Всеукраїнський конкурс диригентів: відкриття нових талантів

2
Share Button

Наприкінці 2011 року в Києві проходив П’ятий всеукраїнський конкурс хорових диригентів, який став помітною подією в музичному житті України і продемонстрував високий рівень виконавської майстерності учасників. Його засновники й організатори – Національна всеукраїнська музична спілка та її асоціація «Хорове товариство імені Миколи Леонтовича». Конкурс проводиться раз на три роки з 1999-го за підтримки Міністерства культури України. Через зрозумілі обставини конкурс-2014, на жаль, не відбувся. Тож пропонуємо згадати подію, яка у певному сенсі лишилася останньою знаковою для студентської хормейстерської молоді

Хоровий спів має багатовікове коріння. У своїй звуковій унікальності він дійшов до нас завдяки безперервній передачі традицій від старшого покоління молодшому. Диригентський досвід українських митців минулих епох – Артемія Веделя, Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Олександра Кошиця, Нестора Городовенка, Миколи Колесси та інших пульсує у сучасній хоровій культурі. Зразки їхньої композиторської і диригентської практики слід зберегти. Проведення творчих змагань сприяє цій шляхетній меті, бо молоді конкурсанти – майбутнє нашого мистецтва. Конкурс відкриває нові імена, таланти й стимулює подальший розвиток української культури.

Наша країна зараз більшою мірою зайнята політичними проблемами, але дякуючи зусиллям провідних хорових діячів мистецтво активно живе. В Україні проходять фестивалі, хорові асамблеї, концерти, олімпіади та конкурси. П’ятий всеукраїнський конкурс хорових диригентів викликав великий інтерес фахівців і широкої публіки, про що свідчили переповнені зали Національної музичної академії імені Петра Чайковського та Національної заслуженої академічної капели України «Думка». На жаль, через брак коштів заключний концерт закриття турніру вперше за всі роки його існування відбувся не в Національній філармонії, а в Малому залі НМАУ.

Члени журі (зліва направо): Віктор Петриченко, Богдан Дерев’янко, Олена Штукар, Євген Савчук, Сергій Прокопов
Члени журі (зліва направо): Віктор Петриченко, Богдан Дерев’янко, Олена Штукар, Євген Савчук, Сергій Прокопов

До складу журі були запрошені провідні хорові диригенти й педагоги. Головував генеральний директор – художній керівник Національної заслуженої академічної капели України «Думка», народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України, академік, професор, завідувач кафедри хорового диригування НМАУ, голова асоціації «Хорове товариство імені Миколи Леонтовича», голова Київського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки Євген Савчук. Члени журі: професор кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, заслужений артист України Богдан Дерев’янко; професор НМАУ, диригент Національної заслуженої академічної капели «Думка», народний артист України Віктор Петриченко; професор, завідувач кафедри хорового диригування Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, заслужений діяч мистецтв України Сергій Прокопов. Відповідальний секретар журі – начальник відділу організаційно-координаційної роботи Національної всеукраїнської музичної спілки, диригент-хормейстер народного художнього колективу – дитячого хору «Щедрик», заслужений діяч мистецтв України Олена Штукар.
У конкурсі брали участь професійні хорові диригенти віком до 35-ти років і студенти останніх курсів вищих музичних навчальних закладів. До змагання допустили тридцять молодих хормейстерів, які репрезентували різні виконавські школи країни, – з Києва, Львова, Харкова та інших міст. Шкода, що серед них знову, як і попереднього разу (2008 р.), не було представників колись знаменитої одеської («пігровської») школи.

Олексій Шамрицький (Київ, Україна), перша премія
Олексій Шамрицький (Київ, Україна), перша премія

Цьогоріч «географія» конкурсу вийшла за межі України – перемогу виборювали також диригенти з Росії та Хорватії. Отже, престиж і професійний рівень турніру зростає, і він має усі підстави отримати статус міжнародного.

