13 вересня весь світ святкує 150-ту річницю народження видатного Арнольда Шенберґа – композитора, котрий завжди перебував у творчому пошуку й заперечував сліпе наслідування традиції
Письменник, теоретик, художник, винахідник, провідний діяч Віденської школи, піонер дванадцятитонової системи композиції – додекафо́нії, яскравий учитель і пристрасний мислитель, якого нині називають прабатьком комп’ютерної музики. Свого часу він перевернув уявлення про класичну музику.
Національна філармонія – завжди в тренді, тож ми не тільки влаштовуємо Фестиваль одного дня – Arnold Schönberg-150 саме в календарний день народження композитора – 13 вересня, а й потрапили з на офіційну сторінку Arnold Schönberg Center і світову мапу з усіма подіями до ювілею композитора.
Важливо, що Київ на цій мапі – найсхідніше місто Європи, де, попри війну, музику Шенберґа гратимуть найкращі музиканти. Нині кожен меломан – прихильник і знавець творчості Шенберґа. Він може знайти наші події у загальному календарі, перейти за активним посиланням, обрати концерт і навіть насмілитися приїхати, щоби послухати, як українці інтерпретують великого австрійця: https://schoenberg150.at/index.php/en/music-events
Тож, 13.09 о 17:00 у Музичному салоні НФУ – фортепіанна творчість Шенберґа у виконанні київського піаніста Євгена Громова з модерацією композитора й музикознавця Олексія Войтенка. Фортепіановий доробок Шенберґа невеликий за обсягом, але концентровано змістовний і насичений ідеями.
Євген Громов – один із найерудованіших музикантів України, відомий вивіреними концептуальними тематичними програмами, твори в яких взаємодіють на безлічі різноманітних рівнів: від музичного до філософського й літературного. Такий підхід дає змогу широко й повно розкривати тематику концертів, показати її з усіх боків і дістатися до суті.
Із нагоди ювілею майстра та у його виконанні прозвучить увесь нечисленний доробок композитора для фортепіано соло, що налічує шість вивершених циклів рояльних мініатюр, а саме: «Доопусні брамсіанські». Три п‘єси (1894), що є чи не найпершими спробами пера молодого автора; «Атональні». Три п‘єси, тв. 11 (1909), у котрих Шенберґ рішуче й відверто відмовляється від попередніх стилістичних уявлень і щонайменшого натяку на тональність та пов‘язаних із нею особливостей побудови форми; «Афористично-імпровізаційні». Шість маленьких п‘єс, тв. 19 (1911), що екстремальною мініатюрністю і недомовленістю тяжіють до естетики японських гайку; «Певною мірою експериментальні». П‘ять п‘єс, тв. 23 (1920/23) із їх дещо строкатою стилістикою і серійно-жанровими пошуками; «Довершену в композиційному і захмарну у виконавсько-віртуозному плані quasi-барокову додекафонічну» Сюїту, тв. 25 (1921/23) і, врешті-решт, «Дві п‘єси», тв. 33a (1928–1929) та 33b (1931), скомпоновані в умовно сонатній формі з характерним наростанням синтетичних тенденцій, що загалом притаманні творам пізнього Шенберґа.
На додаток до основної програми концерту пролунає рідко виконувана П‘єса, тв. 11 №2 у концертній інтерпретації видатного сучасника й колеги Шенберґа італійського композитора, піаніста і теоретика Ферруччо Бузоні.
Перед концертом о 16:30 на зацікавлену публіку очікує вельми пізнавальна та інтерактивна дискусія з Олексієм Войтенком, конкурс найкращих запитань і подарунок.
О 19:00 у Колонному залі НФУ у виконанні славетного Київського камерного оркестру під орудою диригентки Наталії Пономарчук, – творчість Арнольда Шенберґа буде легше зрозуміти в контексті музичного плину Відня межі ХІХ та ХХ століть. Прозвучать: «Повільна пʼєса» Антона Веберна (1905); «Пісні мандрівного підмайстра» Густава Малера у перекладенні для камерного ансамблю Арнольда Шенберґа (1884–1885/1920) у виконанні баритона Олексія Вєтрова; «Просвітлена ніч» Шенберґа для струнного секстету, op. 4 (1899).
Підважені межі суспільних норм, актуалізація вічних питань про життя та смерть, моральності й безчинства, вихід мистецтва за межі досі прийнятного, аби «не повторювати видиме, а робити видимим» (Пауль Клеє), – такими ідеями наповнювався тоді мистецький світ столиці Австрії. І у цьому руслі й розвивався композиторський талант Шенберґа. Йому 25, він натхнений Вагнером, закоханий і романтичний, – пише один із найпопулярніших творів, знамениту «Просвітлену ніч» за віршем Річарда Демеля.
Струнний секстет був, до певної міри, вже хронологічно досконалим завершенням XIX століття і пророчим передчуттям нового ХХ. Це викликало бурхливу реакцію на прем’єрі у Відні 1902 року, де твір, за словами Шенберга, «був зашиканий та викликав заворушення і кулачні бої». Для нас сьогодні «Просвітлена ніч», – одна із найкрасивіших у всій струнній літературі, п’янка музика рубежу століть, зв’язок якої із духом часу композитор чітко усвідомлював.
Через півстоліття після прем’єри, у 1950 році Шенберґ написав докладне пояснення до нього та його програму. Для композитора його струнний секстет, за суттю, був внеском камерної музики в жанр «симфонічної поезії», натхнений літературою «fin de siècle»:
«Прогулюючись парком у ясну, холодну місячну ніч (початкова тема), жінка зізнається в трагедії чоловікові в драматичному спалаху (перша скрипка соло над тремоло). Вона вийшла заміж за чоловіка, якого не любила. Вона була нещасливою та самотньою у цьому шлюбі (Cellothema con sordino), але змусила себе бути вірною (жвавий розділ). Після того, як нарешті підкорилася материнському інстинкту, – тепер носить дитину від чоловіка, якого не любить.
Навіть виконання обов’язку перед природою вона вважала гідним похвали (дещо спокійніша вставка над гулом віолончелей). Кульмінаційний підйом виражає те, як вона звинувачує себе у великому гріху. Повна відчаю, вона тепер іде поряд із чоловіком, якого кохає, боячись, що його вирок знищить її… …Після того, як дует досяг кульмінації, він з’єднується з новою темою-переходом. Його мелодія, яка виражає “теплоту”, “мерехтіння від тебе до мене, від мене до тебе”, теплоту любові, супроводжується повтореннями та переробками попередніх тем.
Нарешті, це підводить до ще однієї нової теми, яка відповідає гідному рішенню чоловіка: тепло “перетворить дивну дитину, ти понесеш її мені, від мене”. Сходження веде до кульмінації, повторення чоловічої теми. Довгий розділ коди, що складається з тем попередніх частин, – завершує твір. Усі змінюються заново, немов для того, щоб прославити чудеса природи, які перетворили цю ніч трагедії на просвітлену ніч».
За матеріалами пресрелізу
