Його розуміють у різних країнах світу без перекладу. Та, власне, для спілкування йому не потрібні слова. Він володіє універсальною мовою – мовою музики. Торкнеться струн – і ви почуєте хвилюючу, щиру розповідь про красу і добро, любов і зраду, про те, що мрії збуваються. Звуки жартуватимуть із вами й спокушатимуть, будуть щемливими і даруватимуть насолоду. Бо він – чарівник із гітарою. ДіДюЛя
Він створив власний стиль, який називається «музика ДіДюЛі». 2012 року білоруський гітарист побував в Україні з концертною програмою «Музика сонця».
– «Музика сонця» – це моє внутрішнє відчуття. Я люблю енергію Сонця і прагну, щоби вона була присутня у музиці, яку я створюю. Але Сонце може бути різним: пекучим і ласкавим. Такою ж різною є і музика. Я хочу зігрівати, дарувати енергію, позитив. Таке моє розуміння світу, тому саме так я назвав концертну програму. Щоразу я виходжу на сцену з чистим серцем і хочу, щоб люди любили музику, були відкритими, щирими, щоб у житті було більше краси і добра.
Сьогодні у світі працює зовсім небагато колективів, які пропонували б аудиторії виключно інструментальну музику. Це естетика, в якій слова зайві. Концерт, що триває понад дві години і залишає у слухача відчуття окриленості, неможливий без високого професіоналізму, злагодженості й взаєморозуміння між учасниками творчої команди. ДіДюЛі вдалось об’єднати колег, які відчувають щонайтонші музичні нюанси. Це Артем Лапін (бас-гітара), Рустем Барі, Олександр Леєр (перкусія), Хайбула Магомедов (клавішні), Валерій Складанний (духові інструменти), звукорежисер Олександр Іванков, художник зі світлових ефектів Руслан Маклєцов.
– Наш колектив інтернаціональний. І це додає музиці та нашій виконавській манері певної пікантності, яскравості. Зі мною працюють музиканти з України, Прибалтики, Білорусі. Я сам родом із Білорусі. Живемо ми переважно у Москві. Хоча більшість часу гастролюємо, у нас дуже щільний робочий графік.
Я довго формував нинішню команду. В мене досить високі професійні вимоги і до себе, і до людей, котрі зі мною виходять на сцену, беруть участь у виступах. Музиканти – чудові хлопці. Нам комфортно і легко як на сцені, так і в житті. Творчі й організаційні питання узгоджуємо за кілька хвилин. Далі – справа наших менеджерів. Наприклад, 15 квітня у Москві ми відіграли концерт, кошти від якого передали у благодійний фонд «Вони вірять» для допомоги хворим дітям. І надалі плануємо продовжувати подібну діяльність.
Музика ДіДюЛі звучить у кіно, театральних виставах, з нею перемагають у спортивних змаганнях фігуристи і гімнасти. На концертах ДіДюЛі завжди аншлаг. Не став винятком і Нью-Йорк, де нещодавно вперше побував колектив. Можна сказати, що Америка відкрила для себе новий музичний феномен, а ДіДюЛя та його колеги відкрили для себе Америку.
– Подорож за океан переконала: люди скрізь схожі. Їм властиві однакові риси: сміливість і боягузство, щедрість і жадібність, прагнення радості… Так було завжди. Всім потрібні щирість, чесність, люди хочуть енергії, бажають справжнього. Ми з глядачем добре розуміємо один одного – і мені приємно про це говорити.
Цікаво, чи скоро ми зможемо почути результат співпраці ДіДюЛі зі світовою рок-зіркою Джо Лінн Тернером?
– Скоро. Джо – надзвичайна людина, чудовий гітарист і вокаліст, золотий голос груп «Deep Purple» і «Rainbow». Знайшов нас якось у Москві, запропонував співпрацю. Я взяв на себе відповідальність бути продюсером, написати музику. У цьому проекті Джо не співатиме, а гратиме. Поки що це лише студійна робота, хоча можливі й спільні виступи в Америці.
Ви помітили, як незвично пишеться прізвище і одночасно сценічне ім’я лідера гурту? Напевне, три виділені літери означають: ДіДюЛя з Друзями та уЛюбленими гітарами. Ми попросили ДіДюЛю розказати про свої гітари.
