На концерті пам’яті Миколи Кондратюка

2
Share Button

5 травня цього року Україна відзначала 85-ту річницю від дня народження народного артиста України та СРСР, лауреата Шевченківської премії, лауреата Великої золотої медалі Яна Амоса Коменського, у 1974–1983 роках – ректора Київської консерваторії (зараз – Національної музичної академії України імені Петра Чайковського), видатного оперного і концертного співака, талановитого вчителя сольного співу та активного музично-громадського діяча, професора Миколи Кіндратовича Кондратюка

Із цієї нагоди 17 травня в Малому залі НМАУ імені Петра Чайковського відбувся концерт пам’яті співака. Місце проведення заходу вибрано не випадково: у стінах Альма Матер він провів більшу частину свого життя.

Микола Кондратюк навчався сольного співу в класі доцента Олександра Гродзинського (1953–1958 рр.), а після успішної роботи на оперній і концертній сценах, починаючи з 1968-го, став викладати вокал на кафедрі сольного співу, яку очолював наприкінці життя у 1995–2005 роках.

Стрімкий хід його творчого становлення був обумовлений талантом від Бога, високим професіоналізмом і наполегливим характером. Це засвідчив, зокрема, і той факт, що у 1959 році виступ молодого співака був відзначений золотою медаллю Сьомого Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Відні.

kondratyuk1

Свою трудову діяльність Микола Кондратюк починав як соліст Державного українського народного хору імені Григорія Верьовки (1957–1959 рр.), потім до 1966-го працював солістом Київського академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка. Його вокальний потенціал був помічений, тому в 1963–1964 роках український баритон стажувався в міланському театрі «Ла Скала» у маестро Енріко П’яцца й Дженнаро Барра, після чого наказом Міністра культури СРСР був зарахований до складу солістів московського Большого театру, де співав у 1964–1966 роках. Його коронними партіями були: Князь Ігор з однойменної опери Олександра Бородіна, Остап з опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, Граф ді Луна з опери «Трубадур» Джузеппе Верді, Фігаро з опери «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, Яго з опери «Отелло» Джузеппе Верді, Максим з опери «Арсенал» Георгія Майбороди.

З 1965 року артист вів активну концертну діяльність, працюючи солістом Державної концертної організації «Укрконцерт» і Київської державної філармонії, гастролюючи по всьому світу. Він був і першим неперевершеним виконавцем багатьох відомих естрадних шлягерів українських композиторів. Це, зокрема «Ясени», «Два кольори» Олександра Білаша, «Пісня про вчительку» Платона Майбороди, «На долині туман» Бориса Буєвського.

Учні й вокальні "онуки" Миколи Кондратюка. Друга праворуч - Валентина Антонюк
Учні й вокальні “онуки” Миколи Кондратюка. Друга ліворуч – Валентина Антонюк

У Київській консерваторії викладач класу сольного співу, професор Микола Кондратюк виховав велику плеяду учнів, які підкорили відомі оперні і концертні сцени України й світу. Серед них такі відомі митці, як Валентина Антонюк (заслужена артистка України, професор кафедри сольного співу НМАУ, доктор культурології, член національних творчих спілок), Олександр Бондаренко (заслужений діяч мистецтв України), Ярослав Євдокимов (народний артист Республіки Білорусь), Оксана Дика й Су Вей (солісти міланського театру «Ла Скала»), Микола Шопша (народний артист України, лауреат Шевченківської премії), Володимир Чорнодуб (заслужений артист України); лауреати міжнародних конкурсів Денис Вишня (соліст Національної опери Токіо), Ігор Іщак (соліст київського Національного будинку органної та камерної музики), Василь Колибаб’юк (соліст Національної опери України), Віталій Ломакін, Анатолій Орел, Євген Шокало (солісти Чеської національної опери), Олександр Царевський (соліст оперного театру в Нижньому Новгороді), Юрій Ракул (соліст Академічного ансамблю пісні і танцю прикордонної служби України) та інші.

У ювілейному вечорі взяли участь деякі учні Миколи Кондратюка та його вокальні «внуки», – вихованки Валентини Антонюк. Відтак, можна було простежити зростання музичної династії, об’єднаної не родинними зв’язками, а професією.
Зал був ущерть заповнений прихильниками таланту великого співака: тут були присутні незнайомі між собою люди різних поколінь і професій, але всіх єднало почуття глибокої пошани неординарної особистості незабутнього маестро і його всебічної творчості. Багато людей прийшли у вишиванках, а одна жінка – з немовлям, яке час від часу своїм леготом вторило голосам співаків, а, зголоднівши, смачно цмокало мамині груди. Перед початком концерту на рояль поклали жовті хризантеми.

obkladynka

Вечір відкрила одна з перших учениць, біограф Миколи Кіндратовича Кондратюка, ініціатор і організатор заходу, – Валентина Геніївна Антонюк. Саме вона стала продовжувачем вокально-педагогічної школи свого викладача на кафедрі сольного співу НМАУ імені Петра Чайковського. Їй належить об’ємна дослідницька праця про вчителя «Традиції української вокальної школи. Микола Кондратюк» (К., 1998). Зворушливо і тепло вдячна учениця поділилась із слухачами та учасниками концерту спогадами про вчителя й сповістила, що в залі присутні син співака Федір Миколайович Кондратюк, племінниця Тетяна Володимирівна і його останній концертмейстер Світлана Валентинівна Лутченко.

