На початку 159 сезону Національна опера України запрошує видатного балетмейстера сучасності Олексія Ратманського на постановку «Варіацій Доніцетті» – одноактного неокласичного балету Джорджа Баланчина на танцювальну музику з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті
Джордж Баланчин – один із найвидатніших хореографів ХХ століття. Найоригінальнішу частину його творчості становлять одноактні безсюжетні балети. Про свої творчі принципи Баланчин говорив: «Балет – настільки багате мистецтво, що він не повинен бути ілюстратором навіть найцікавіших, навіть найзмістовніших літературних першоджерел… П’ятнадцять років танцівники випрацьовують кожну клітину свого тіла, і всі клітини мають співати на сцені. І якщо краса цього витренованого тіла, його рухи, його пластика, його виразність принесуть естетичне задоволення тим, хто сидить у глядачевій залі, то балет, на мій погляд, своєї мети досяг».
Олексій Ратманський – український танцівник, соліст балету Національної опери України імені Тараса Шевченка, заслужений артист України. Та перш за все – людина з гострим почуттям справедливості. Він, хоч і народився в ленінграді, дитинство провів з батьками у Києві, навчався у Київському державному хореографічному училищі. Завершивши навчання у Ваганівському училищі, повернувся додому. Упродовж десяти років між 1986 і 1997 був солістом балету Київського державного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка (Національна опера України), виконавши низку яскравих партій першого плану в класичних і сучасних балетах.
Його танець відзначався бездоганною технікою, одухотвореною глибоким проникненням у кожний образ, чи то драматичний, романтичний чи комічний. Олексій Ратманський мав обдаровання практично універсального танцівника, який у кожен рух вкладав артистичну думку. Напевно, тому він практично одразу від початку танцювальної кар’єри став пошуки себе як майбутнього хореографа. Тож, як балетмейстер Олексій дебютував 1987 року, поставивши у Київському ДАТОБ імені Тараса Шевченка кілька хореографічних мініатюр і одноактних балетів, які згодом об’єднали в єдину програму «Вечорів одноактних балетів», що були надзвичайно популярні серед глядачів 1980–1990-х років.
Олексій Ратманський активно брав участь у конкурсах, ставши лауреатом Всеукраїнського конкурсу артистів балету (Донецьк, 1988, І місце), Міжнародного конкурсу імені Сергія Дягілева (Москва, 1992, Золота медаль і приз імені Вацлава Ніжинського), Міжнародного конкурсу артистів балету і хореографів імені Сержа Лифаря (Київ, 1994; ІІ місце в номінації «хореографія»), премій «Київська пектораль» (1995), «Танцівник року-1996».
Подальша танцювальна і балетмейстерська кар’єра його розвивалася вже за кордоном. Був солістом Вінніпезького королівського балету (Канада), артистом і художнім керівником Данського королівського балету (Копенгаген), де поставив 15 балетів, працював у Нью-Йорку, а також упродовж певного періоду – в москві, де очолював балет Большого театру протягом 4-х років (2004‒2008), й петербурзі.
Найбільш плідний період творчого життя Олексія Ратманського, від 2008-го й донині, з невеликою перервою, пов’язаний із роботою хореографом в Американському театрі балету в Нью-Йорку. Про талант і самобутність Олексія Ратманського промовисто свідчать престижні міжнародні нагороди за хореографію: UK National Dance Award, Benois de la Dance, Dance Magazine Award, Bessy, MacArthur «Genius Grant», Isadora Duncan Dance Award, Green Room Award, Premio Danza&Danza, Golden Mask, Reumert та інші. Працюючи в ABT, продовжував ставити балети по всьому світу – у Німеччині, Франції, Італії, Англії, Голландії, Австралії, Канаді, Гонконзі, Фінляндії, Польщі, Литві, Латвії, а також росії. Узимку 2022 року митець працював там над двома проєктами: «Мистецтво фуги» для Большого театру та «Дочка фараона» для Маріїнського.
На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, перебуваючи у москві, Олексій Ратманський закрив обидва проєкти, скасував прем’єри та негайно, без вагань залишив країну-агресорку. Публічна позиція майстра набула чітко сформульованого, послідовного та принципового характеру, стала одним із визначальних напрямів його творчої і громадської діяльності. У міжнародних інтерв’ю він відкрито засуджує російську воєнну агресію, характеризує її як імперіалістичну та колоніальну війну, наголошує на необхідності моральної відповідальності діячів культури. Він прямо називає Росію стороною, винною у розв’язанні воєнного конфлікту, наголошує на катастрофічних гуманітарних наслідках для України.
На відміну від нейтральних формулювань, які часто використовуються в культурному середовищі, Олексій Ратманський абсолютно однозначно говорить про злочинність дій російської федерації і закликає міжнародну культурну спільноту не залишатися осторонь. Від його імені керуючий директор і продюсер The Round Company офіційно звернувся до Большого і Маріїнського театрів із вимогою припинити демонстрацію балетів Ратманського, публічно заявивши, що автор постановок не бажає, аби вони надалі виконувалися в росії. «Принизливо думати, що танцівники повинні лише танцювати й концентруватися на своєму мистецтві, не зважаючи на те, що відбувається довкола. Вони мають не тільки гарні ноги, а й мозок і серця», – наголошує митець.
