«Мистецтву не страшний ні час, ані тортури. Не час йому страшний…» Ліна Костенко
Прем’єру балетного перформансу «Сніг у Флоренції» за драматичною поемою Ліни Костенко у постановці Олесі Шляхтич заплановано на 5 вересня 2026 року в рамках ХІ Міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері». Подія відбудеться за підтримки VST bank, який традиційно зосереджує увагу на мистецьких проєктах і соціально-культурних ініціативах.
Драматична поема «Сніг у Флоренції» (опублікована у 1987 році) базується на реальному історичному епізоді з життя видатного італійського скульптора епохи Відродження Джованні Франческо Рустічі, учня Мікеланджело. Твір є глибокою метафорою про те, як серед «снігів» байдужості, війн і зрад справжній митець здатен зберегти свій внутрішній сад – вічні цінності й мистецтво.
Сюжет розгортається у Франції XVI століття, куди митець змушений був емігрувати з рідної Італії. У творі Флоренція постає не лише містом, а й символом свободи. На фінал поетеса створює вражаючий образ: теплого сонячного дня у Флоренції раптом починає падати сніг, який засипає серце старого майстра, символізуючи втрату душі, відчуття чужини та розплату за обмін справжнього мистецтва на легкий королівський комфорт.
Цей шедевр української літератури глибоко розкриває тему внутрішньої свободи, гідності, вічності мистецтва та відповідальності митця.
«Із першого прочитання “Снігу…” я закрила книгу і закричала вголос, що це має бути балетом, моїм балетом! – розповідає балетмейстерка-постановниця Олеся Шляхтич. – Ліна Костенко забрала моє творче серце з двох причин: по-перше, я хотіла створити муз, кожну окремо відчувати, бажала сміятися з сублімованим чортиком над людьми, жадала разом із Рустічі та Мікеладжело визволяти з каменю душу. Та разом із тим відчувала у творі виклик! Абсолютно полігональна ніч!
Тяжче мені не давалося нічого. Швидкий динамічний темп, інверсивна структура викладення подій – від кінця до початку і знову в кінець. Любов і вибір – до кохання, країни, мистецтва… І, що найголовніше і найнебезпечніше для постановника, – хибний шлях, котрий щоразу обирав головний герой Рустічі.
Упродовж постановочного процесу я створювала обставини, написані пером великої Ліни Костенко, що гасили і руйнували скульптора, змушувала його помилятися, відводила від боротьби, кривила йому обличчя і наповнювала погляд отруйними сумнівами… Та аж раптом зрозуміла його, полюбила, мабуть, прийнявши слабкість у самій собі.
Ми звикли бачити головних персонажів у балеті позитивними героями. У “Снігу…” Рустічі – негідник, той самий, що є всередині кожного з нас. Він потребує розуміння й аналізу, а не увʼязнення в найглухіших кутках, залитих морозом самокритики і страху соціального осуду.
Відомі флорентійці того часу – здебільшого платоніки, і саме ця філософія пронизала твір, балет, хореографію: “Якщо навколо все зруйновано, візьми каміння і побудуй новий світ”. Для мене це, як не дивно, основа кута зору на цю роботу. Наразі у запилених майстернях і цехах ми тяжко й грубо працюємо, щоб дістати із каменів наших сердець душу, котра випаде снігом у вересні на прекрасну Флоренцію епохи Відродження, – час коли війна та краса між собою так туго переплелися!»
Ліна Василівна дуже уважно вибирає проєкти для співпраці, й отримати дозвіл від неї вдається вкрай рідко. Вона не любить на сцені статики і переглянула всі балети Олесі Шляхтич. Потім було багато дискусій із приводу творчого бачення загалом. Далі дискутували щодо костюмів, декорацій, інтеграції Чортика… Обговорювали кожен етап…
І в підсумку – в рамках запропонованого проєкту Ліна Костенко дала повну згоду на пластичне вирішення свого твору «Сніг у Флоренції» на сцені Одеської національної опери мистецькій команді у складі: балетмейстерка-постановниця та авторка лібрето – Олеся Шляхтич, хореографка й режисерка-постановниця, засновниця модерн-балету OSDC Dance Company, заслужена діячка мистецтв України; композитор – Золтан Алмаші, віолончеліст, лауреат Премії імені Левка Ревуцького; художник-постановник – Петро Богомазов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки, Національної спілки театральних діячів України «GRA» за найкращу сценографію; художниця костюмів – Тетяна Овсійчук, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка; мистецька кураторка – Оксана Пахльовська (за «сумісництвом» донька Ліни Костенко), яка вела всю підготовчу комунікацію і стала натхненницею події.
«Навіть у мінливі часи війни ми зберігаємо вірність традиціям, – розповідає генеральна директорка – художня керівниця Одеської національної опери Надія Бабіч, – тому в серпні-вересні проводимо вже одинадцятий Міжнародний фестиваль мистецтв “Оксамитовий сезон в Одеській опері”, який визнаний наймасштабнішим вітчизняним оперно-балетним подібним заходом. Жоден “Оксамитовий сезон” не минає без прем’єри. Тож одинадцятий фестиваль теж не став винятком. І для нас є великою честю та непересічним шансом представити перший в історії балет, створений за драматичною поемою нашої геніальної сучасниці Ліни Костенко на музику українського композитора Золтана Алмаші у постановниці однієї з лідерок сучасної хореографії Олесі Шляхтич».
Виставу втілено з використанням сучасних технологій у створенні сценографії, розробці унікальної музичної партитури та хореографічного тексту в стилі модерн-балет із залученням професійної команди, щоб пройти дорогами підсвідомості буття нашого суспільства під час війни до світла впевненості у єдино правильному дороговказі – сильній та суверенній Україні.
За інформацією пресрелізу
