До 100-річчя з народження видатного режисера Сергія Параджанова прозвучить особлива програма, дуже запальна і дуже щира – геть як і сам Параджанов
«Щоби краще зрозуміти, про що був Параджанов, – треба почути музику його культурного коду», – каже Міхеїл Менабде.
Присвята великому маестро кінематографії – це і спомин про його роботу в Україні та зйомки фільму «Тіні забутих предків», музику до якого писав Мирослав Скорик і використав у Сюїті «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру (1965). Це і окреслення національної ідентичності Параджанова – через Симфонію № 3 для великого симфонічного оркестру, дудуків і зурн (1975) Авета Тертеряна, в котрій поєднуються фольклорна вірменська інтонаційність і традиції західноєвропейського симфонізму. Кавказька пристрасність і стримана мрійливість відобразиться й у творах грузинських композиторів: в «… à la Duduki» для брас-квінтету та оркестру (1995) Гії Канчелі та «Тhe silver sun / Срібне сонце» для симфонічного оркестру (2018) Ніколоза Рачвелі. До речі, останній твір прозвучить уперше в Україні.
Таке національне представлення різної музики збігається із відомим твердженням Параджанова про самого себе – народжений у Грузії вірменин, що сидить у російській тюрмі за український націоналізм. І справді, Параджанова характеризує найбожевільніша мішанина традицій і культур, які у сплаві дають щось нове і нечуване. Хоча на цьому концерті все ж для однієї зі згаданих національностей місця нема…
Міхеїл Менабде щільно й глибоко пов’язаний з Україною, Києвом, де провів десять років життя. Тут здобув фах диригента симфонічного оркестру, зустрів майбутню дружину, створив сім’ю. Зараз музикант живе у Відні, але до Києва постійно повертається.
Міхеїл народився 11 жовтня 1978 року в Тбілісі. Після закінчення Тбіліського хореографічного училища імені Вахтанга Чабукіані протягом 10-ти років був солістом балетної трупи Тбіліського державного академічного театру опери та балету імені Захарія Паліашвілі, паралельно вивчав музику і режисуру в Тбіліському національному університеті театру і кіно імені Шота Руставелі.
2006-го Міхеїл завершив кар’єру артиста балету й за порадою Гії Канчелі у 23 роки вступив до Національної музичної академії України на кафедру оперно-симфонічного диригування у клас Романа Кофмана. Після закінчення вишу працював у Національній філармонії України, створив камерний оркестр Armonia Ludus.
Від 2017-го Міхеїл Менабде живе у Відні. Тут він продовжив навчатися диригуванню в аспірантурі Віденського університету музики та виконавського мистецтва (MDW). Також диригент плідно співпрацював із музичною агенцією «Ухо» над проєктами нової української музики.
Нині організовує проєкти в Австрії, Голландії, Швейцарії, у яких звучить сучасна музика. Так, 2022-го був одним з організаторів фестивалю Im Spiegel («У дзеркалі») у швейцарському Санкт-Галлені, де звучали твори українських композиторів Валентина Сильвестрова, Максима Шалигіна, Вікторії Польової і Святослава Луньова. Сьогодні Міхеїл Менабде – постійно запрошений диригент Київської філармонії і Національного симфонічного оркестру Грузії.
За підтримки Романа Балаяна, Ірини Паліашвілі, Геворка Нерсесяна, Гарсевана Хачатряна | HUSH ARAR ART CENTER, Рубена Асатряна, Теймураза Нішніанідзе та Hotel Sunflower
За сприяння Посольства Вірменії в Україні.
За інформацією пресрелізу
