Давид Григорович Гершфельд (1911—2005) — український і молдавський диригент, композитор, заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР. Його батько, Григорій Ісаакович, був скрипалем і композитором.
Закінчив школу-семирічку, грав на духових інструментах в оркестрі кавалерійської дивізії імені Котовського в Бердичеві, інших військових оркстрах. Учився на робфаці Бердичівського філіалу Київського хіміко-технологічного інституту. У 1930–1934 роках навчався в Одеському музично-театральному інституті імені Бетховена — класи фагота і валторни, композицію і теорію музики вчив у Миколи Вілінського.

Після навчання був відправлений на роботу до Молдавської АРСР — у Балту, пізніше — у Тирасполь як завідувач музично-постановочної частини Тираспольського Українського театру. Створив Тираспольський молдавський національний музично-драматичний театр, Будинок художнього виховання дітей (згодом Палац піонерів і школярів), 1937 року заснував першу в МАРСР дитячу музичну школу (очолював до 1940 року). Того ж 1937 року очолив засноване з його ж допомогою Молдавське відділення Спілки композиторів України, 1940-го перетворене в Спілку композиторів Молдавії.

 У 1939 році вийшла друком анотована ним збірка молдавських народних пісень з нотами.
Давид Гершфельд заснував та очолив 1940 року Молдавську державну консерваторію.
1942 року заснував ансамбль пісні й танцю «Дойна» (оркестр очолював Шико Аранов). Виступали в евакуаційних госпіталях, на фронтах.
1944-го повернувся до Кишинева, став художнім керівником і головою правління Молдавського музично-хорового товариства і директором утвореного його зусиллями 1945 року Кишинівського музичного училища.