Змагання проходили в три тури. Перший складався з двох етапів: диригування обов’язкового твору в супроводі фортепіано («Із-за гаю сонце сходить» Бориса Лятошинського на вірші Тараса Шевченка) і репетиція з хором під камертон. Конкурсант мав обрати одну з п’яти запропонованих українських народних пісень в обробці Олександра Кошиця «Ой ходить сон коло вікон», «На вулиці скрипка грає», «Вийди, Грицю, на вулицю», «Щигликове весілля», «Зашуміла ліщинонька». Головні вимоги – показати вміння проникнути в основу основ хорового мистецтва – народну пісню та знання української народно-хорової традиції співу a cappella.

Не всі учасники змогли впоратися з поставленим завданням. Окремі виступи нагадували добре підготовлені державні іспити. Деякі з конкурсантів користувалися «домашніми заготовками» – робили некоректні зауваження та зупиняли хор, навіть не прослухавши до кінця музичну фразу.

Другий етап першого туру озвучував студентський хор НМАУ (художній керівник – професор Євген Савчук). Вісімдесят майбутніх хормейстерів упродовж двох днів безпосередньо контактували з конкурсантами і мали можливість проаналізувати позитивні та негативні риси в методиці їхньої роботи з хором. Студенти доброзичливо підтримували колег, гнучко реагували на їхні вимоги й продемонстрували високу вокально-хорову культуру.

Наталя Шелковська (Москва, Росія), друга премія
Наталя Шелковська (Москва, Росія), друга премія

Другий тур конкурсу відбувався на базі Національної заслуженої академічної капели України «Думка». Його умови – відкрита репетиція під камертон із двома творами. Обов’язкова композиція – «Сон» Кирила Стеценка на вірші Павла Грабовського і, за вибором учасника, опус із запропонованого переліку: Дмитро Бортнянський, «Достойно є»; Сергій Рахманінов, «Шестопсалміє», «Хваліте Ім’я Господнє»; Віктор Калинников, «Камо пойду»; Максим Кучмет, «Херувимська»; Євген Станкович, «Достойно є» (№ 13 із Літургії).

На другий тур було відібрано чотирнадцять учасників. Головна мета – виявити уміння конкурсантів оволодівати хормейстерською технологією, працювати з хором a cappella, добре відчувати хорову фактуру. Гостра, напружена боротьба другого туру потребувала від диригентів-початківців професійних навичок, самовладання, здатності вирізнити найважливіші моменти в репетиції і грамотно розподілити час. Дехто з юнаків і дівчат розгубився, бо вперше стояв перед професійним хором. Їх повністю задовольняв спів найкращої хорової капели України і вони не знали над чим працювати.

Організаційна система конкурсу надає можливість кожному учасникові розкрити себе повною мірою та ще й на публіці. Велике значення мали і слухацькі симпатії.

На наступному етапі змагань треба було виявити виконавську майстерність і вміння працювати з творами великої форми a cappella та з супроводом. Умови третього туру – концертний виступ із трьома творами на вибір учасників. Перший – із запропонованих без супроводу: Дмитро Бортнянський, «Воскликните Господеві вся земля» (Концерт для хору № 4); Сергій Рахманінов, «В молитвах неусыпающую Богородицу» (Концерт для хору); Олександр Гречанінов, «Вечери Твоея тайныя» («Страстная седмица»); Борис Лятошинський, «Ты спишь один» на вірші Афанасія Фета, «Рим ночью» на вірші Федора Тютчева, «Менует» на слова невідомого автора ХІХ століття; Валентин Кікта, «Минають дні» на вірші Тараса Шевченка; Леся Дичко, «Козак од’їжджає», «Чи я в лузі не калина була» (з кантати «Червона калина»). Другий твір – із супроводом: Георг Фрідріх Гендель, «Нallelujah» (хор з ораторії «Месія»); Вольфганг Амадей Моцарт, «Domine Jesu», «Hostias», «Agnus Dei» (№ 8, 9, 12 із «Реквієму»); Сергій Танєєв, ІІІ частина кантати «Іоанн Дамаскін» на слова Олексія Толстого; Сергій Рахманінов, «Три русские песни»; Кирило Стеценко, «Єднаймося» на вірші Івана Франка; Левко Ревуцький, кантата «Хустина» на вірші Тараса Шевченка; Карл Орф, частини 20–25 кантати «Carmina Burana». Третій опус – будь-яка композиція із програми другого туру.

