Із 23 жовтня на стримінгових платформах можна послухати альбом «Lyatoshynsky: Chamber Works, Volume 1». Британський лейбл Chandos випустив його у виконанні NotaBene Chamber Group, камерного ансамблю Національного будинку музики. До першого тому увійшли два ранні струнні квартети Бориса Лятошинського, № 1 ре мінор і № 2 ля мажор. Запис зроблено 11–13 квітня 2025 року силами Національного будинку музики в Києві, продюсерка Ольга Кононенко, звукорежисер Максим Гладецький
Шлях до цього запису почався з нот. Тетяна Гомон та Ірина Тукова з Фундації Лятошинського працювали з архівом композитора і координували видання, а NotaBene підготували виконавську редакцію. Так з’явилася «Антологія української камерної музики: Борис Лятошинський. Струнні квартети», видана 2025 року за ініціативи і підтримки Українського інституту. До неї увійшли партитури всіх шести квартетних творів композитора, від Квартету 1914 року до Сюїти на українські теми. Тепер два з них отримали сучасний запис на одному з провідних світових лейблів класичної музики.
Перший квартет Лятошинський написав студентом другого курсу Київської консерваторії. Більшу частину твору він склав у грудні 1915 року в Охтирці, куди під час Першої світової евакуювали Житомирське комерційне училище, яким керував його батько. Квартет присвячений учителеві композитора Рейнґольду Ґлієру, і вплив педагога в ньому відчутний. У темах усіх чотирьох частин композитор використовує елементи українського і російського фольклору. Водночас уже тут видно рису зрілого Лятошинського, бо у фіналі теми різних частин поєднуються в одному контрапунктичному сплетінні. Наприкінці 1920-х і на початку 1930-х твір грав Квартет імені Леонтовича.
Альтист NotaBene Ігор Завгородній у коментарі для The Claquers охарактеризував опус так: «Пафос цієї музики є, радше, симфонічною амбіцією, прагненням масштабу без обмежень. Це дуже красива, відверта і яскрава музика ще зовсім юного Лятошинського».
Другий квартет з’явився 1922 року, коли композиторові було двадцять сім. Прем’єра відбулася 29 січня 1923 року на вечорі його музики в Київській консерваторії. 1926 року Лятошинський переробив опус, а згодом присвятив його Квартетові імені Вільйома, який грав його від кінця 1920-х. Тут Лятошинський уже шукав власну мову. У творі складна гармонія, поліфонічні нашаровання і теми, споріднені при всій зовнішній контрастності, і ця мова розвиватиметься далі, у композиціях середини та другої половини 1920-х.
Буклет альбому відкриває мало відомий бік творчості композитора, якого зазвичай уявляють суворим модерністом. У Другому квартеті він романтик, закоханий у дружину – співачку Маргариту Царевич. В одному з листів він зізнавався їй, що навіть боїться своєї любові, бо вона здається йому більшою і сильнішою за нього самого. Їхнє листування, яке починається ще з 1910-х, Фундація Лятошинського на чолі з Тетяною Гомон сподівається видати.
Для Ігоря Завгороднього цей квартет особливий: «Другий квартет – це музика Києва початку 1920-х, молода, безкомпромісна, весняна, ніжна і складна. (…) Ця неймовірно витончена музика є чи не найкоштовнішою перлиною українського музичного модернізму».
Борис Лятошинський (1895–1968) заснував композиторську школу, яка стала найвпливовішою в Україні другої половини XX століття. Його творчість не раз зазнавала ідеологічної критики, а 1948 року, під час кампанії проти «формалізму», виконання його творів заборонили, а надруковані партитури вилучили з обігу. Квартети, котрі сто років тому грали в Києві, тепер можуть почути слухачі по всьому світу.
Про NotaBene Chamber Group
Струнний квартет заснований у Києві 2015 року і є колективом Національного будинку музики. У складі ансамблю Андрій Павлов і Максим Грінченко (скрипки), Ігор Завгородній (альт), Артем Полуденний (віолончель). Квартети Лятошинського NotaBene виконували, зокрема, на фестивалі «Контрасти» у Львові та в Будапешті, у Залі Старої музичної академії імені Ліста.
За інформацією пресрелізу
