На спогад про піаністку й викладача Юлію Федякіну (слово учениці)

35
Share Button

Мої роки навчання у Київській державній консерваторії імені Петра Чайковського (класи композиції та органа, 1987–1992) – пора світлого простору, безперервного творчого пошуку з цікавими обдарованими людьми, майстрами мистецької справи.
У цей період мені поталанило навчатися зі спеціалізованого фортепіано у старшого викладача Юлії Федякіної. Її уроки – еталон справжнього благородства, добросовісності, високого професіоналізму, деталізованої і копіткої роботи над кожним твором.
Юлія Костянтинівна була також чудовою виконавицею. Рояль під її руками полонив слухача багатоплановою тембровою палітрою, спектральним фактурним мисленням, бездоганним відчуттям форми, глибинним проникненням у сутність твору, яке озвучувалося нею і в концертах, і в класі на заняттях зі студентами.
Як людину, її хвилював не тільки успіх вихованців у їхньому професійному становленні, а й інші грані життя студентів. Тому уважність педагога, тепле слово, порада разом із високою вимогливістю завжди слугували моральною підтримкою для її учнів і колег.
У творчому житті – в концертах і педагогічній працктиці – мені нагодився досвід, отриманий від цієї мисткині. Як рано вона відійшла у засвіти й залишилася в моєму серці недоспіваною піснею!
Світлана ОСТРОВА

Share Button