«Музика, композиторська індивідуальність Всеволода Петровича Задерацького, його творчість, життєвий шлях, сповнений тяжких випробувань, дедалі більше привертають увагу мистецтвознавців, виконавців, слухачів», – цими рядками розпочинається монографія «Всеволод Задерацький у контексті “тіньової” історії музики XX століття»
Книгу, присвячену творчості видатного українського композитора Всеволода Петровича Задерацького (1891–1953), 29 квітня презентувала кандидатка мистецтвознавства, заслужена діячка мистецтв України, професорка Наталія Лукашенко. Зачин дослідження наштовхує на думку про те, що вихід такої фундаментальної праці є логічним наслідком зростаючої цікавості до музики композитора, «перевідкриттям» і новою актуалізацією його творчої спадщини.
Задерацькому довелося жити й творити в умовах репресій сталінської доби. Авторка висвітлює діяльність митця, стверджуючи, що він творив «не завдяки, а всупереч життєвим обставинам»: позбавлення виборчих прав, періодичним засланням та арештам, заборони проживання у великих містах, неможливості публікації і публічного виконання музики. Чого тільки вартують телеграфні бланки, які композитор використовував у концтаборі, щоб записати свої «24 прелюдії і фуги» (1937–1938) – перший поліфонічний цикл бахівського зразка, написаний у ХХ столітті!
Презентація книги, що відбулася в Національній музичній академії України, рясніла музичними ілюстраціями до ґрунтовної доповіді авторки. Студенти й випускники вокально-диригентського, фортепіанного та народного факультетів допомогли слухачам зануритись у різноманіття творчої спадщини Всеволода Задерацького, виконуючи його твори.
Знакові фортепіанні композиції відобразили різні грані творчості митця – це проявилось у насиченій і багатоплановій музичній програмі заходу. Христина Волосянчук зіграла метафорично-химерні «Мікроби лірики» (1928), а Юлія Яковіна – гротескно-наївні «Порцелянові чашки» (1932). Імпресіоністичні віяння були близькі Задерацькому на початку композиторського шляху, втім пʼєсу «Срібляста злива» (1948) Наталія Лукашенко називає «рідкісним рецидивом “дебюссізму” в його пізній творчості» й «привітанням улюбленому композитору». Створення такого опусу було протестом на рішення з’їзду Спілки композиторів СССР щодо заборони виконання творів Клода Дебюссі. З цією блискучою імпресіоністичною пʼєсою у контексті життєтворчості митця познайомив слухачів Ігор Кузнєцов.
Зовсім інший цикл «Легенди» (1944) – одне з найпоетичніших і найекспресивніших творінь Всеволода Задерацького. Вибрані номери з нього – «Сад перлинного винограду» та «Чорний вершник» – прозвучали у виконанні Артема Андрєєва. Завершили блок фортепіанного доробку митця Олександра Стецюк та Анна Дробиш виконанням окремих номерів із циклу «Батьківщина» (1944–1946), а саме філософсько-драматичної пʼєси «Тайга», що передає «безмір людських страждань» і просвітленої колористично-витонченої мініатюри «Поля золоті».
Важливою складовою музичної спадщини Всеволода Задерацького є також камерно-вокальні твори. У виконанні Юрія Самуляка прозвучали романси композитора «Засни, білосніжнеє поле» та «Victoria Regia». Акомпаніаторкою виступила сама Наталія Лукашенко. Примітно, що саме з цих творів, як зазначає авторка, розпочалося дослідження творчості митця, що на сьогодні переросло у написання великої фундаментальної праці.
Ще одна невідома віха творчої біографії композитора – музика для домри. Як зазначено в монографії, Концерт-рапсодія для домри з оркестром ля мажор (1947) – перший в історії концертний твір для чотириструнної української домри. Всеволод Задерацький написав його для Ніколо Квальярді – віртуозного домриста, італійця за походженням, який тоді жив і працював у Житомирі. Визначальними рисами твору стали фантазійність і опора на український фольклор. 29 квітня Концерт-рапсодію презентували Любов Борисова (домра) й Тетяна Савкова (фортепіано).
Таким чином презентація монографії Наталії Лукашенко переросла в повноцінний концерт-лекцію, чим ще більше заохотила глядачів до подальшого вивчення творчої спадщини Всеволода Задерацького шляхом знайомства з монографією, яка містить детальні аналізи виконуваних творів і численні візуальні ілюстрації. Адже, як стверджує авторка, «сьогодні зміст творів В. П. Задерацького напрочуд співзвучний провідним сучасним тенденціям у музичній культурі й композиторській творчості».
Олександра ЧЕБОТАР
