Попри незручності карантинного періоду, меломани мали всі шанси насолодитися різноманітними культурними подіями – концертами, фестивалями, оперними виставами. Восени в Україні відбулися великі фестивалі сучасної музики: «Контрасти», «Kyiv Music Fest», «ЛюдкевичФест» «Vox Electronica» тощо
У Львівському будинку органної і камерної музики сталася унікальна подія: 15 жовтня прозвучала невідома світові Симфонія № 1 Стефанії Туркевич, яку офіційно визнано не тільки першою українською жінкою-композиторкою, а й однією з перших композиторок-авангардисток. Учениця Василя Барвінського, В´ячеслава Новака, Франца Шрекера, Пауля Гіндеміта, Арнольда Шенберга, вона виявилася «рупором» вітчизняної додекафонної музики.
Творчий доробок мисткині складається з різних творів. Серед них – cимфонії № 1 (1937) і № 2, (1952), Симфонієта (1956), Симфонічна поема «Життя» («La Vita», 1965), «Малярська симфонія», або «Три симфонічних ескізи» (1962 і друга ред. 1975), «Космічна, або Астрономічна симфонія» («Альфа», «Галілея», «Армстронґ»), або Space Symphony (1972). Перу Стефанії Туркевич належать також 7 балетних опусів, 4 опери, 5 хорових композицій, а також чисельні камерні фортепіанні мініатюри. «Малярська симфонія» композиторки вперше виконана в Чернівцях під орудою диригента Йосипа Созанського (2007).
Донедавна потреби відвідувачів філармоній зазвичай обмежувалися слуханням музики, що здебільшого належить до класико-романтичного репертуару. Цю ситуацію кілька років поспіль намагається змінити Іван Остапович – молодий диригент, композитор, засновник камерного оркестру Collegium Musicum Lviv (з 2017 – Ukrainian Festival Orchestra), арт-директор Львівського будинку органної та камерної музики.
На початку концерту, організованого у рамках культурного проєкту Ukrainian Live Classic, його мистецький керівник Іван Остапович виступив із промовою, у якій разом зі своєю командою – Тарасом Демком (директором) і Володимиром Ольшанським (координатором проєкту) представив концепцію мобільного додатку Ukrainian Live Classic. Як відомо, – це перший у світі музичний додаток, що поєднає якісні аудіо- та відеозаписи української музики з інформаційними джерелами, викладеними двома мовами – українською та англійською. Над текстами біограм працювали мистецтвознавиці Любов Кияновська, Тереса Мазепа, Наталія Сиротинська. Дизайн обкладинок музичних альбомів розробив Володимир Ольшанський.
Світова прем’єра Симфонії № 1 Стефанії Туркевич продемонструвала фактичну роботу мобільного додатку: під час імпрези був здійснений аудіозапис творів, що поповнить фонд Ukrainian Live Classic. Ті, хто не змогли бути присутніми на цій знаковій події мистецької карантинної осені, зможуть послухати онлайн-запис.
Програма складалася з двох відділень. У першому звучав Концерт для арфи Геннадія Ляшенка, в другому – Симфонія № 1 Стефанії Туркевич. Що поєднує цих композиторів? Епоха? Музична мова? Схожий музичний метод? Одне відомо точно: їх об’єднує Галичина.
Туркевич навчалася у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка та Львівському університеті (1919), працювала у Вищому музичному інституті у Львові (1935–1939). Геннадій Ляшенко також здобував освіту у Львівській консерваторії (1958–1963) та кілька років займався викладацькою діяльністю. Відмінності між митцями очевидні з точки зору реальної присутності їхніх творів у музичному просторі. Опуси Геннадія Ляшенка відомі багатьом. Творчість своєї співвітчизниці Україна починає відкривати лише зараз. У той час як Концерт для арфи Геннадія Ляшенка досить міцно увійшов до репертуару багатьох оркестрів, партитура Першої симфонії Стефанії Туркевич не виконувалася від моменту її написання у 1937-му. Отже, відродження несправедливо забутої партитури Симфонії № 1 Стефанії Туркевич стало подією світового значення.
«Музики не існує, доки вона не звучить», – зауважив в одному з інтерв’ю диригент Іван Остапович. В Україну ноти Стефанії Туркевич, зокрема «Малярської симфонії», потрапили завдяки старанням видатної української музикознавці Стефанії Павлишин (2007). Тепер, в умовах карантину, доступ до закордонного архіву Стефанії Туркевич можливий лише за допомогою засобів діджиталізації. Авторський рукопис Першої симфонії у відсканованому вигляді повернули до Львова Павло та Лариса Гуньки (українсько-британський баритон і його дружина. – Ред.). Тож перед диригентом постало надскладне завдання – зробити критичну редакцію партитури зі збереженням стилю і манери письма композиторки.
