Композитор Володимир Рунчак – «Портрет»: фестиваль із 5-ти концертів власної музики

«Боротися і прориватися» – кредо Володимира Рунчака

З лютого до квітня цього року в Залі імені академіка Олега Тимошенка НМАУ пройшли п’ять концертів музики українського композитора Володимира Рунчака

Це були презентації творів для дерев’яних духових, мідних духових та ударних інструментів, для камерного ансамблю, народних інструментів і баяна. Зокрема, два концерти для духових інструментів були присвячені 90-річчю створення кафедри духових та ударних інструментів у Київській державній консерваторії.

Композитор Рунчак – відомий в Україні та за кордоном. Він – засновник Ансамблю сучасної музики та концертної серії «Нова музика в Україні», секретар Національної всеукраїнської музичної спілки. Очолювана ним модерна мистецька ініціатива вже понад 30 років пропагує в українських і зарубіжних концертних залах сучасну музику.

Стараннями маестро були виконані сотні творів, у яких професійні музиканти й студенти Національної музичної академії, де нині він викладає відповідний спецкурс, достойно представляли нашу державу як сучасну європейську націю, що має високопрофесійні мистецькі здобутки. На шляху до майбутнього вступу України до великої сім’ї Євросоюзу, це – надзвичайно важлива справа, яку з гідністю виконує композитор, диригент і викладач Володимир Рунчак.

У рамках серії із п’яти фестивальних концертів «Портрет» серед іншого прозвучали такі твори композитора: «Три п’єси на українські народні мелодії», «Як козаки музикувати вміють», «Гуцульська мозаїка», «На трьох, або Мої звукові метафори…», «Незакінчена розмова між простором і часом», «Трохи музики на честь Адольфа Сакса» та інші. Вражає їхня неймовірна жанрова різноманітність, що свідчить про надзвичайно багатогранний талант автора.

Звертаючись до народної тематики у камерно-вокальній творчості, Володимир Рунчак обирає глибинні взірці українського пісенного фольклору (голосіння, співаночки, чумацькі пісні тощо), які разом уособлюють широкий спектр культурно-жанрових ознак духовного світу нашого народу. Своєю чергою, релігійна тематика реалізована композитором через звернення до монументальних жанрів (реквієм), малих форм (сповідь, молитва) або нових жанрових утворень, зокрема запозичених із літературно-філософської творчості (цикл із 12-ти сольних творів Homo Ludens).

Авторське ставлення до літературних текстів у хорових та інструментальних творах проявляється у залученні композитором народної поезії (мальовнича екскурсія заповідними місцями українського сороміцького гумору та обробка української народної пісні «Ой у вишневому садочку козак дівчину…», Фолк-концерт № 2, або «Про те, як козаки султану листа писали»), канонічних латиномовних та іншомовних текстів (Реквієм, Ave Maria, Нагірна проповідь), віршів українських поетів (Ліни Костенко, Василя Симоненка, Леоніда Кисельова), перекладів відомих європейських митців (Мігель де Унамуно \ Василь Довжик).

В обраних неофольклорних творах Володимира Рунчака відзначається індивідуальність та унікальність авторського інтонаційного словника композитора. За оригінальністю й творчою новизною ці твори засвідчують піднесення на нову висоту всієї сучасної української музики з точки зору оновлення і різноманітності жанрової стилістики.

Перебуваючи у постійному експериментальному пошуку нових виражальних засобів, композитор збагачує оркестрові та камерні твори цікавими художніми знахідками (forte \ piano – «Концерт для оркестру без фортепіано», «Дайте Шевченківську премію всім, хто її хоче», «Музичка для маршрутки Пекін – Київ (конса)», анти-сонати, не-концерти, щось на зразок тріо \ квартету \ квінтету). В усіх опусах автор використовує як класичні засоби композиторського письма, так і новаторські, зокрема прийоми естетики інструментального театру («Чи не я це, Господи? – вечірня музика для одного та дванадцятьох інших…», Дуелі – квадро-музика № 3, «Ключ» до скрипкового ключа, «Відбитки пальців на струнах, клавішах та клапанах»).

12 червня відомий український митець Володимир Рунчак відсвяткував 65-річчя, тому зичимо йому й надалі плідно працювати, як на композиторській та диригентський ниві, так і на організаційній!

Георгій ЛУК’ЯНЧУК