейна з реорганізації музичної освіти мала безпосередній вплив на культурну ситуацію в Україні, адже в історичному контексті XIX століття здійснена ним реформа поширювалася на всю Російську імперію – тоді сукупну державу, не розмежовану на окремі країни. Усі новації Рубінштейна майже водночас впроваджувалися у трьох великих містах – Петербурзі, Москві й Києві.

Реформам передували складні перипетії у долі музиканта. Вже з одинадцяти років він гастролював країнами Європи й мав змогу бачити, яка там міцна система музичної освіти. Повернувшися 1848-го на Батьківщину, дев’ятнадцятирічний юнак був уражений, що така величезна й багата на таланти держава не має подібної системи.

На той момент у Російській імперії не було ані музичних шкіл, ані училищ, не кажучи вже про консерваторії. Музиці навчали приватно переважно вчителі-іноземці, й лише у деяких навчальних закладах на кшталт училища правознавства, кадетського і князівського корпусів працювали музичні класи. Не існувало й концертних організацій типу сучасних філармоній.

dyplom

Усі задуми митця щодо переведення музичної освіти на професійний рівень потребували великої фінансової підтримки і заступництва можновладців. А не багатий Рубінштейн заробляв на життя як музикант при дворі Великої княгині Олени Павлівни, дружини князя Михайла Романова, розважаючи грою фрейлін і гостей. Утім високі зв’язки йому згодом знадобилися. Із дозволу княгині Рубінштейн щотижня влаштовував музичні вечори, куди запрошував музикантів і шанувальників мистецтва. У такий спосіб він шукав однодумців, за допомогою яких утілював свої ідеї в життя.

Антон Рубінштейн мав залізну волю й не звертав уваги на жодні перепони, котрі чинили як представники чиновництва, так і товариші по цеху (йдеться, зокрема, про нищівну критику Олександра Сєрова та членів «Могутньої купки»).

У 1859 році в Петербурзі відкрилося Російське музичне товариство, а роком пізніше – консерваторія. Обидва заклади очолив Рубінштейн. 1860 року було засновано відділення РМТ в Москві, а 1863-го – у Києві. При Київському відділенні РМТ запрацювала школа, на базі якої пізніше постало славетне музичне училище (нині – Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра), яке, у свою чергу, послугувало фундаментом для організації у 1913 році всесвітньо відомої Київської консерваторії (тепер Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Тож усі прогресивні тенденції музичного життя в Україні у позаминулому столітті, а отже у певному сенсі й сьогоднішня ситуація, випливають із діяльності Антона Рубінштейна.

Фактор третій: гастрольні тури

Із 10-річного віку Антона Рубінштейна супроводжували слава й успіх як піаніста. Його називали Геркулесом, Юпітером-Громовержцем фортепіано. Сам Ференц Ліст убачав у ньому свого спадкоємця. Красномовний доказ блискучого виконавського таланту Рубінштейна – його гастрольний тур Америкою в 1872–1873 роках, коли за вісім місяців він відіграв 215 концертів, тобто виступав майже щодня, а іноді й по 2-3 рази на день, причому в різних містах! До слова, інший непересічний піаніст Ганс фон Бюлов не витримав американського турне зі 140 концертів, – перед одним із останніх його знайшли непритомним біля рояля.

Можна ще пригадати «історичні концерти» Антона Рубінштейна у Європі та Росії упродовж 1887–1889 років. Цей проект порівнювали з Тамерлановим походом. Піаніст продемонстрував розвиток фортепіанної культури від витоків (XVI ст.) до сучасності (XIX ст.).

У концертних подорожах Антон Рубінштейн не залишав без уваги і провінційні міста Російської імперії, до яких тоді належали Київ, Харків, Одеса. Зокрема в Одесі він бував особливо часто. Його виступи не раз відбувалися в Депо прокату музичних інструментів, що містилося на Дерибасівській, 19.

Приголомшливий успіх Рубінштейн мав також у Харкові. На одному з концертів його чув талановитий український композитор Сергій Борткевич, чия творчість нині відроджується, і залишив захоплені спогади. Із газети «Харьковские губернские ведомости» дізнаємося, що Рубінштейн виступав у місті в 1880 та 1893 роках. Мабуть Сергій Борткевич слухав гру геніального піаніста у 1893-му, бо 1880 року йому було лише три.

