Ревуцький. Пояснення до обробок «Галицьких пісень»

4
Share Button

Будь-яка авторська думка з приводу власного твору – стосовно процесу його творення, концепції чи жанрово-стильових особливостей – завжди є цінним джерелом в осмисленні творчої постаті митця. Пояснення до збірки «Галицькі пісні» Левка Ревуцького привертають увагу ще й тому, що у них майстер виклав своє бачення щодо одного з визначальних жанрів української професійної творчості другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття – обробки народної пісні

Цей текст був написаний у 1928 році до видання збірки «Галицькі пісні». Однак тоді редактор-упорядник Дмитро Ревуцький подав лише першу частину його – до аналізу кожного з музичних номерів. Повністю документ публікується вперше (рукопис зберігається у відділі рукописних фондів ІМФЕ імені Максима Рильського НАНУ. – Ф. 36–3. – Од. зб. 562/2).

Зазначимо, що нумерація пісень у нотному виданні 1928 року і тексті «Пояснень…» не збігається. Можливо, Лев Миколайович подавав свої нотатки з пам’яті, не перевіривши за нотами. У рукописному автографі із пояснень до усіх восьми номерів збірки «Галицькі пісні» наявні лише сім.

У документі збережено авторський стиль та орфографічні особливості оригіналу.

obkladynka

«Етнографічної гармонізації не може бути. Тут всяка г[армонізація] зайва.

Підхід в справі вибору мелодії цілком суб’єктивний. Одному якась мелодія дасть матеріал для г[армонізації], другому вона нічого не дасть. Іноді кажуть: ось чудова мелодія, аби її гармонізувати, вийшло б щось надзвичайно хороше. А композитор з цим якраз не може погодитись.

Взагалі ж мелодії простіші й бідніші своїм муз[ичним] змістом можна обгорнути супроводом складнішим та самостійнішим, аніж мелодії багатші.

Дуже важко, навіть неможливо розкрити моменти творчого процесу під час гармонізування. То процес глибоко інтуїтивний, в ньому відіграє ролю зміст пісні, складні ниточки різних асоціацій аж до часів дитинства, умов та обставин, в яких доводилось сприймати мелодійні звороти, чи то ці самі, чи то схожі до них, і, врешті, настрої самого автора. Копатись тут даремна річ.

Пісні для збірки вибрано випадково: вони дуже різні по змісту, якости й походженню (почасти й не народного походження, як і народні). В цілому збірник не може характеризувати галицьку народність. Зб[ірник] дає лише зразки в художній обробці форт[епіанного] супроводу різних мелодій, під час заспіваних, може й не цікавих на чиюсь думку, отже, з додатком супроводу, який компенсує “малоцінність” мелодійної структури, достойної виконання.

Такі твори є переходовий ступінь до цілком оригінальної творчости (без запозичення готового етнографічного матер’ялу) у народному дусі. Оскільки нац[іональнa] укр[аїнська] культура майже не має таких художніх творів, то переходовий ступінь вже як оправна точка має свою вагу й значення.

tytul

1) “Черв[оная] ружа”. Примітивна мелодія і поруч з нею в супроводі іде такий же приміт[ивний] контрапункт. Посеред пісні рухи переходять до хроматизму (шлях іноді небезпечний в розумінні штучности), в кінці знов повертаються до початкового примітиву.

2) “Ой сусідко”. Це рід міньятюрного скерцо для голосу й ф[орте]п[іано]. Вступні такти – якась гумористична метушня.

3) “На вулиці скр[ипка грає]”. В перших акордах нібито удари смичка (певний ілюстратив[ний] елемент). Всі ритми просякнуті “гулящим” настроєм.

4) “Я в кватироньці сижу”. (Quasi romanza). Мелодія в своїй структурі має якусь незакінченість, кінчається половинним кадансом.

Побудова з переведенням ф[орте]п[іано] (на домінанті й тоніці) підкреслює двочастинність і надає закінчености твору. Серед гармонічних моментів між іншим можна відзначити цікаве вживання нонакорду сьомого ступня спочатку другого куплету.

5) “Як ми прийшла к[арта]”. Пісня трагічна й має свій ілюстративний елемент. В гармонійній структурі відбивається образ непохитної жорстокості.

6) “Ох і зажурились стрільці січовії…” Сумний та важкий похід січових стрільців (у структурі супроводу чимало імітаційних ходів). Потім пригноблення й скарги. Врешті рух поширюється: вперте фа міцнішає, як настирливе бажання помститися гнобителям.

7) “Їхав стрілець на війноньку…” Досить ілюстративний супровід. Ритм бадьорий. З гармонічного боку цікавою здається будова кадансу в кінці першого куплету».

Левко РЕВУЦЬКИЙ

Друковану версію див.: Левко Ревуцький. Пояснення до обробок “Галицьких пісень” // Музика. – 2014. – № 1. – С. 10, 11.

 

Share Button