Він послідовно виступає за міжнародне представлення української культури як самостійної і невід’ємної складової європейської культурної спадщини. Ця позиція підтверджується не лише його публічними висловлюваннями, а й конкретними професійними рішеннями. Ратманський підтримав діяльність United Ukrainian Ballet, об’єднаної української балетної трупи, яку 2022 року в Гаазі заснувала нідерландська балерина Ігоне де Йонг, щоб створити безпечне місце для артистів із різних міст України та дозволити їм продовжувати танцювати. Дебютував колектив у серпні 2022-го з виставою «Жизель» в інтерпретації Олексія Ратманського. Спершу трупа виступала у межах нідерландського туру, але вже згодом відбулися гастролі в інших країнах: Великій Британії, Сінгапурі, Австралії, США. Зібрані під час гастролей кошти були передані до Українського комітету з питань надзвичайних ситуацій та у благодійний фонд «Об’єднаний український балет».
У березні 2023 року трупа вирушила в нідерландське турне зі змішаною програмою Dancing in Defiance, до якої увійшов, зокрема, балет Wartime Elegy («Елегія воєнного часу») Олексія Ратманського, вперше поставлений у вересні 2022-го для Тихоокеанського північно-західного балету / Pacific Northwest Ballet (Сієтл). Хореограф створив рефлективний, але справжній витвір мистецтва про людський дух і прагнення до життя, свободи та власного щастя. На першому показі в Сієтлі 26 вересня 2022 року перед початком вистави Олексій Ратманський розгорнув на сцені український прапор. Публіка підвелася й аплодувала стоячи.
Варто пригадати, що у масштабному творчому доробку Ратманського вже було кілька балетів на українську тематику, зокрема, «На Дніпрі» (2009, Американський театр балету; 2011, Національний балет Нідерландів), «Одеса» (2017, Нью-Йоркський міський балет), «Пісні Буковини» (2017, Американський театр балету). «Елегія воєнного часу» (2022) та «Самотність» (Solitude, 2024, Амстердам) стали реакцією митця на події російсько-української війни, увиразнили позицію Олексія Ратманського з підтримки України.
Для Національної опери України хореограф створив оновлену версію балету «Елегія воєнного часу». У травні 2024-го в Амстердамі, на базі Нідерландського національного балету розпочалися репетиції, на які хореограф запросив до Нідерландів вісім провідних солістів Національної опери України, а потім колектив продовжив творче спілкування дистанційно. Музична основа вистави – твори видатного українського композитора Валентина Сильвестрова та сільська музика 1930-х років. Ця робота хореографа в органічному поєднанні з проникливими постлюдіями для фортепіано та струнного оркестру й перлинними зразками традиційної народної музики стала даниною стійкості та силі українців, радості, надії на мирне щасливе майбутнє.
Пластично довершене зображення героїв посилено сценічним дизайном Вендалла К. Гаррінгтона, в якому використано роботи українських художників Матвія Вайсберга та Марії Приймаченко. Українська прем’єра «Елегії воєнного часу» відбулася 22 червня 2024 року і відтоді є однією з важливих домінант репертуару. У вересні 2025-го у Нью-Йорку артисти балету Національної опери України репрезентували виставу «Елегія воєнного часу» на фестивалі Fall for Dance, отримавши найвищу оцінку преси і найтепліший прийом у глядачів.
Популяризація української культури після 2022 року стала одним із ключових напрямів діяльності Олексія Ратманського. Він використовує власний міжнародний авторитет для привернення уваги до української культурної спадщини та повернення Україні належного місця в історії світового балету. Так, 8 лютого 2024 року на Віденському оперному балу відбулася прем’єра хореографічної постановки Олексія Ратманського на музику вальсу «Розлука» українського композитора-класика Миколи Лисенка. Для Нью-Йоркського міського балету (2024) та Національного балету Нідерландів (2026) він створив балет «Самотність», присвячений дітям України – жертвам війни. А 2025-го для Королівського данського балету поставив «Мистецтво фуги», присвятивши його Україні.
Олексій Ратманський послідовно займається благодійною діяльністю. Проєкт «Ballet Shoes for Ukraine», організований у 2025 році в США Олексієм і Тетяною Ратманськими разом з Антоніною Скобіною та Денисом Дроздюком, відправив тисячі пуантiв і балетних туфель для підтримки театрів та балетних шкіл Києва, Львова, Одеси, Дніпра й Харкова.
Окремого значення набуває те, що Ратманський відкрито визнає недостатність рішучості реакції світу на агресивні дії росії у 2008 (вторгнення рф у Грузію) та 2014 (анексія Криму, окупація частини Донбасу) роках. У своїх інтерв’ю він наголошує, що мовчання представників культурної спільноти сприяло формуванню атмосфери безкарності, яка зрештою призвела до повномасштабної війни.
Символічно, що, як і Олексій Ратманський, від 2022 року Фонд Баланчина також повністю припинив ліцензії на виконання будь-яких балетів Джорджа Баланчина для всіх російських труп через російську агресію в Україні. «Варіації Доніцетті» стануть першою сертифікованою постановкою хореографії Баланчина для української трупи, і честь цієї постановки належить видатному митцю, громадянину України і США, патріоту Олексію Ратманському.
Лариса ТАРАСЕНКО
