Григорій Гурійович Верьовка (1895—1964) – український композитор і хоровий диригент, педагог. Організатор і перший диригент Державного українського народного хору.
У 1916 році закінчив Чернігівську духовну семінарію. З 1918-го жив у Києві і навчався у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка композиції і хоровому диригуванню у професора Болеслава Яворського. У 1919 році композитор разом із Павлом Тичиною та В. Магорським організовує великий самодіяльний хор, перетворений пізніше у капелу-студію імені Миколи Леонтовича. На її базі у 1925 році відкрилась професійна музична школа, директором якої став Григорій Гурійович.
1930-ті роки ознаменовані диригентською й педагогічною діяльністю. Григорій Гурійович здійснює керівництво українською національною філармонією. А з 1934-го викладає диригування у Київській консерваторії. 11 вересня 1943 року український уряд підписав постанову «Про організацію Державного українського народного хору», створення якого і керівництво доручили Григорію Верьовці. Почалось становлення колективу, формування творчих традицій, які збирались краплина по краплині у Харкові, Полтаві, Миргороді, Києві. У 1946 році Григорію Верьовці присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а наступного — звання професора Київської консерваторії.