«Два дні й дві ночі нової музики»: бренд музичної України

102
Share Button

Цьогоріч в Україні вперше за 26 років вчасно не пройшов відомий на весь світ одеський міжнародний фестиваль, який мав відбутися 25–27 квітня. Це сталося через світову пандемію коронавірусу й пов’язані з нею карантинні заходи. Але нам видалося доречним зараз згадати про цей форум, точніше, про одну з його сторінок, висвітлених у журналі «Музика» 2012 року музикознавцем і незмінним членом оргкомітету Лесею Олійник. Із надією на відродження й вірою у подальші великі перспективи фестивалю…

В Одесі відбувся ХVІІІ Міжнародний фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики». Цей форум уже давно став непересічним явищем музичної культури України, а також одним із її брендів на світовому мистецькому подіумі. Нагадаю: фестиваль проводить заснована в Одесі 1995 року Міжнародна асоціація «Нова музика» за підтримки Міністерства культури України, Одеської облдержадміністрації, обласної і міської рад у співпраці з Національною спілкою композиторів України, Національним музичним комітетом України Міжнародної музичної ради / ЮНЕСКО (тодішня назва. – Ред.), міжнародними фондами і дипломатичними представництвами. Щодо пошуків шляхів існування та організації мистецьких заходів, цей фестиваль демонструє креативний підхід до проблеми виживання у надскладній ситуації, в якій перебуває нині вся сучасна професійна культура.

Щороку на кілька квітневих днів Одеса збирає з усього світу тих, від кого залежить майбутнє професійного музичного мистецтва. Саме тут презентується світова сучасна музична творчість. І кожного разу до фестивальної палітри додається музика нових країн. От і цьогоріч на одеський форум, який досяг свого повноліття, окрім постійних учасників, прибули також представники Словенії і Казахстану. Загалом на ньому було представлено музику 32-х країн. Більшість із понад 90(!) виконаних творів написані в ХХІ сторіччі й звучали в Україні вперше.

Авторами і головними «режисерами» фестивалю «Два дні й дві ночі нової музики» є: відома українська композиторка, професор Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової Кармелла Цепколенко (артистичний директор), один із провідних представників сучасної музики Німеччини, диригент Бернгард Вульф (президент) і незмінний директор фестивалю Олександр Перепелиця.

Лучія Карро Вейга (Іспанія)

Відмінність одеського форуму від інших його фестивальних «колег» в Україні – у чітко сформованих індивідуальній позиції і стилі, що надають йому статусу «авторського фестивалю». Концепцію проєкту й творчий профіль визначають Кармелла Цепколенко і Бернгард Вульф. Саме вони змоделювали унікальний формат фестивального простору: впродовж двох днів і двох ночей із перервою на перепочинок і репетиції у режимі нон-стоп відбуваються концерти-«блоки», що надають можливість слухачам скласти цілісне уявлення про виконавців і музику, яку вони представляють.

 

Майстер перкусійного мистецтва, Бернгард Вульф щоразу вибудовує фантастичне ритмічне дійство: кожний фестиваль розпочинається і завершується фейєрверком перкусійних інструментів, що його створює керований ним ансамбль Фрайбурзького музичного університету. Також в Одесі народилися запропоновані Кармеллою Цепколенко такі формати фестивальних імпрез, як «Соло-солісімо» і «Дуо-дуель».

Інна Галатенко (Україна)

На ХVІІІ фестивалі Кармелла представила ще один оригінальний жанр «Міні-монооперу», який став цього разу провідним: п’ять міні-моноопер вона склала з розгорнутих творів-сцен, об’єднаних певною творчою концепцією. Ці міні-опери поєднали музику композиторів різних країн: Вікторії Польової, Юлії Гомельської і Людмили Самодаєвої (Україна), Іріс тер Шіпгорст (Німеччина), Елізабет Шимани (Австрія), Кеті Берберян (США), Шимона Восечека (Чехія), Ріки Нарімото (Японія), Цвєти Дімітрової (Болгарія), Крістіана Орозко (Еквадор).

