Аделіна Єфіменко презентувала Першу симфонію Бориса Лятошинського у Берліні на XVII науковому симпозіумі «Шостакович і авангард 1920-х років»
Вагомий репрезентант ініціатив і завдань Німецької спілки Дмитра Шостаковича наукова, видавницька, популяризаторська, фестивальна види діяльності, спрямовані на багаторівневе поширення й вивчення спадщини композитора у Європі. Періодично відбуваються наукові симпозіуми, пов’язані з його іменем.
Цьогорічний XVII науковий симпозіум «Шостакович і авангард 1920-х років», що пройшов у Берліні, був оголошений президентом Кшиштофом Мейєром (відомим польським композитором, який особисто знав Дмитра Шостаковича і присвятив життя вивченню творчого доробку Великого майстра), а також віце-президентом і комерційним директором Аннеттою Сальмон «найбільш успішним і плідним за всю історію існування Німецької спілки Дмитра Шостаковича».
«Науковий інтерес до особистості й творчого доробку Дмитра Шостаковича з роками збільшується, об’єм його творчості доповнюється раніше невідомими, часом навіть випадково знайденими в архівах і приватних бібліотеках нотними знахідками», констатував Кшиштоф Мейєр на відкритті симпозіуму. До програми форуму приєдналися концерти, відкриті дискусії, виставка боннського художника Роберта Гепеля і презентація нових, іще не опублікованих творів Дмитра Шостаковича.
Насичена програма симпозіуму включала доповіді німецьких, італійських, польських і російських експертів Шостаковича (Фрідберта Штреллера, Герда Рінекера, Герда Мюллера, Бернда Фойхтнера, Готфріда Еберле, Левона Акопяна, Ольги Домбровської, Володимира Гуревича). Україну представляла доктор мистецтвознавства, професор Львівського національного університету імені Івана Франка і Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра Аделіна Єфіменко з доповіддю «Симфонії № 1 Дмитра Шостаковича і Бориса Лятошинського: на порозі передчуття і реальності».
Як преамбулу до глибокого компаративного дослідження партитур Перших симфоній музикознавець представила роботи українських експертів творчості Бориса Лятошинського Маріани Копиці, Ігоря Савчука, Мирослави Новакович, Діани Канєвської.
Великий резонанс отримала доповідь пані Єфіменко серед музикознавців, адже вперше наукові кола Німеччини почули не тільки ім’я, а й музику Першої симфонії Бориса Лятошинського. Більшість німецьких експертів Шостаковича були не знайомі з іменем нашого великого класика, сучасника Дмитра Шостаковича. А між тим Лятошинський переживав у часи сталінізму такі самі страждання, приниження, страх, абсурдні звинувачення у непролетарському модернізмі й авангардних абстракціях музичної мови своїх творів, як і Шостакович.
Під час дискусії і в кулуарах лунали риторичні запитання про те, як могло статися, що ім’я Лятошинського взагалі не відомо у Європі? І це була реакція лише на Першу симфонію! Перспектива вивчення творчості Лятошинського німецькими музикознавцями стала очевидною після завершення симпозіуму, коли до пані Єфіменко постійно зверталися з проханнями надсилати інформацію про концерти з творами Лятошинського в Україні, записи, нотні джерела тощо.
Найсвіжіша інформація стосувалася, однак, не виконання симфоній Лятошинського в Україні, а запису Баварським радіо його Третьої симфонії у першій редакції, яку здійснила український диригент Оксана Линів з Бамберзьким оркестром (трансляція ще не відбулася). Із приводу цього Кшиштоф Мейєр натхненно пригадав про відгуки сучасників Лятошинського: «Я пам’ятаю авторитетну для мене думку, яку висловив Ігор Белза з приводу Третьої симфонії Лятошинського. Він стверджував, що це – найкраща симфонія ХХ століття!»
Після прослуховування Першої симфонії Кшиштоф Мейєр підсумував думку всіх музикознавців – учасників симпозіуму: «З великим інтересом я двічі переслухав Першу симфонію Бориса Лятошинського. Це – прекрасний твір. На превеликий жаль, ця музика невідома на Заході».
Із детальною інформацією і матеріалами симпозіуму можна ознайомитися на веб-сторінці Німецької спілки Дмитра Шостаковича: http://www.schostakowitsch.de/
Інформацію надано Аделіною ЄФІМЕНКО