Мірко Прегун (Осієк, Хорватія), друга премія
Мірко Прегун (Осієк, Хорватія), друга премія

Наведений перелік творів свідчить про величезне навантаження, яке довелося витримати артистам капели «Думка». Три дні на високому професійному рівні вони озвучували складні хорові партитури, відповідали на всі вимоги конкурсантів, виконували побажання, підтримували й допомагали їм емоційно. Тому учасники змагань були дуже вдячні співакам капели та її художньому керівникові. Так, Аліса Литвак сказала: «Уже вп’яте молоді диригенти демонструють майстерність, керуючи двома чудовими хоровими колективами. Для кожного це є неоціненним досвідом, адже мало хто має можливість послугуватися такими “інструментами”. Хори показали справжній професіоналізм. Капела “Думка”, не зважаючи на повторення одного і того ж обов’язкового твору чотирнадцять разів, щиро намагалася виконувати побажання і навіть примхи конкурсантів».

На велику подяку заслуговують концертмейстери – заслужена артистка України Тетяна Корольова і лауреат міжнародних конкурсів Юрій Руцинський.

Журі працювало творчо. Своїми думками про конкурс поділився Богдан Дерев’янко: «Мої враження вельми позитивні. По-перше: чітка організація, можливість конкурсантів проходити випробування на базі прекрасних хорових колективів. По-друге: злагоджена, демократична, а головне – об’єктивна робота журі під головуванням Євгена Савчука.

Конкурс засвідчив потрібність. Він допомагає молодим хормейстерам заявити про себе, дає їм надію реалізуватися, стимулює студентів у навчальному процесі та, що найголовніше, відкриває нові таланти. Можливо, враховуючи виховне значення конкурсу, варто в його рамках організовувати ще й майстер-класи відомих хорових диригентів. Хочу побажати конкурсові добитися кращого фінансування і отримати статус міжнародного».

Інший член журі Сергій Прокопов додав: «Нам, педагогам, керівникам музичних вишів, треба подумати про створення і проведення окремого творчого змагання саме серед студентської молоді. Це сприятиме активізації навчального процесу та додасть студентам досвіду в конкурсній боротьбі».

Остаточний розподіл місць визначався на заключному засіданні журі відкритим голосуванням. На таких «турнірах» арбітрам дуже складно визначитися з оцінками, бо тут немає конкретних показників, як, наприклад, у спорті. Професійний рівень фіналістів був досить високим і приблизно однаковим. Але конкурс є конкурс. Тут повинні бути переможці й переможені.

Рішення журі було таким: лауреатом І ступеня став Олексій Шамрицький (Київ, артист хору НМАУ імені Петра Чайковського), ІІ ступеня – Наталія Шелковська (Москва, викладач хору ДМШ, хормейстер хору Фінансового університету при Уряді РФ) і Мірко Прегун (Осієк, Хорватія). Звання лауреата ІІІ ступеня отримали: Вікторія Вітренко (Київ, студентка V курсу НМАУ), Аліса Литвак (Київ, хормейстер мішаного хору студентів Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова) та Олександр Лось (Київ, артист хору Національної заслуженої академічної капели «Думка»). Дипломи одержали: Роман Дзундза (Львів), Гліб Кардасевич (Москва), Денис Дорошенко, Олексій Фартушка (Харків), Денис Євтушенко, Михайло Вандаловський, Марія Шелепко і Сергій Нестерук (Київ).

Усіх лауреатів і дипломантів конкурсу нагородили спеціальними грамотами й призами від Національної музичної академії України та Національної всеукраїнської музичної спілки. Від НМАУ приз «Надія» дістався Марії Шелепко та Глібу Кардасевичу. Приз «Симпатія “Думки”» від Національної хорової капели здобули Мірко Прегун і Гліб Кардасевич.

Член журі Віктор Петриченко не без гордості відзначив: «Конкурс засвідчив переконливу перемогу київської хорової школи. П’ять із шести лауреатів – саме її представники».

