Фелікс Блюменфельд. «Patetico»

4
Share Button

Пропонований увазі читачів фортепіанний твір
Фелікса Блюменфельда є другою частиною диптиха під назвою «Дві п’єси» («Deux Morceaux»), ор. 37, опублікованого 1905 року видавництвом Митрофана Бєляєва в Лейпцигу.
Митрофан Петрович Бєляєв дуже тепло ставився до Фелікса Михайловича, який був активним членом «бєляєвського» гуртка. Своєю чергою, Блюменфельд високо цінував меценатську діяльність Бєляєва: «Така людина – рідкісне явище», – писав він у листі до рідних (тут і далі переклад на українську автора статті. – Ред.), аргументуючи, що Митрофан Бєляєв, окрім того, що фінансує «Російські симфонічні концерти», «масу грошей витрачає на видання різних творів, не маючи на цьому жодної вигоди й не розраховуючи на неї». (Лист до рідних із Петербурга від 24.12.1886. Цит. за: Анастасьева М. Век любви и печали. – М., 2002. – 257 с.) Тож не дивно, що саме йому Блюменфельд віддавав до друку всі щойно написані композиції, а з почуття вдячності на честь дня народження благодійника написав Вальс на тему-монограму: В-е-laе-f.
На титулі нот читаємо присвяту Олександру Зілоті (до речі, одноліткові – рік народження обох 1863-й – і, до певної міри, «земляку»: Зілоті народився у маєтку поблизу Харкова). Прикметно, що перша зустріч із колегою не справила враження на Блюменфельда: «…з нових музикантів чув тільки піаніста Зілоті, про якого багато говорять і кричать, – писав він матері, – проте я, на жаль, нічого цікавого в ньому не знайшов: техніка – нічого особливого, сили мало, а показухи багато…» Однак усе ж констатував: «Із часом, оскільки він ще дуже молодий, з нього може й вийде який-небудь “незвичайний піаніст” (сумніви мене беруть), але тепер він не заслуговує на той успіх, що був на концерті…» (Лист від 17.12.1885.) Утім не пройшло і двох десятиліть, як усе змінилося: Олександр Ілліч переїхав до Петербурга й 1903 року започаткував так звані абонементні «Концерти Зілоті», у яких виступав і як піаніст, і як диригент. Згодом неприязнь зникла, і Фелікс Михайлович із задоволенням відгукувався на запрошення та брав участь у цих імпрезах в усіх іпостасях (піаніст, диригент, композитор). Як відомо, на початку 1905 року в Росії вибухнула революція. Фелікс Блюменфельд на знак солідарності зі своїм кумиром Миколою Римським-Корсаковим (якого звільнили з роботи за публічну підтримку протестувальників) залишає консерваторію, у якій викладав із 1897 року. На нашу думку, саме пропонована п’єса «Patetico» якомога краще передає драматичність моменту, що так само дивовижним чином перегукується із нашим бурхливим сьогоденням.

Автор: Ірина СІКОРСЬКА

скачати файл в PDF форматі

 

Mu2014_2.indd Mu2014_2.indd Mu2014_2.indd Mu2014_2.indd

Share Button