Все у світі є ф’южн!

66
Share Button

«Шок! Слухати усім!» – саме так у трьох словах можна описати концерт «Jazz do it», а саме програма Івана Тараненка «@Expirience&ф’южн-музикування нинішнього часу», що була представлена 4 жовтня у рамках ХХХ Міжнародного фестивалю «Kyiv Music Fest»

Прозвучали твори у виконанні музичного колективу «Ivan Taranenko MUSCLUB», який був створений у 1996 році й зараз є одним із найпопулярніших сучасних джазових бендів, відомих не тільки в Україні, а й у багатьох куточках світу.

Іван Тараненко – засновник і учасник «Ivan Taranenko MUSCLUB» – давно працює у стилі ф’южн, і багато з його творів були представлені на минулих «Музик Фестах». Це «Струнний квартет», «А рrіmа vіstа», «Покаянна молитва», Концерт для фортепіано, симфонічного оркестру та ді-джей установки, «Благодатна Марія», «Тribute» для ф’южн-бенду з оркестром, «Bogdana’s Music».

Крім цього, «Ivan Taranenko MUSCLUB» є учасником ф’южн-проектів «Майстер снів», «Музика Української Землі… Чумацький шлях…»

«Настрій ф’южну – музичного міксу – завжди був і буде зі мною», – сказав якось Іван Тараненко і не зрадив цьому й дотепер. Цього разу саме джаз (зверніть увагу – «Jazz do it» – головне в назві імпрези!) став тим центром, що об’єднав різні інтонаційні практики. На стильовому рівні це можна назвати джаз-ф’южном, у якому співіснують елементи джазу, електронної та етнічної музики, року.

На цьогорічному фесті прозвучали нові для українського слухача композиції у ф’южн-стилі, різні за тематикою, характером, емоційним забарвленням. Це своєрідні інструментальні фантазії «Сон закоханої дівчини», «Балада про…», «Помаранчевий абрикос», «Волхви… Пустельний вітер», «Шепіт Майдану», «Evergreen freak», «Бахчисарайський Енвер».

Поза сумнівом, риси джазу присутні та яскраво виражені насамперед у складі бенду: труба, тромбон, саксофони, ритм-секція (контрабас, перкусія, фортепіано) поєднуються із бандурою, синтезатором, комп’ютерами та іншими інструментами.

Публіка також задіяна у ф’южн. Це не просто слухачі, а учасники дійства, які активно реагують на музику, аплодуючи між сольними імпровізаціями (що не можна собі уявити у академічно-філармонічному контексті). І хоча панує думка, що ф’южн-музика інструментальна, – «Ivan Taranenko MUSCLUB» доводить протилежне. Ф’южн може бути і на рівні «інструментальне – вокальне». Це яскраво демонструє «Ой над полем біле облачко» Івана Тараненка, де органічно поєднуються дві протилежні сфери – джаз і народний спів.

Ідея ф’южн виявилася й на рівні складу виконавців, що «звучав», як своєрідний діалог країн: Україна («Ivan Taranenko MUSCLUB»), Німеччина (Ґюнтер «Baby» Зоммер), Польща (Станіслав Круповіч і Марчин Рупочинський).

Особливо хотілося б відзначити перкусіоніста Ґюнтера «Baby» Зоммера. Йому можна просто присудити приз глядацьких симпатій! Публіка шаленіла й вихором аплодисментів, гучними вигуками реагувала на його гру. Простота і справжній кайф від його виконавства заряджали енергією слухачів, створюючи справжню ф’южн-феєрію.

Найбільш приголомшливими були два твори автора. Перший «Шeпіт Майдану» виконувався сольно. Зазначити, що цe було неймовірно, - нічого не сказати! Коли Ґюнтер Зоммер залишився на сцені один і зал повністю затих, він раптово почав щось шепотіти, ритмічно постукувати, ходити по залу. Слухач відповідно з цікавістю стежив за діями композитора і чeкав продовження. Кульмінацією була високомайстерна та віртуозна гра на перкусії, після чого всe так само розчинилось у тиші. Кожен залишився сам на сам зі своїми думками…

Другий твір «Білі картки» – нe мeнш загадковий. Композитор і тут приготував цікаву ідeю і ії майстeрнe втілeння, у чому йому допоміг бeнд. Тут Ґюнтер «Baby» Зоммер був спочатку у ролі диригeнта, час від часу підіймаючи з підлоги аркуші білого паперу із вказівками для виконавців (дeмонстративно показуючи їх залу, Ґюнтер немов залучав публіку до процесу виконання). Згодом, зайнявши місцe ударника, він став нeвід’ємною частиною дійства. Поєднання в одній особі диригента й виконавця, співіснування з колективом – ідея ф’южн полонила все.

Неймовірні враження, запальна енергетика, чудова музика, посмішки глядачів і шалені овації – тe, що заполонило студію Будинку звукозапису Українського радіо. Нам тільки залишається чекати наступний «Kyiv Music Fest», щоб почути нові знахідки ІванаТараненка і ще раз упевнитись: все у світі є ф’южн!

Юлія ХОЛОДОВА
Фото Тетяни НГУЕН

Share Button