Максим Созонтович Березовський (1745?—1777) — український композитор, диригент, співак доби класицизму.
Народився у Глухові на Чернігівщині, де на той час діяла єдина у Російській імперії школа мистецтв, що готувала професійні музичні кадри. Достовірних, документально підтверджених фактів про його дитинство і юність збереглося мало. За свідченням Н.Кукольника (повість “Максим Созонтович Березовський”), вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.1758 року завдяки винятковим вокальним даним відряджений до Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. В 1759-60 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі. У 1769 році відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора, історика й теоретика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років. Аби мати право бути капельмейстером, витримав іспит 15 травня 1771 р. на звання академіка філармонії у Болоньї разом з чеським композитором Йозефом Мислівечеком.
Закінчив Академію з відзнакою. Варто зазначити, що в ці ж роки у Болонській академії навчався ще юний В.А.Моцарт. У 1771 році Березовський отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонського філармонічного товариства. До 1773 року єдина закінчена опера, що належить Березовському — «Демофонт», була поставлена у Ліворно 1773 року на карнавальні свята. Таким чином, Максим Березовський став першим українським (а також і російським) автором опери. На початку 1774 року разом з ескадрою російських кораблів під керівництвом Олексія Орлова повернувся до Петербурга.
Повернувшись 1774 року до Російської імперії, Березовський зіткнувся із байдужістю урядовців. Йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії, але цьому проектові не судилося здійснитись. Максим Березовський був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели. Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги. У 1777 році покінчив життя самогубством (ця версія не підтверджена). Чимала частина спадщини Максима Березовського втрачена. Прижиттєві зображення композитора не збереглися. У Глухові на честь Максима Березовського встановлено пам’ятник (скульптор – Інна Коломієць).

Березовський відомий передусім як автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.