Біографія «Двох днів і двох ночей нової музики» є водночас своєрідним літописом взаємовідносин музичної культури нової України з новим світовим мистецтвом. Усе частіше музичний голос нашої держави звучить у поліфонії світової партитури. Не новина, що сучасна українська музика подеколи більш відома не на Батьківщині, а за її межами. І саме на музичних фестивалях в Україні можна почути нові зразки й скласти певне уявлення про сучасні творчі імпульси.

Руперт Бергман (Австрія)

В Одесі відбуваються також зустрічі й знайомства музикантів, які переростають у мистецьку співдружність, сприяють професійному обмінові. Скажімо, нещодавно у Віденській камерній опері відбулася прем’єра моноопери Кармелли Цепколенко, яка звучала поряд із монооперами її колег з Австрії й Угорщини у виконанні знаного австрійського співака, одного з провідних майстрів сучасного оперного мистецтва Руперта Бергмана. На ХVІІІ фестивалі він представив твір відомої української композиторки Юлії Гомельської «Відблиски втомленого поп-стару». Руперт Бергман звернувся до нашої співвітчизниці з пропозицією написати для нього монооперу і залучив до цього проекту австрійського поета Карла Марію Кінські.

За час існування фестиваль активно сприяв створенню спільної мистецької копродукції. Зокрема, творча співпраця поєднала відомого українського композитора Володимира Рунчака і духовий квінтет Державної філармонії Казахстану. На фестивалі у їхньому виконанні звучала музика казахських та українських авторів.

Дмитро Сіберт (Україна)

Яскраво презентував нову музику Румунії і Словенії Ансамбль сучасної музики зі Словенії «MD7», який включив до програми твір Кармелли Цепколенко. А чудовий дует із Великої Британії «Musik on the Edge» (флейта, кларнет, саксофон), який вперше брав участь у фестивалі, додав до репертуару твори українських композиторів – Олександра Шимка і Алли Загайкевич.

Запропонував виконати опус сучасного українського композитора і незвичний для концертної практики дует солістів-контрабасистів – Ушія Мартінес Ботана (Іспанія) та Рісто Вуолане (Фінляндія): на їхнє прохання Кармелла Цепколенко зробила перекладення власного твору, написаного свого часу для альтистів Лондонського симфонічного оркестру.

Олександр Перепелиця-молодший і Марина Мохрякова

Утворення інтернаціональних колективів уже давно є типовим явищем у сучасному музичному світі. В Одесі для презентації міжнародних проєктів створюються спільні з українськими учасниками міжнародні гурти-ансамблі. Так, для виконання на фестивалі моноопер об’єдналися музиканти України, Австрії, Еквадору і Китаю на основі ансамблю «Senza Sforzando» під керівництвом артистичного директора Олександра Перепелиці-молодшого. Цей чудовий молодіжний колектив, народжений одеським форумом, представив також музику композиторів України і Росії: російські композитори Юрій Гонцов та Олександр Риндін були спеціальними учасниками ХVІІІ фестивалю.

Одеський форум уже давно впливає на сучасне мистецьке життя далеко за межами своєї держави. Унікальний формат музичного нон-стопу впродовж двох діб перейняли й інші країни: в Монголії, Азербайджані, Північній Кореї, В’єтнамі, Киргизстані виникли його сателіти. А після кількох відвідин Одеси менеджером дрезденських «Днів сучасної музики» Андреасом Лоренсом фестиваль у Німеччині вже три роки поспіль теж відбувається у форматі «Двох днів і двох ночей».

Маючи власне обличчя і стиль, одеський форум є, між тим, організмом живим і мінливим. Завдяки йому збагачується уявлення про нову музику, яка, звичайно, теж видозмінюється і набуває нових ознак. Насамперед, у її ареал входять зразки етнічного мистецтва різних народів, майже невідомі в європейській культурі. Цьогорічний фестиваль подивував, зокрема, унікальним автентичним монгольським співом: вокальне мистецтво красуні в національному строї Самдандамби Бадамхорол зачарувало образами безкраїх монгольських степів.

