Чи відомо вам, що 220 років тому завдяки сину гетьмана України Андрію Розумовському видатний композитор Людвіг ван Бетховен написав музичні шедеври, які не втратили популярності упродовж століть? Йдеться про струнні квартети № 7, 8, 9 (ор. 59, № 1, 2, 3). Вони відомі у музичних колах як Квартети Розумовського, оскільки Бетховен присвятив їх покровителю. У такий спосіб ці композиції увічнили ім’я Андрія Розумовського, котрий сприяв розвитку й становленню камерної музики. Тож розглянемо історію появи згаданих трьох квартетів детальніше
Андрій Розумовський народився 22 жовтня 1752 року у місті Глухові, де в той час перебував уряд Гетьманщини та, відповідно, гетьман Кирило Розумовський. Андрій був п’ятою дитиною і улюбленим сином гетьмана. Удома він здобув початкову освіту, а вищу – в Страсбурзькому університеті, що дало йому можливість стати блискучим дипломатом другої половини ХVІІІ – початку ХІХ століть і пов’язати кар’єру та й особисте життя з австрійською столицею. Там він потоваришував із Людвігом ван Бетховеном і став меценатом.
Вірогідно, що струнні квартети Людвіг ван Бетховен створив саме на прохання Андрія Розумовського, який мав особливу любов до цього жанру камерної музики. На превеликий жаль, історичні джерела, що вказували б на факт і дату замовлення, відсутні, проте нам вдалося з’ясувати, що Бетховен розпочав написання Квартетів Розумовського 26 травня 1806 року. Таку інформацію надають німецький музикознавець Людвіг Ноль та автор першої наукової біографії Людвіга ван Бетховена Олександр Вілок Таєр, посилаючись на автограф Струнного квартету № 7.
Завершено твори того ж року, що підтверджено у втраченому листі Бетховена, який датується 1806-м: «Ваша ясновельможносте! Маю за честь надіслати Вам другий квартет і повідомити, що третій буде завершено мною найближчим часом. … Мені дуже втішно, що перший квартет дістав Ваше схвалення; маю надію, що й другий Вам також сподобається». У листі Бетховен просив надіслати йому гонорар, оскільки мав багато витрат.
Сьогодні оригінали рукописів струнних квартетів № 7 і 8 зберігаються в Німецькій державній бібліотеці в Берліні, № 9 – у Будинку Бетховена в Бонні. Уперше квартети були опубліковані в січні 1808-го віденським видавництвом «Kunst-undIndustrie-Compoir», із яким Бетховен співпрацював упродовж 1802–1808 років, а видання партитур з’явилося у 1830-му.
У почесній присвяті трьох струнних квартетів, розміщеній на титульній сторінці творів, Бетховен висловив подяку за їхню підтримку й промоцію з боку Андрія Розумовського. У ній зазначено: «Дуже скромно присвячую його ясновельможності графу Розумовському, дійсному таємному раднику, сенатору, лицарю орденів Святого апостола Андрія Первозванного, Святого Олександра Невського та ордена Святого Володимира І-го ступеня». Надважливо, що на присвяті зображено герб Розумовських із девізом родини «Славу примножувати справами». У такий спосіб Бетховен демонстрував повагу до сина гетьмана України та його походження.
Зі згадуваними струнними квартетами пов’язаний ще один цікавий факт. Андрій Розумовський звернув увагу композитора на українські народні мелодії, які маестро використав у музиці. Таку думку висловив музикознавець Людвіг Ноль: «Меланхолійний характер, що пронизує цей твір, пояснюється мотивами українських народних пісень, які граф Андрій поділяв із Бетховеном». Його підтримувала і сучасна нащадкиня родини Розумовських Марія: «Три квартети op. 59 Бетховенові замовив Розумовський. Він дав маестро додаткову мотивацію, коли зіграв йому на скрипці народні пісні зі своєї Батьківщини. Кожен із трьох квартетів (так звані «квартети Розумовського» – 7-й, 8-й і 9-й) містить український мотив».
Український скрипаль, композитор і музикознавець Кирило Стеценко навіть визначив мелодії пісень, які Бетховен поклав в основу квартетів. У першому звучить «Ой на дворі метелиця», а в другому – «Від Києва до Лубен насіяла конопель».
Дуже прикро, що серед деяких музикознавців усе-таки панує думка про те, що Бетховен під час написання Квартетів Розумовського використав мотиви російських народних мелодій. Цей факт є результатом тривалої пропаганди з боку росії, яка завжди намагалася присвоїти, перекрутити чи знищити українську культуру та історію.
Прем’єра квартетів найімовірніше відбулася в січні або лютому 1807 року за участі Квартету Шуппанціга, з керівником якого Андрій Розумовський і Бетховен були добрими приятелями. Припущення ґрунтується на основі першого відгуку, опублікованого 18 березня 1807-го у «Загальній музичній газеті» («Allgemeine musikalische Zeitung»): «Три нові, дуже довгі й важкі скрипкові квартети Бетховена, присвячені російському послу графу Розумовському, привертають увагу всіх поціновувачів. Вони глибоко продумані й чудово опрацьовані, але незрозумілі загалом…»
Спочатку аудиторія, як свідчить вищевказана цитата, навіть не сприйняла квартети та вважала їх складними, але з часом думка змінилася і Квартети Розумовського отримали визнання. Так, уже 5 травня 1807 року в тій самій «Загальній музичній газеті» писалося: «У Відні найновіші, складні, але вишукані квартети Бетховена стають дедалі популярнішими». А у 1855 році музичний письменник Вільгельм фон Ленц у праці «Бетховен і його три стилі» зазначив: «Ці три квартети краще було б назвати трьома чудесами. Ніщо не може зрівнятися з ними у цьому стилі».
