Наприкінці березня цього року в Концертній залі імені Василя Барвінського Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка відбувся Відкритий фортепіанний фестиваль-конкурс української музики, патроном якого є Марія Крушельницька
Це змагання, започатковане великою піаністкою у 2013 році, має вже поважну історію. Від початку воно щороку відбувалося на фортепіанному факультеті ЛНМА і щоразу присвячувалося актуальним ювілеям українських композиторів: Василя Барвінського, Левка Ревуцького, Станіслава Людкевича, Анатолія Кос-Анатольського, Бориса Лятошинського, Віктора Косенка, Миколи Колесси, Миколи Лисенка, Мирослава Скорика. Такий підхід дозволив значно розширити репертуар української музики в педагогічній програмі академії.
З учасників конкурсів висунулися особливо перспективні виконавці, які стали після завершення навчання концертантами й популяризаторами української музики, як, наприклад: Ростислав Федина, котрий вивчив усі фортепіанні опуси Лятошинського і став лауреатом Міжнародного конкурсу імені Лятошинського в Парижі; Роксоляна Підлипна – блискуча виконавиця циклу «Любов» Барвінського та Сонати Косенка. Протягом років кількість учасників турніру зростала, що поступово привело до зміни його організаційних норм.
Цьогоріч змагання вдруге відбулося в статусі відкритого фестивалю-конкурсу, тож, відповідно до нового «літочислення», – помолодшало й дістало номер Другого. Новий статус з’явився не просто так, на бажання організаторів, а став результатом досягнення нового рівня – як у розширенні кола учасників та охопленні багатшого репертуару, так і, що найголовніше, в майстерності виконання конкурсних програм.
Нині у фестивалі-конкурсі взяв участь 51 піаніст. Молоді музиканти були поділені на дві категорії: учні середніх спеціальних музичних навчальних закладів і студенти академій. Дозволено було грати як у концертній обстановці Зали Барвінського, так і онлайн, у відеозапису. Це сучасне нововведення значно збільшило коло конкурсантів, бо дало можливість прилучитися до виступів учасникам із віддалених ґеоґрафічних районів, які, в обстановці війни, не відважуються далеко їхати.
Тож ґеоґрафія конкурсу 2024 року охопила, крім Львова, ще 8 міст – Київ, Харків, Полтаву, Хмельницький, Рівне, Ужгород, Тернопіль, Луцьк, а в одному випадку навіть вийшла за межі України до Польщі.
Програмні вимоги двох вікових категорій учасників відрізнялися. Учні середніх навчальних закладів мали заграти два довільно вибрані твори українських композиторів (в межах 10 хвилин). А студенти представляли три номери: твір Миколи Лисенка і по одному опусу авторів другої половини ХХ й ХХІ сторіч (усе в межах 20 хвилин).
Одразу ж зазначу, що часовий реґламент часто не витримувався, порушувався в бік перебільшення і, треба визнати, журі не протестувало й уважно вислуховувало всі подані програми. Адже перевищення тривалості виступів виникало, коли піаністи бралися до виконання складних великих творів. А це було їхнім здобутком і завжди звучало на гідному рівні.
Отже, про рівень. Дуже радісно визнавати, що загалом планка фестивалю-конкурсу була високою. Варто почати його оцінювати з програми, яка вийшла на диво різноманітною і цікавою. Навіть випадковий слухач, який би опинився в Залі Барвінського, не знудився, бо почув би різнопланову і якісну панораму української музики. Якщо знову вдатися до статистики, то прозвучали твори 39-ти українських композиторів! Де ті, хто нарікає, що, мовляв, з української музики нема чого грати? Прийдіть, послухайте!
Та що вже й казати, коли в обов’язковій частині програми для другої категорії конкурсантів, де передбачено виконання твору Лисенка, майже не було повторень. Прозвучало 27 опусів класика, але головне інше: студенти представили такі твори Лисенка, котрі часто не наважуються грати зрілі піаністи, – обидві «Українські рапсодії», Соната, «Героїчне скерцо», «Епічний фраґмент». І виконали їх просто здорово! Молоденькі студенти разом із викладачами сміливо руйнують лід застою репертуарної політики, не лякаються труднощів і доводять, що їм цілком під силу ославлені технічні проблеми великих творів основоположника української національної класичної музики.