Новими для «нової музики» виявилися тембри і звучання народних інструментів Литви – канклеса й бірбіне. Чудові музиканти Айсте Бружайте (канклес), Ірмантас Андрюнас (бірбіне) і Джаньєлюс Розовас (акордеон) продемонстрували розмаїття написаних для цих інструментів творів сучасних литовських композиторів, а також молодої авторки з Одеси Кіри Майденберг.

Віктор Слупський

За словами Бернгарда Вульфа, «нове мистецтво сьогодні передбачає, насамперед, розвиток творчості, яка відстоює креативність, фантазію і шукає можливості звертатися до людської душі». Фестиваль в Одесі дає зрозуміти, що суто технічні пошуки, якими рясніла музика кінця тисячоліття, перестають бути самодостатніми й втрачають гостроту новизни.

Більшість із представлених на цьогорічному одеському фестивалі творчих зразків утілює певну художню концепцію, яка й обумовлює «зворотний зв’язок» зі слухачами. А та незначна кількість композицій, що лише повторювала давно знайомі технічні прийоми, залишала байдужою численну аудиторію.

Дірк Амрайн (Німеччина)

Узятий іще на першому фестивалі принцип існування проєкту як надзвичайно ефектного і видовищного явища, розвивається у пошуках нових форм виконавства, пов’язаних, насамперед, із театралізацією, перформансом. Так, незабутнім концертним дійством стали вже згадувані виступи Ансамблю перкусії Фрайбурзького музичного університету, а також «Дуель-дует» тромбона та фортепіано – Дірка Амрайна і Юрґа Ґеннеберґера (Німеччина–Швейцарія), швейцарсько-німецько-білоруського ансамблю «Inverspace», чудового брас-квінтету «Мажор Київ», який уперше брав участь в одеському форумі. А «Соло-солісімо» відомого українського баяніста Романа Юсипея звучало, як інструментальний монолог-представлення сучасної баянної музики України і Росії.

Справжнім відкриттям став на фестивалі німецький ансамбль «Neue Vocalsolisten Stuttgart», який уперше прибув до України і вразив слухачів майстерністю та новизною виконавських можливостей. Квартет співаків представив твори композиторів Німеччини, Італії, США, Фінляндії, Ірландії. Приїзд на фестиваль одного з провідних ансамблів у царині сучасної музики уможливила фінансова підтримка Німецького культурного центру – Гете-інституту в Києві й Німецького культурного центру «Баварський дім Одеса». Так само, як і участь композиторів з Ізраїлю Владіміра Школьніка та Анастасії Садомські, що реалізувалася за підтримки Посольства Держави Ізраїль в Україні.

Ушія Мартінес Ботана (Іспанія)

Останні кілька років фестиваль проводиться у приміщенні Одеської обласної філармонії. Більшість концертів відбувається на великій сцені, а нічні імпрези проходять у фойє, де відстань між слухачами і музикантами є мінімальною, що створює особливу, довірливу атмосферу. Цікаво, що саме тут збирається найбільше слухачів і, насамперед, молодих.

Треба сказати, що впродовж вісімнадцяти років на фестивальних концертах виховувалися нові покоління і музикантів, і слухачів. Можливо, саме в цьому бачать організатори фестивалю свою мету. Принаймні, про це свідчать слова арт-директора Кармелли Цепколенко: «Ми маємо щось залишити для наступних поколінь. Адже минуле століття дало нам величезний музичний спадок, і музика ХХІ століття живиться ним. Ми також маємо дбати про безперервність музичного мистецтва, про те, щоб сучасний простір не залишився без музики. Сподіваємось, усі наші пошуки, так само як і наш фестиваль, прислужаться тим, хто прийде на зміну нам».

Леся ОЛІЙНИК

Фото Олександра ВОРОПАЄВА та Олександра ПЕРЕПЕЛИЦІ (молодшого)

Друковану версію матеріалу див.: Олійник Леся. Бренд музичної України // Музика. – 2012. –№ 3. – С. 52–55.

Share Button