Незабаром Квартети Розумовського також опинилися у центрі уваги музичних критиків. Одні давали їм негативну оцінку, зокрема Олександр Улибишев: «Психологічний характер квартетів дуже невизначений, дуже мало впізнаваний, бо вони мало стимулюють серце і ще менше приємні для слуху». Інші висловлювали позитивні відгуки, які переважають і нині. Теодор Отто Гельм у книзі «Струнні квартети Бетховена: спроба технічного аналізу цих творів у зв’язку з їхнім інтелектуальним змістом», яка вийшла друком у 1885 році, зазначав: «Якщо Йозеф Гайдн винайшов струнний квартет як вид мистецтва, то Бетховен своїм твором ор. 59 відкрив силу, властиву такому виду мистецтва: у цьому полягає велике значення трьох квартетів, присвячених графу Розумовському».
Відтоді Квартети Розумовського набирали дедалі більшої популярності. Відповідно, почали з’являтися і їхні нові аранжування, до прикладу, для фортепіано та скрипки. У «Загальній музичній газеті» від 22 березня 1865 року щодо цього містилася інформація: «Високе визнання сучасників отримала робота Рентгена з редагування струнних квартетів. …три так звані Квартети Розумовського були чудово підібрані нашим Рентгеном, а саме – вірно та з найтоншим розумінням композиції…»
Аранжування здійснив німецький скрипаль і композитор Енгельберт Рентген. Також у цій новині наголошувалося: «Такі шедеври були справжньою необхідністю, бо багато хто ще не вмів читати партитуру… Водночас це свідчило про знання подібних глибоких творів, які в кращому разі можна було почути раз на рік».
Аналізуючи європейську періодичну пресу ХІХ–ХХ століть, ми виявили, що Квартети Розумовського завжди посідали чільне місце в репертуарі концертів класичної музики. Лондонська щотижнева газета «Суботній огляд політики, літератури, науки та мистецтва» («The Saturday Review of Politics, Literature, Science, and Art») від 28 березня 1868 року містила публікацію про понеділкові концерти, на яких виконували Струнний квартет № 7. У «Загальній музичній газеті» від 15 січня 1873-го у рубриці «Концертне життя Берліна» згадувалося про цикл квартетних вечорів професора Йозефа Йоахіма, на яких звучали Струнні квартети № 8 і 9. Вечірнє видання газети «Мюнхенські останні новини» («Münchner neueste Nachrichten: Wirtschaftsblatt, alpine und Sport-Zeitung, Theater- und Kunst-Chronik») від 3 квітня 1901 року зазначало про вечір камерної музики, присвячений пам’яті італійського композитора Джузеппе Верді, на якому звучав перший із трьох квартетів Розумовського.
Провідні струнні квартети Європи й не тільки мали за честь виконувати Квартети Розумовського. Передусім варто пам’ятати, що перший у Європі професійний струнний квартет із постійним складом створив саме син гетьмана України у 1808-му для популяризації квартетів і загалом творчості Бетховена. Уславився він як Квартет Розумовського. Виступав колектив у віденському палаці Андрія Розумовського щочетверга з дванадцятої до другої.
Надалі виконавцями струнних квартетів стали: Флорентійський струнний квартет, Квартет Вальтера, Вендглінський квартет, Чеський квартет, Струнний квартет Ліндсей та інші. 23 листопада 1901 року в «Мюнхенських останніх новинах» описувався вечір камерної музики за участі Чеського квартету: «…їхні концерти є музичними подіями. … Для цієї нагоди митці поставили перед собою особливо складне, але дуже амбітне завдання: виконати три великі квартети Бетховена».
Сучасні музичні ансамблі так само наслідують попередників. У 2003-му угорсько-американський Квартет Такача саме за Квартети Розумовського отримав премію «Ґреммі» у категорії «Найкраще виконання камерної музики».
Роль сина гетьмана України у розвитку музичного мистецтва вшановують і нащадки родини Розумовських. З нагоди 200-ї річниці написання Бетховеном Квартетів Розумовського історик, культурний і громадський діяч Грегор Розумовський у Відні 2006 року ініціював створення Квартету Розумовського (Razumovsky-Quartett). Ансамбль відроджує пам’ять про меценатську діяльність сина гетьмана України в музичній сфері, виступаючи у низці європейських країн.
Рекомендуємо прослухати Квартети Розумовського, насолодитися витонченими композиціями й згадати внесок сина гетьмана України Андрія Розумовського у світове музичне мистецтво. Адже музика живе вічно і світ пам’ятає людей, які сприяють її розвитку!
Альона ГРАБОВЕЦЬ, наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Фотоілюстрації надані авторкою статті
На головному фото: Бетховен і квартет Розумовського. Зроблено на основі картини художника Августа Боркмана. 1880–1890 рр. Зібрання Віденського музею
