«Про що мовчить Заратустра». Проєкт формації NOVA OPERA очима Яни Шлябанської

130

Музика і тексти Ніцше, live-електроніка, вокалісти, які багато говорять, троє композиторів, до яких доєднався навіть Штучний Інтелект, режисура Влада Троїцького – усе це Phd-опера «Про що мовчить Заратустра» формації NOVA OPERA, створена за підтримки Українського культурного фонду

24 вересня о 19 годині відбудеться прем’єра постановки у кінотеатрі «Київська Русь». Ми ж маємо нагоду поспілкуватися з композиторкою Яною Шлябанською, яка працювала разом із Сергієм Вілкою та Андрієм Мерхелем.

– Яно, чи ти перечитала Ніцше перед тим, як узялася до роботи?

– Так, а можна було по-іншому?

– Яка його теза тобі зрезонувала?

– «Найвидатніші події – це не найбільш “шумні”, а наші, “найтихіші” години». Шум, звісно, у даному випадку – красива метафора величезної кількості елементів, які нас оточують. Насправді людина потребує мало. Багато потреб – нав’язані й несправжні, особа стає їхнім заручником. Вибратися – означає зробити вибір, а це, врешті, – означає думати. Саме думка є найвищою цінністю, найкращим фільтром «шуму». Ця теза може стосуватися і музики, адже тихі кульмінації – особливо красиві. В опері є така: це цитата з фортепіанного твору Ніцше.

– Як у тексті шукала музику?

– Від початку роботи у нас був принцип – слухати текст і чути в ньому музику. Так я знайшла одну з музичних ідей: історія про «три перетворення духу» (на верблюда, лева й дитя) стала для мене основою трьох ліній звукових текстур в опері – важких (верблюд), вільних (лев) і споглядально-ніжних (дитя).

– Над твором працювало троє композиторів. Ти, Сергій Вілка та Андрій Мерхель. Як порозумілися, розподілили обов’язки?

– Ми всі – різні. Троє композиторів з абсолютно різним підходом та інструментарієм, але єдиною ідеєю і спільним баченням художнього цілого. Це, щоправда, – дуже важливо. Наш випадок є уособленням вислову «Єдність у розмаїтті». Але, чесно кажучи, виконавці також вносять багато власних музичних ідей, тож розподіл функцій на композиторські і виконавські в опері – доволі умовний. Якщо говорити конкретніше про мою роботу, то мій матеріал звучить на початку опери, а також це партія електроніки: звукові текстури, «транзитні» зони між розділами і просторове заповнення звукової картини.

– Частину музики для опери «Про що мовчить Заратустра» згенерував Штучний інтелект. Як тобі його напрацювання? Залишаєте все згенероване ним чи будете допрацьовувати?

– Штучний інтелект у цьому випадку – необхідна ідейна частина тези про «надлюдину» Ніцше. Щось досконале, створене людством, і при цьому допомагає творити нове. Наразі допрацьовуємо отриманий матеріал. Все-таки у нас людина – головніша.

– За чим майбутнє в опері?

– Майбутнє опери за… прекрасними ідеями (музичними та сценічними) і можливістю їхнього втілення. Майбутнє опери – за сміливцями.

– Це не перший твій спільний проєкт із формацією NOVA OPERA. Ви вже робили Re:post оперу LE. Як тобі працюється із ними?

– Це вже мої друзі. Усіх люблю. Кожен – особливий, у кожного є власні сильні сторони. Кожен музиканті Нової Опери – активний співтворець музичного дійства, а не лише виконавець.

Розмову вела Лідія КАРПЕНКО

Фото Максима ГАЛКІНА, Анастасії МАНТАЧ, Яни ШЛЯБАНСЬКОЇ