Етелла Чуприк: «Я молюся нотами»

0
Share Button

Іще в лютому у мистецькому житті столиці відбулась подія, яка спонукала мене написати цю статтю. На запрошення друзів потрапив на концерт фортепіанної музики до Колонного залу імені Миколи Лисенка Національної філармонії України

У програмці значилося «заслужена артистка України Етелла Чуприк», а на звороті – програма виступу: твори Людвіга ван Бетховена, Фридерика Шопена, Ференца Ліста, Сергія Рахманінова та фантазія на теми з балету «Лускунчик» Петра Чайковського. І це – вся інформація про артистку.

Уже після концерту, вдома, зайшовши «у гості» до інтернету, дізнався: «Етелла Чуприк розпочала грати на фортепіано у трирічному віці, а в п’ять років виступила зі своїм першим концертом із творів Шуберта і Шопена.

Після закінчення музичного училища в 1986 році вступила до Львівської консерваторії імені М. Лисенка. 1988 року на конкурсі ім. М. Лисенка отримала І премію; 1990 року – ІІІ премію на Конкурсі ім. С. Рахманінова у Москві, а також була лауреатом багатьох різних конкурсів і стипендіатом Асоціації Ріхарда Вагнера в Байройті.

Піаністка також є членом журі Конкурсу ім. М. Лисенка і від 1996 року віце-президентом Асоціації українських піаністів, солісткою Львівської філармонії. Гастролювала з симфонічними оркестрами в Європі і виступала з такими відомими диригентами, як: Джансуг Кахідзе, Федір Глущенко, Володимир Сіренко, Андраш Лізеті, Єжи Сальваторскі, Тадеуш Мадей, Владімір Понькін, Роберт Кеніг та ін.

У її репертуарі близько 300 сольних творів і понад двадцять концертів для фортепіано з оркестром. Здійснила записи понад десяти компакт-дисків. Діапазон програм Етелли Чуприк сягає від Д. Скарлатті до С. Рахманінова, від М. Лисенка до В. Балея» / vynohradivnews.in.ua›Виноградівщина›.

etella-chupryk

Слухачів у залі, на жаль, виявилося трохи більше за половину та ще трохи на балконі. Переважна більшість із них митці, частину з яких я знаю особисто, інших – наглядно.

Після оголошення початку концерту і першого твору на сцену вийшла невеличка на зріст, тендітна жіночка в довгій концертній сукні темно-синього кольору з намистом із перлів. Увічливо вклонившися слухачам і сівши до рояля, одразу, як блискавка, зовсім не налаштовуючись, почала грати. Зала наповнилася бурхливими звуками «Апасіонати» Л. Бетховена…

І тут я почав розмірковувати про одну з найважливіших істин у музичному виконавстві: істину зачарування публіки. Йдеться про володіння звуком! Невже я став із роками таким надміру сентиментальним, що мої очі зволожуються уже з перших пасажів? Це відбувалося кілька разів упродовж концерту, коли звучали улюблені звуки Полонезу-фантазії Фридерика Шопена, фантазії-сонати «Після прочитання Данте» Ференца Ліста і прелюдій для фортепіано Сергія Рахманінова.

Відкинувши сентименти, зосередився на бездоганній технічній майстерності піаністки. Але мене вражала не так її віртуозність виконання суперскладних пасажів, трелей та інших музичних прикрас, як техніка видобування самого звука.

Фортепіано за суттю – ударний інструмент. Биття молоточків по струнах викликає у слухачів своєрідні образи. Це не спів чи гра на смичкових або духових інструментах, де можна досягнути бездоганного плину мелодії, при якому практично не відчуваються переходи між звуками, завдяки. наприклад, м’якій атаці першої ноти фрази, а видобуванню наступних – як такого собі наслідку активного інтонаційного дихання.
Чому ж тут, слухаючи гру Етелли Чуприк, я став сприймати рояль як співочий інструмент? У чому секрет її виконавської майстерності?

Сильний художник відрізняється від аматора тим, що одразу бачить весь образ у цілому. Його пензель, скерований творчим посилом, робить один спонтанний штрих-мазок на всю довжину деталі майбутньої картини. При цьому товщину нажиму пензля видно, немов у розвитку та в кульмінації. Кілька таких мазків – і картина практично готова. Аматор же розмальовує, по-різному забарвлює, робить фотографічну копію об’єкта тощо.

Слухаючи Етеллу Чуприк, я відчув, що вона рухає пальцями лише на самій підсвідомості, віддаючи їм повну мистецьку волю самостійно скеровувати музичний потік. При цьому дозволяє собі майже зовсім не втручатись у цей процес, а лише спокійно, доброзичливо, ніби збоку, спостерігати й радіти тому дійству, що відбувається на клавіатурі.

Мабуть, саме через таку мистецьку формулу розкутості відкривається джерело небесних витоків. Мистецтво – це космічний промисел. Секрет творчості – у простоті й доступності. Хто надто напружує свідомість, тому важко щось створити власними силами. Підсвідомість – ось джерело сили Музиканта! Наснажуймося із цього витоку…

Після концерту я підійшов до Етелли Чуприк і запитав її: у чому секрет? як вона спромоглася досягнути у виконавстві такого дивовижного, співочого, летючого піанісимо та насиченого й водночас некрикливого фортисимо? Почув просту відповідь: «Я молюся нотами»…

Лишається чекати на нову мистецьку зустріч з Етеллою Чуприк – натхненним майстром фортепіанного виконавства.

P. S. Поки стаття готувалася до публікації, Указом Президента України Етеллі Чуприк присвоєно почесне звання народної артистки України. Прийміть, дорога Етелло, мої щирі привітання! Здоров’я Вам, щастя і нових творчих злетів!

Олександр БОНДАРЕНКО, диригент, заслужений діяч мистецтв України

Фото Юрія ТОЦЬКОГО / Music-review Ukraine

Share Button