Київ, як і Одеса, слугував транзитним пунктом багатьох закордонних мандрівок музиканта. Його виступи тут завжди були екстраординарною подією.

portret

Разом із Рубінштейном подорожував його рояль. Так, у листі до Павла Юргенсона від 14 листопада 1869 року зазначено: «Дорогой г. Юргенсон! Сделайте мне… одолжение и получите на вокзале из Рязани мой рояль, …отошлите его в Киев Коципиньскому (власник музичного магазина у Києві. – Г. Л.) с парой строк о том, чтобы он сразу же получил рояль и до моего концерта поместил его у себя на квартире или в магазине, чтобы он просох, – иначе он совсем испортится… Ваш Ант. Рубинштейн» (див.: Сквирская Т.З. Из неизданной переписки Антона Рубинштейна, хранящейся в библиотеке Петербургской консерватории // Рубинштейн А. Сб. науч. трудов. – Санкт-Петербург, 1997. – С. 175, 176). Того року він відіграв у Києві три сольних програми й взяв участь у концерті РМТ 30 листопада.

У 1880-му музикант знову приголомшив киян талановитою грою. Його виступ відбувся у центральній залі Київської біржі (зараз це Клуб Кабінету Міністрів) на Інститутській, 7, де часто проходили концерти РМТ. Востаннє славетного маестро слухали у Києві 1891 року.

Фактор четвертий: творчо-ділові контакти

Візити Рубінштейна в Україну здебільшого не були запланованими концертними акціями. Він приїздив сюди насамперед із далекоглядною метою – перевірити стан музично-освітнього процесу. Митець брав участь у відкритті відділень РМТ й учбових закладів, екзаменував учнів, давав, як зараз прийнято казати, майстер-класи, обговорював питання фінансування музично-освітніх інституцій та їхнього забезпечення нотним матеріалом і музичними інструментами. Найталановитішим учням він пропонував продовжити освіту в Петербурзькій або Московській консерваторіях. Так було, зокрема, зі співаком Якимом Тартаковим, відомим піаністом Василем Сапельниковим і багатьма іншими.

Перебуваючи з концертами у Києві 1869 року, Рубінштейн відвідав нещодавно (1868 р.) відкрите музичне училище й відібрав обдаровану молодь для навчання у Петербурзькій консерваторії. Під час приїзду в 1880-му маестро прослухав учнів училища і залишився задоволеним їхньою підготовкою. Окрім того, половину коштів від останнього концерту він віддав дирекції училища на придбання двох роялів фабрики Беккера. Коли ж митець завітав у Київ 1891-го, то після ретельного інспектування дійшов висновку, що музичному училищу можна надати статус консерваторії.

afisha

Антон Рубінштейн завжди цікавився долею започаткованих ним проектів. Так, його допомога колегам із Київського відділення РМТ не обмежувалася порадами, а мала й матеріальне вираження. Хоча грошові внески з боку Головної (Петербурзької) дирекції РМТ не були великими і постійними, але все ж підтримували.
Для підвищення професійного рівня педагогічного складу Київського училища і фахової майстерності музикантів міського відділення РМТ Рубінштейн відряджав до Києва талановитих викладачів і випускників Петербурзької консерваторії. Так, у 1869 році до Києва приїхав близький друг Рубінштейна Василь Кологривов. Член Головної дирекції РМТ, інспектор Петербурзької консерваторії, віолончеліст Кологривов розгорнув у місті воістину титанічну діяльність. Він запрошував видатних гастролерів, надсилав листи і доповідні записки до міської адміністрації із проханням про фінансову підтримку. І завдяки його наполегливості місцеві чиновники, фабриканти, земельні магнати й купці почали субсидувати РМТ і училище. Але найголовніше – на численні прохання Кологривова відділенню РМТ передали будинок на Подолі та ділянку землі, від продажу яких 1874 року було споруджено будівлю для музичного училища.

В організації музичного процесу в Україні Рубінштейнові сприяли свідомі діячі культури. Наприклад, із Миколою Лисенком у нього не було дружніх взаємин (музиканти мали надто різні погляди), та це не заважало Лисенкові брати участь у концертах РМТ. Певний час Лисенко входив до складу дирекції товариства і навіть, коли створив власну музично-драматичну школу й відійшов від справ товариства, підтримував творчі контакти з його членами.
Приїжджаючи до Києва, Антон Рубінштейн навідувався і до Інституту шляхетних дівчат. У цьому закладі музичній освіті приділяли велику увагу: студійок навчали грі на фортепіано, вокалу й теоретичним дисциплінам. Тож інтерес до інституту петербурзького гостя зрозумілий.