– На концертах я найчастіше використовую класичну акустичну гітару і фламенко-гітару роботи російського майстра Олександра Козирєва, гітару канадської фірми «Godin», грецьку бузуку та гітару зі сталевими струнами «Taylor». Мені подобаються струни «d’Addario». Вони досить жорсткі й добре тримають настроєний звук. У 2008 році іспанська фірма з виробництва гітар «Carmen» запропонувала мені створити новий інструмент. Було розроблено і випущено гітару за моїми кресленнями, вона так і називається «DiDuLa». Це дуже гарний інструмент, особливо для тих, хто робить перші кроки в музиці, починає вчитися грати на гітарі. Щоправда, різниця між іспанським і нашим кліматом потребує, щоб виробники відповідним чином висушували дерево.
З російським гітарним майстром Олександром Козирєвим я співпрацюю вже кілька років. Його гітари потужні, витривалі, пристосовані до складних кліматичних і гастрольних умов – переїзди, перельоти, перепади вологості й тиску – музичні інструменти дуже чутливі до цих факторів. Хочу сказати, що Козирєв використовує свій тип деревини – клен. Клен має співучий тембр, інструмент із клену вирізняється серед інших. На моє замовлення майстер дещо змінив конструкцію гітари, виготовивши корпус за моїм кресленням. Окрім того, у верхніх позиціях на класичній гітарі не дуже зручно грати, тому після 17-го ладу на моїх інструментах йде безладова ділянка, що дозволяє отримувати несподівані звукові ефекти.
Багато років зі мною подорожує світом гітара «Godin». На ній я граю композиції «Російська», «Вініл», «Шлях додому», «Політ на Меркурій». Будь-яка нова гітара відрізняється звучанням від старої – коли на ній багато грають, довкола виникають резонанси. Інструмент, як живий організм, реагує на них, прилаштовується до музиканта, до стилю його музики. Хоча ця гітара має подряпинки, тріщинки на корпусі, я не уявляю концерту без неї, вона унікально розіграна. Я купив нещодавно точнісінько таку нову. Але в неї зовсім інше звучання, інший тембр. Гітару «Taylor» я придбав минулого року у музичному магазині в Нью-Йорку. Я в неї одразу закохався. Це дивовижний інструмент! Унікальний екземпляр. Зазвичай гітари зі сталевими струнами мають дуже вузький гриф. На такому інструменті важко грати після класичної або фламенко-гітари. А у моєї «Taylor» – широкий, зручний для мене гриф! Таке трапляється нечасто. Окрім того, в неї рідкісний тембр. Коли на моє прохання інструмент зняли з вітрини, я спробував пограти і не міг зупинитися. Грав у магазині майже годину, а потім у готелі – до другої ночі. Думаю, що скоро втілю у студійній роботі цікаві ідеї, які народилися завдяки цій гітарі.
Деякі музичні критики вважають ДіДюЛю яскравим виконавцем у стилі фламенко. Сам музикант не заперечує, що захоплюється іспанською музикою. Проте йому цікава культура різних народів, різних просторів, сучасні електронні можливості. Він любить експериментувати, а головне – передавати позитивні емоції через мелодію та енергію музичного інструмента. А як це згодом назвуть – не так важливо.
Щодо фламенко, то це досить загадкове слово. За однією з версій воно походить від латинського «flamma» – вогонь, полум’я. І в такому значенні вся музика ДіДюЛі – flamma: то лагідно-тепла, то палаюче-пристрасна, то безтурботно-іскриста, бешкетлива, то пронизливо-печальна і загадкова. У нього є композиції «Іспанія», «Російська», «Грецька». Можливо, з’явиться й «Українська»?
– Звичайно. Україна взагалі чудовий край. Світлий, музичний. Тут дуже чуйні слухачі, з багатьма ми потоваришували, бували вже у багатьох містах, і не раз. Українська культура, природа, своєрідність і багатобарвність українських міст – усе це колись, безперечно, стане мелодією з яскравим, цікавим національним колоритом.
Дякуємо ДіДюЛі й чекатимемо нових зустрічей! Нам подобається ваша сонячна музика!
Лариса БОНДАРЕНКО
Фото Іллі ІГНАТОВИЧА, Бориса ШЕМЕТОВА
Друковану версію статті див.: Лариса Бондаренко. Чарівник із гітарою // Музика. – 2012. – № 5. – С. 62–64.