Захоплююча розповідь про життєвий шлях Миколи Кондратюка доповнювалась ілюстраціями світлин і документів, а також відтворенням звукозапису вокальних творів через мультимедійний проектор. Спочатку пролунав запис романсу Олександра Білаша на вірші Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить» у виконанні першого учня Миколи Кіндратовича, заслуженого артиста України, баритона Володимира Чорнодуба, що відзначалося бездоганним вокалом і глибиною інтерпретації. Далі заслужена артистка України Валентина Антонюк у супроводі концертмейстера концерту, лауреата міжнародних конкурсів Дмитра Півненка в пам’ять про вчителя виконала частину вокального циклу Валерія Антонюка «Теплі пісні» на свої вірші. У залі запанувала особлива душевна атмосфера від звучання чарівних мелодій та її оксамитового голосу. Валентина Антонюк, як і завжди, показала високу майстерність, проникливе розуміння сучасного композиторського стилю.

Іще один учень незабутнього маестро, соліст Національної опери України Василь Колибаб’юк порадував слухачів арією Тараса з опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба» і романсом Миколи Листова «Я помню вальса звук прелестный» із репертуару Миколи Кондратюка.

programka

Справжній успіх у публіки мав популярний дует Одарки і Карася з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у талановитому виконанні Василя Колибаб’юка і солістки оперної студії НМАУ імені Петра Чайковського, вихованки професора Валентини Антонюк, лауреата Першого музичного конкурсу «Солоспів» пам’яті Миколи Кондратюка Катерини Єрошкіної (сопрано). У виконанні цієї чудової співачки також прозвучали оперні арії: Амелії з опери Джузеппе Верді «Бал-маскарад» і Милани з однойменної опери Георгія Майбороди.

Приємно вразив слухачів яскравим тембром і блискучою майстерністю Юрій Ракул. Учень Миколи Кіндратовича приголомшливо виконав відому арію Джанні Скіккі з однойменної опери Джакомо Пуччіні, арію Султана з опери «Запорожець за Дунаєм», а також солоспів Олександра Білаша «Прилетіла ластівка», що був у репертуарі Миколи Кондратюка. Зворушена публіка вигукувала «Браво!» і довго не відпускала молодого баритона зі сцени.

Співаки молодшого покоління, – студенти й асистенти-стажисти класу професора Валентини Антонюк теж продемонстрували високий професіоналізм і специфіку відомої вокальної школи. Дуже ніжно й чисто прозвучала українська народна пісня в обробці Анатолія Кос-Анатольського «Ой на горі сніг біленький» у виконанні студентки IV курсу, лауреата міжнародних конкурсів Ярини Шуст. Багата природа мецо-сопрано студентки ІІІ курсу Людмили Лук’яниці найповніше розкрилась в українській народній пісні «Терен, терен та й не хміль». У виконанні молодої співачки також чудово прозвучала арія Ольги з опери Петра Чайковського «Євгеній Онєгін» і романс Антона Рубінштейна «Ночь».

kondratyuk2

Творами різних стилів порадувала слухачів солістка оперної студії НМАУ імені Петра Чайковського, асистент-стажист Тетяна Бондарь: особливо сильне враження справив імпресіоністичний твір Клода Дебюссі «Фантоши». Фантастичну співацьку майстерність і артистизм показала ще одна вокальна «онука» Миколи Кондратюка, випускниця класу Валентини Антонюк, нині солістка Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, лауреат міжнародних конкурсів Дар’я Литовченко. Вона вразила публіку сильним голосом і досконалим співом, блискуче виконавши мало відомі пересічному слухачеві твори: Вальс Моніки з сучасної американської опери Джанкарло Менотті «Медіум» і частину вокального циклу Володимира Гуркова «Шиповник цветет» на вірші Анни Ахматової.

Ідеально злилися в дуеті (виник 10 років тому, під час навчання в класі Валентини Антонюк) голоси лауреатів міжнародних конкурсів Валерії Туліс й Анастасії Хілько, які проникливо заспівали «Ноктюрн» Йозефа Мисливечека та українську народну пісню «Ой на гору козак воду носить». Відчувалися вокальна майстерність і цілковита гармонія душ і голосів, що просто зачарували слухачів.

kondratyuk3

Останній акорд у прекрасному концерті поставила провідна солістка Київського національного академічного театру оперети, лауреат музичних конкурсів «Солоспів» і «Марія Каллас Гран-прі» Валерія Туліс, яка продемонструвала досконалу вокальну техніку і витончену музикальність. Іще раз засвідчивши високий рівень зазначеної вокальної школи, вона виконала арію Фіорділіджі з опери Вольфганга Амадея Моцарта «Cosi fan tutti» й арію Мавки з опери Віталія Кирейка «Лісова пісня». Останній номер особливо припав до душі слухачам, розчуливши їх, резонансом відгукуючись у їхніх серцях.

На завершення концерту знову прозвучав запис, – тепер уже голосу самого Маестро Миколи Кондратюка. У його неперевершеному виконанні полинула «Елегія» Платона Майбороди на слова Михайла Стельмаха.

Після концерту учасники зустрічі довго не розходились, обмінюючись враженнями, спілкуючись із модератором вечора Валентиною Антонюк, – співачкою й поетесою, педагогом і науковцем, автором наукової концепції української вокальної школи.
Із теплих обіймів, вдячних слів і теплих усмішок було очевидно, що чудовий вечір вокальної музики на вшанування незабутнього співака й педагога був дуже потрібним. Він продемонстрував вдячність учнів учителю і представив їхні досягнення, а також став підтвердженням Соломонової мудрості щодо простої істини: учень не є вищим за вчителя, але, вдосконалившись, зможе досягти його рівня. Цей принцип може добре вмотивувати подальшу діяльність творчої молоді. А сама зустріч людей, небайдужих до таланту корифея вокального мистецтва України Миколи Кондратюка, показала, що найповнішою мірою учителя можуть оцінити і продовжити його справу лише талановиті й віддані учні.

Ірина ГАНДЖА

Share Button