Тут саме пора назвати імена цих сміливців: «Героїчне скерцо» Лисенка прекрасно виконала учениця Львівського музичного коледжу імені Станіслава Людкевича Варвара Щербак – клас Д. Борис. Першу «Українську рапсодію» зі щирим почуттям і дивовижно бездоганною технікою заграла студентка першого курсу ЛНМА Надія Кіт – клас Йожефа Ерміня. Сонату (всі частини) виконала її однокурсниця Дарія Куровська – клас Оксани Рапіти. Зовсім мало відомий у нас «Епічний фраґмент» Лисенка представив студент Національної музичної академії України з Києва Олександр Олійник – клас Марії Пухлянко. Честь і слава таким студентам та їхнім педагогам!
Слід сказати, що твори Миколи Лисенка другий рік поспіль є обов’язковими на Конкурсі Марії Крушельницької. Це не випадково: в час, коли давно вже не проходить Національний конкурс імені Лисенка, музиканти з Львівської академії його імені відчувають своїм обов’язком плекати Лисенкову традицію. Адже існує звитяга опанування нових чи відродження забутих творів, а є також мистецтво поглиблення інтерпретації відомої музики. Саме при повторенні й удосконаленні народжується виконавська традиція, якої дуже бракує в українській музиці. А вона є необхідною підставою успішного концертного життя творів.
Викладачам фортепіанних кафедр Львівської музичної академії завдячуємо і підготовкою учасників конкурсу, і розвитком його програми, і, зрештою, самим існуванням заходу. Це ті, які одразу підтримали ідею Марії Тарасівни Крушельницької і поступово утворили міцне ядро активістів цієї важливої справи: Йожеф Ермінь, Оксана Рапіта, Мирослав Драган, Лідія Крих, Олена Пилатюк. А до них приєднувалося щоразу більше викладачів-піаністів: Т. Милодан, Н. Грамотєєва, Т. Слюсар, Н. Гуцул, М. Кушнір, П. Довгань, Н. Майчик та інші.
Попри опанування складних зразків української класики, є ще одне цікаве і важливе питання – другий розділ конкурсної програми, творчість сучасних українських композиторів. Тут прозвучали дуже різні як, власне, твори, так і прізвища їхніх авторів. Були серед них уже добре знані імена, – зокрема, Ігор Щербаков, Богдана Фроляк, Олег Безбородько, Золтан Алмаші. А були й зовсім невідомі з не завжди зрозумілими п’єсами. Думається, що це – потрібний розділ у програмі фестивалю, який має доволі широку аудиторію. Він сприятиме поступовій кристалізації фонду сучасної української фортепіанної музики та водночас вихованню у молодих піаністів відчуття відповідальності за розвиток цієї музики.
Створюючи і розвиваючи конкурс виконавців українських фортепіанних творів, його організатори ставили перед собою три важливих мети: залучати до справи більше молодих піаністів; розширювати український фортепіанний репертуар; домагатися вищої якості в інтерпретуванні цієї музики, розумінні її особливостей і проблем. На шляху вирішення цих завдань зроблено відчутні кроки. Але залишається ще одне завдання: донести здобутки цього конкурсу до якомога ширшого кола виконавців, піаністів-педагогів і, зрештою, просто слухачів.
Шкода, що прекрасні виконавські роботи, які прозвучали в Залі імені Барвінського, відомі тільки вузькому колу присутніх на конкурсі. І було б доцільно дати молодим музикантам можливість виступити з підготованою програмою у різних містах України. Висока музика, яку вони грають, заслуговує на таку промоцію.
Наталя КАШКАДАМОВА
На головному фото: нагороджується учениця Львівського музичного коледжу імені Станіслава Людкевича Варвара Щербак
