Об`єднуюча сила «Musica moderna»

1
Share Button

Сутність сучасного культурного простору – в розмаїтті й одночасності існування в ньому великої кількості подій, акцій, освітніх програм, лекцій, концертів, майстер-класів, присвячених усьому художньому досвіду людства – від давнини до сьогодення. У великому місті часто збігаються у часі різні цікаві івенти, і слухач / глядач постає перед непростим вибором – куди піти, чому віддати переваг

Особливістю академічного музичного Києва є, з моєї точки зору, наявність двох паралельних площин. Перша – це різноманітні концертно-освітні платформи, що працюють задля поширення старовинної (насамперед барокової) і сучасної класичної музики. Друга – академічні навчальні заклади, які, плекаючи традицію та історію, дещо закриті для нових вимог часу. В такому контексті природним є питання: чи може академічне музикознавство об`єднати ці паралельні світи?

У Національній музичній академії України центром різноманітних експериментів є, як не дивно, кафедра старовинної музики. Від самого початку існування (2000 р.) вона щороку проводить наукові конференції і симпозіуми, де об`єднуються старовинне й сучасне, теорія і практика, концерти й композиторські майстер-класи, виступи всесвітньо визнаних учених і початківців.

Таким традиційно новаторським став і цьогорічний міжнародний музичний симпозіум і практикум «Musica moderna: XV–XXI», що відбувся 21–23 квітня. Він присвячений 450-річчю від дня народження Клаудіо Монтеверді – даті, яку відзначає весь світ. Думається, що постать Монтеверді, котрий об`єднав у творчості традиційне і новаторське, закрив одну епоху і відкрив нову, – якнайтиповіша саме для сучасної культури і може бути символом musica moderna.

Що ж нового відбувалося у рамках, здавалося б, традиційного, академічного наукового заходу?

Ніна Герасимова-Персидська

Можливо, однією з основних ідей кафедри старовинної музики є об`єднання. Сама постать завідувачки кафедри – доктора мистецтвознавства, професора, академіка Національної академії мистецтв України, заслуженого діяча мистецтв України Ніни Олександрівни Герасимової-Персидської – спонукає до цього. Засновниця традиції вивчення української музичної духовної спадщини (партесного концерту), вона водночас відома розробками у галузі поліфонії, музики ХХ – початку ХХІ століть, культурології тощо. Лише під керівництвом такого вченого могла з`явитися кафедра, де представлені історично-інформоване виконавство та наука, де дослідження проводяться по найрізноманітніших напрямках: від монодії Східнослов`янської традиції до творчості сучасних українських композиторів.

Таким віддзеркаленням основної ідеї кафедри ставали всі проведені нею наукові заходи, у тому числі й цьогорічний симпозіум.

Події, що відбувалися протягом трьох днів, вражають різноманітністю. Я не ставлю собі за мету хронологічно описати їх усі. Виокремлю лише найголовніші, концептуальні проблеми, що ілюструють саме ідею об`єднання.

Учасники. На симпозіумі зібралися учасники з різних міст. Домінував, природно, Київ, але доповідачі були і з Володимира-Волинського, і з Дніпра, із Запоріжжя й Москви. У симпозіумі брали участь як найвпливовіші у своїй галузі музикознавці Ніна Герасимова-Персидська, Левон Акопян, Микола Тарасевич, відомі українські виконавиці-клавесиністи Світлана Шабалтіна, Ольга Шадріна-Личак, Наталія Сікорська, Любов Титаренко, так і студенти, аспіранти (К. Колесниченко, С. Невмержицький, О. Хорольський, С.  Ангеловська, Д. Мельник, Е. Джабраїлова-Кушнір). Головним було те, що кожна доповідь обговорювалася з однаковою зацікавленістю і, у деяких випадках, пристрасністю.

Микола Тарасевич

Заходи. Нормативний хід звичайних академічних конференційних засідань на симпозіумі був порушеним. Безперечно, що традиційній формі доповіді був відведений час (упродовж трьох днів відбулося три саме конференційних засідання). Однак в одному просторі з ними пройшли теоретичний майстер-клас (М. Тарасевич), дві лекції із проблем сучасної музики (Н. Герасимова-Персидська, Л. Акопян), концерт із вокальних творів Клаудіо Монтеверді та його сучасників (за участю Н. Хмілевської, Н. Кравченко, О. Шадріної-Личак, А. Гадецької), презентація концертно-освітньої платформи сучасної академічної музики Kyiv Contemporary Music Days (А. Саприкін), відеозал і відкрита дискусія (модератор – А. Гадецька). Тобто події пропонувалися на будь-який смак і для різноманітної аудиторії. У цьому можна було пересвідчитися, спостерігаючи як змінювалося коло слухачів від одного заходу до іншого. Мабуть найвражаючими стали два факти: концерт, присвячений Монтеверді, який зібрав понад сто слухачів, і переповнена студентськими обличчями аудиторія у неділю – 23 квітня – під час виступу одного з найвідоміших сучасних музикознавців Левона Акопяна.

Тетяна Бондаренко, Ірина Тукова

Наукові проблеми. Вірогідно, складно знайти науковий захід, який би об`єднував у собі таку різноманітну тематику. Часові межі, зазначені у назві симпозіуму, – XV–XXI сторіччя – були представлені повністю. Мабуть, найдавнішою із музики, що досліджувалася і звучала, стала «Богородиця» 1407 року (доповідь І. Кузьмінського), а найновішою за часом створення – «Limited approximations» (2010 р.) для шести мікротоново настроєних фортепіано та оркестру Г.Ф. Хааса (лекція Н. Герасимової-Персидської).

Окрім цього, на симпозіумі можна було дізнатися про: старовинну церковну музику візантійської традиції; особливості прочитання і виконання західноєвропейських барокових творів, а також «спільний знаменник» епохи бароко; історію розвитку смичкових інструментів і клавесина; імітаційну техніку XVI століття та особливості мотетів Палестріни; нові підходи до вивчення сучасної творчості; авторські методики аналізу тощо. Тобто об`єдналися Схід і Захід, нове і старе, духовне і світське, традиційне і новаторське.

Учасники конференції: Т. Бондаренко, Т. Філатова, А. Гадецька, М. Тарасевич, Т. Бакун, І. Тукова, І. Чижик

Особливо хочеться відзначити експеримент у рамках симпозіуму – зустріч із співзасновником Kyiv Contemporary Music Days Альбертом Саприкіним, де було не тільки презентовано діяльність цієї нової концертно-освітньої платформи (заснована 2015 р.), а й проаналізовано зміни у суспільстві, що сталися протягом останніх років, вимоги соціуму до культурного розвитку, роль волонтерів у мистецьких проектах, потребу оволодіння сучасними музикантами основами менеджерської діяльності, перспективи Києва як «столиці нової музики» європейського масштабу.

У цілому слід підкреслити, що у кожному виступі – доповіді, лекції, майстер-класі, презентації – звучала нова музика (або стара в оригінальному прочитанні), пропонувалися нові ідеї, погляди, концепції. Кожен учасник виносив на обговорення та дискусію власне бачення поставленої проблеми, чого доволі складно домогтися у нашому інформаційно перенасиченому просторі. Будь-яке порушене питання було цікавим, як і способи його вирішення.

Команда. Останній шар об`єднання, яке було на симпозіумі, можна було побачити в команді організаторів, завдяки злагодженій роботі якої усі події починалися вчасно, техніка працювала, а кава була гарячою. Ця команда включила віддану рівнозначну роботу викладачів і студентів, представників різних кафедр Академії, які об`єдналися заради спільної справи musica moderna.

Ірина ТУКОВА

Share Button