«Людський голос» – моноопера Франсіса Пуленка демонструватиметься у Києві

148
Share Button

17 жовтня о 19 годині у київському Театрі на Подолі реалізується міжнародний українсько-голландський проект La Voix Humaine Facetime / Людський голос. Музика Франсіса Пуленка, текст Жана Кокто

Акція проходитиме у рамках Року французької мови в Україні до 120-річчя від дня народження Франсіса Пуленка та 130-річчя Жана Кокто.

…Париж. Жінка середнього віку розмовляє телефоном із колишнім коханцем, стосунки з яким тривали протягом п’яти років. Наступного дня він одружується з іншою, що доводить головну героїню до відчаю. Монолог показує психічний розлад героїні, який призведе до самогубства…

Таким був первісний сюжет La voix humaine у Жана Кокто, коли одну з найгучніших одноактних п’єс великого майстра поетичного кіно і сюрреалізму (яку він створив для чудової французької актриси бельгійського походження Берти Бові) Франсіс Пуленк перетворив на монооперу. Спочатку її виконоавицями були Деніз Дюваль і Едіт Піаф, а потім «телефонну» вокальну партію тривалістю у півтори години виконували Марія Каллас і Галина Вишневська, Джессі Норман і Рената Скотто.

Моноопера Франсіса Пуленка «Людський голос» за твором Жана Кокто – просочилася крізь «залізну завісу» й досягла слуху наших глядачів понад 50 років тому. Цей жанр у нас відомий: «Сафо» і «Ноктюрн» Миколи Лисенка, «Іфігенія в Тавриді» Кирила Стеценка, одна з найкращих опер Віталія Губаренка «Листи кохання» (за мотивами новели «Ніжність» французького поета-символіста Анрі Барбюса). Але певний час він не мав особливої популярності у представників вітчизняної композиторської школи. Одинокий людський голос із його особистим життям, пристрастю, горем, надією не так ефектно виглядає поруч з епічними оперними полотнами: динаміка окремого приватного буття – на противагу перебігу традиційних усталених сюжетів.

Останніми роками в нас тільки почали з’являтися цікаві зразки жанру моноопери: «Як багато листів до тебе» Івана Небесного за мотивами поезій Василя Стуса, «Відблиски втомленого поп-стару» Юлії Гомельської, «Цього вечора Борис Годунов» Кармелли Цепколенко, моносцена «Фабіа» Романа Григоріва… Камерна моноопера – це взагалі окремий всесвіт, традиція, техніка і школа, адже заспівати цілу виставу під силу далеко не кожному співакові-актору.

Голландський режисер-постановник Кріс Колміс додає нового виміру Facetime ційї класичній постановці. За допомогою інтерактивного екрана, який слугує водночас дзеркалом над туалетним столиком і сучасною комунікаційною панеллю, головна героїня робить відчайдушну спробу зберегти зв’язок із зовнішнім світом, але, на жаль, їй це не вдається. Тонка межа між фантазією і реальністю у сучасних засобах масової інформації та соціальних мережах призводить до альтернативних істин: коли людина на зв’язку з усім світом, вона може водночас бути абсолютно самотньою.

Це – лірична монодрама, в якій звучить живий і трепетний людський голос туги й самотності, – голос покинутої жінки. Опера принесла Пуленку найбільшу популярність у світі. У ній виявилися найяскравіші сторони обдаровання композитора.

Відомо як дбайливо він писав речитативні епізоди, зберігаючи текст Кокто. До того ж, він не раз підкреслював, що складність партії жінки полягає не у вокальному виконанні, а в множинних емоційних перемиканнях, плутаному диханні, ритмічних зупинках; навіть у передачі її свідомості, де думки постійно плутаються і перескакують з однієї на іншу.

Франсіс Пуленк наполягав, щоби виконавиця моноопери «Людський голос» обов’язково була молодою, красивою і елегантною жінкою, оскільки твір є суто «французьким» і наскрізь просякнутим духом Парижа. Якщо актриса, котра виконує головну роль буде старою і негарною, – не дивним видаватиметься, що її покинув коханець.

«Людський голос» – насамперед драматичний твір, із яким встигли попрацювати й Інгрід Бергман (фільм Теда Котчеффа), і Анна Маньяні (фільм Роберто Росселіні), і Педро Альмодовар («Жінки на межі нервового зриву»). Тому солістка La Voix Humaine Facetime Катерина Левенталь (Нідерланди) – теж акторка театру і професійна співачка (мецо-сопрано), котра працює солісткою у найвідоміших міжнародних театральних трупах, виступає соло у престижних концертних залах і театрах світу, заснувала музичний театр LEKS Compagnie, а нещодавно дебютувала на сцені Голландської національної опери.

Партія фортепіано – Марія Прилипко, лауреат міжнародних конкурсів, продюсер, автор проекту класичної академічної музики «Intermezzo. Світські музичні вечори», засновник і керівник музичної Broadway Kids Studio і продюсер цього проекту.

Кокто й Пуленк. Два генії нетрадиційної сексуальної орієнтації, які ніколи цього не приховували й тонко відчули, зрозуміли та відтворили жіночу сутність, піднявши її до висот рідкісної позачасовий щирості. Один – у тексті, другий – у музиці.

Концепція, режисура і дизайн – Кріс Колміс (Нідерланди). Виробництво – Компанія LEKS (Нідерланди). Мовою оригіналу: французькою, із субтитрами.

За інформацією прес-релізу

Share Button