Після нагородження традиційно відбувся великий хоровий концерт переможців. Наприкінці, як завжди, прозвучало потужне «Многоліття» Дмитра Бортнянського – Всеукраїнському конкурсу хорових диригентів і всім присутнім.

konkurs

По завершенні творчого змагання засновник конкурсу, головний організатор і голова журі Євген Савчук відповів на кілька запитань:

– Які тенденції спостерігаються останнім часом у хоровому мистецтві?

– Українське хорове мистецтво останні двадцять років перебуває в процесі постійних змін. Вони розпочалися із здобуттям Україною незалежності, хоча деякі симптоми з’явилися раніше, в часи так званої перебудови. Я маю на увазі репертуарну свободу: зменшилася кількість обов’язкових «агіток», сміливіше зазвучала релігійна музика. Саме на початку 1990-х стартував активний процес відновлення духовної музики (в тому числі й української), повернення до життя заборонених, «небажаних» і забутих світських творів. Водночас з’явилися й нові колективи (зокрема, муніципальні, обласні хори), а відтак – нові диригенти, імена… Особливим каталізатором цих змін стала можливість контактів із зовнішнім світом. Почався інтенсивний рух на Захід, за кордон, який вважається навіть певним мірилом успіху.

Паралельно швидко трансформувалася ситуація всередині нашого хорового життя. На жаль, не завжди на краще. Із розпадом старих суспільно-економічних відносин зникла велика кількість аматорських самодіяльних хорів, які довгі роки стабільно, на досить високому рівні, виконували свою основну функцію – задоволення естетичних потреб широких мас. Утрату масовості вважаю найбільшою прикрістю для нашого хорового мистецтва. Такі негативні тенденції продовжуються, але цю складну і болючу тему cлід розглядати окремо за участю виконавців, критиків, професійних фахівців та аматорів, чиновників і всіх, кому не байдуже наше духовне життя.

– Чи потрібно проводити конкурси хорових диригентів? Яка ваша думка щодо надання конкурсові статусу міжнародного?

– Конкурс – насамперед змагання, а це – досягнення високоякісних результатів, поява нових імен диригентів, підняття рівня популярності й престижу хорової музики в Україні.

Варто відзначити: попри щоразу складніші фінансові й організаційні умови, популярність Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів зростає. Окрім традиційних областей України, на нашій «мапі» з’явилися інші регіони, а також держави – Росія, Хорватія. Це свідчить про те, що пора розширювати кордони.

Спроби трансформувати конкурс і надати йому статус міжнародного вже були – до цієї ідеї ми зверталися ще перед другим і третім конкурсами. На наш запит щодо підтримки відгукнулася впливова міжнародна організація «Інтеркультура», членом якої є і Хорове товариство імені Миколи Леонтовича. Проте на заваді щоразу ставала єдина проблема – гроші.

– Чим відрізнявся п’ятий конкурс від попередніх? У якій атмосфері проходила робота журі? Ваші побажання майбутнім хоровим диригентам…

– П’ятий всеукраїнський конкурс хорових диригентів показав, що в Україні, попри всі складнощі суспільно-політичного, а значить і мистецького буття, продовжується процес відтворення – таланти народжуються і значить у нас є хороша перспектива. Безперечно, кожний конкурс чимось відрізнявся від попереднього – змінювалася географія учасників, склад журі, уперед виходили представники тих чи інших хорових шкіл, але незмінним залишалося одне: безсумнівна перемога українського хорового співу.

Із великим задоволенням хочу відзначити злагоджену, на мій погляд, високопрофесійну і, головне, об’єктивну роботу нашого журі, за що я персонально кожному висловлюю глибоку повагу і вдячність.

А до наших нових переможців звертаюся з побажаннями великих успіхів, – надзвичайно важливо не розчинитися в дрібницях нашого суєтного буття, любити й поважати рідну культуру та пам’ятати звідки ми і кому служимо.

Галина САВЧУК

Фото Галини САВЧУК та Анатолія СЕЛЕНТІЯ

Друковану версію статті див: Галина Савчук. Відкриття нових талантів // Музика. – 2012. – № 1. – С. 18–23.

Share Button