Не раз інспектував Антон Рубінштейн діяльність відкритого ним 1871 року відділення РМТ у Харкові. Приміром, кошти від концертів 1880 року пішли на розвиток самої установи, а 1893-го – на фінансову підтримку Харківського музичного училища.

У 1883 році Рубінштейн звернувся до музичної громади Одеси з пропозицією щодо створення Одеської філії РМТ. І вона незабаром (1884 р.) постала на базі Одеського музичного товариства, заснованого ще 1864 року відомим українським композитором і фольклористом Петром Сокальським.

Фактор п’ятий: художньо-творчий

Антон Рубінштейн написав 17 опер, 2 ораторії, 6 симфоній, концерти, балет, багато камерно-вокальних і фортепіанних опусів. Обтяжений багатьма справами, він не мав часу на вдосконалювання своїх творів, тому деякі з них мають вади, за що його критикували колеги-сучасники, зокрема Ференц Ліст. Але в Рубінштейна є й чимало прекрасної музики. Достатньо згадати, що всі опери були поставлені за життя композитора у найкращих театрах світу – в Берліні, Гамбурзі, Мюнхені, Дрездені, Лейпцигу, Стокгольмі, Празі тощо. А окремі твори викликали щире захоплення навіть у представників «Могутньої купки». Так, Цезар Кюї був у захваті від «Перських пісень», а тріумфальну прем’єру опери «Маккавеї» характеризував як «успіх-монстр».

На сцені Київської опери з успіхом ішли «Демон», «Купець Калашников», «Маккавеї», «Нерон». До речі, опера «Демон» і зараз є репертуарною. А свого часу вона була така популярна, що Демон зі сценічного героя перетворився на символічний образ. Безліч живописних Демонів створив у київський період життя Михайло Врубель. Цікаво, що і в романі «Біла гвардія» Михайла Булгакова, події якого відбуваються саме у Києві, серед безлічі алюзій популярних опер, таких як «Кармен», «Пікова дама», «Фауст», «Аїда», знайшлося місце і «Демонові».

Сюжет опери Рубінштейна «Діти степів» (1860 р.) пов’язаний із життям, побутом і звичаями угорських циган. Однак за бажанням композитора події були перенесені в Україну.

Але для нас не так важливі «локальні» творчі перетини Антона Рубінштейна з українською культурою. Головне те, що композитор істотно вплинув на еволюцію музичного мистецтва, в тому числі й українського, в цілому. Він започаткував нові жанри. Першим із вітчизняних класиків звернувся до класичного європейського зразка чотиричастинної симфонії (ще на початку 1850-х рр. – задовго до появи симфоній Олександра Бородіна, Миколи Римського-Корсакова, Петра Чайковського), освоїв жанри концерту для фортепіано і скрипки з оркестром. Опери ж митця стали справжньою лабораторією жанрів музично-драматичного театру. «Демон», а раніше «Фераморс» проклали шлях розвиткові ліричної опери. Саме Рубінштейн згадав призабутий жанр російської комічної опери («Фомка-дурник», «Папуга»), вдався до циганської тематики («Діти степів»), а також першим утілив літературні твори Михайла Лермонтова («Помста» («Хаджі-Абрек») і вже згадані «Купець Калашников», «Демон»).

Були в творчості Рубінштейна «відкриття», не помічені сучасниками, які далися взнаки пізніше. Так, нині стали популярними жанри камерної та духовної опери, апробовані свого часу композитором («Суламіф», «Мойсей», «Христос», «Вавілонське стовпотворіння», «Загублений рай», «Маккавеї»).

Отже, Антон Рубінштейн перекинув своєрідний місток до мистецтва XX–XXI століть. У цьому переконує і ситуація в сучасній українській музичній культурі.

Можна й далі шукати контакти Рубінштейна з Україною. Але і перерахованих достатньо, щоб усвідомити їхню значущість. Уся діяльність маестро в музично-просвітницькій і художньо-творчій галузях стала справжнім благом для його послідовників – усіх поколінь російських і українських музикантів.

Анна ЛУНІНА

На фото: Антон Рубінштейн

Антон Рубінштейн, 1841 р. Малюнок Олексія Маркова

Мати композитора Калерія Христофорівна

Диплом про присвоєння Антону Рубінштейну звання вільного художника, 1863 р.

Антон Рубінштейн, 1850-ті рр.

Афіша одного з концертів

Друковану версію див.: Музика. – 2011. – № 1-2. – С. 58–63.

Share Button