Було проведено титанічну роботу – від виправлення технічних помилок, різних неточностей до роздумів над трактуванням невідомого опусу. Іван Остапович так розповідав про особливості текстологічної праці над партитурою: «…Перед репетиціями ми відновлювали цю мелодію, “ловили” авторський почерк. Манера музичного письма Туркевич авангардна, тому й непроста». В інтерпретації Першої симфонії диригент підкреслив різноманітні аспекти української пісенності й танцювальності, модерну техніку композиторки-додекафоністки, адже відчувалися алюзії з творами Шенберга, Гіндеміта, Прокоф´єва, Бартока.
Із першої секунди у звучанні симфонії заворожив вступний урочисто-імперативний сигнал мідних духових інструментів. Відзначу натхнення музикантів, захоплених відтворенням інтонаційної прозорості у подальшому розгортанні тематизму, завдяки чому кожна лінія оркестру звучала якісно і рельєфно. Далі – рішучій, концентрованій темі відповідали м´які арфові переливи, що створювали немовби театральну завісу для кантиленної та вишуканої мелодії гобоя.
Контраст двох експозиційних тем – провідний формотворчий засіб першої частини симфонії. Мелодичне зерно другої теми отримало розвиток на м´яких педалях дерев’яних духових інструментів; поки не втрутився грізний вступ «важкої артилерії» оркестру. Так композиторка створила драматургічний конфлікт бетховенського типу – протистояння невблаганному фатуму. У новій хвилі розвитку друга тема поглибила ліричний тон висловлювання і внутрішній градус напруги пішов угору. Після озвучення різних граней характеру героя чи героїні симфонії розпочалися активні дії. Музиканти Ukrainian Festival Orchestra глибоко передали контрасти образів – від вишуканих, ніжних, ліричних до активних і драматичних.
Розробка першої частини симфонії нагадала яскраву жанрову поему, у якій один за одним нанизувалися все нові й нові епізоди. У процесі боротьби теми не вгамовуються аж до кінця. Але в коді з´являється енергійна та яскрава танцювальна мелодія. Вдруге згадуючи ім´я Бетховена, відзначимо, що саме він впровадив коду з динамічно розімкненою структурою, де використовується новий тематичний матеріал. Грізний удар туті оркестру завершив першу частину симфонії.
Образний світ другої частини – лірично-пісенний, настрій – пасторально-споглядальний. Мелодичне зерно наче «проростає» із соло флейти і нагадує філософсько-медитативний вислів. Ідилічна тема поступово розцвічується різними оркестровими барвами. Композиторка немов милується самоцвітами: кожне наступне проведення теми вражає різними гранями витонченої варіантно-імітаційної тембрової краси. Ось дерев’яні духові вимальовують звукові мережива. А от у середній частині тема передається скрипкам, які з індивідуальних мелодичних ліній утворюють делікатне ажурне плетиво голосів. І знову повертається початкова тема. Особливо запам´яталося детально осмислене інтонування партій духових інструментів.
У третій частині протиставляються дві контрастні теми: перша – натхненно святкова замальовка, друга – незграбно-грубуватий народний танок. Музика насичена неймовірною енергією. Композиторка переконливо створила динамічну картину розгортання цих початкових інтонаційних імпульсів. Вони розкручуються, немов пружини, перетворюючись на захопливу, блискавично-іскристу, однак, упорядковану стихію. В останньому розробковому проведенні тем музична дія раптом зависає на одному звуці і – розчиняється у тиші. Після завершення симфонії у повітрі наче звучить запитання, яке так і залишається нерозв´язаним: на що натякнула нам композиторка у фіналі? Герой пішов, не попрощавшись? А може так раптово обірвалося чиєсь життя – посеред танців, пісень, ігор і веселощів…
Після генеральної паузи оркестру з різних куточків залу лунали теплі вигуки «браво» – знак визнання публіки, яка у цей вечір зазнала радість відкриття нового музичного шедевру.
Українська нація має багато мистецьких скарбів, які нам протягом наступних років доведеться відкривати наново. Беззаперечно, перша офіційно визнана українська композиторка заслуговує на те, щоб усі її архівні твори були якісно виконані, – так, як це зробив Ukrainian Festival Orchestra під керівництвом Івана Остаповича.
Членкиня ГМТ Аделіна Єфименко у власному ТОПі цікавих проєктів року відзначила світову прем´єру Першої симфонії Стефанії Туркевич «Прем´єрою року-2020».
Віримо, що попереду нас чекає багато відкриттів музики великої української композиторки! Висока місія наших митців – надалі відкривати невідомі, забуті, втрачені українські самоцвіти музичної культури. 8 листопада у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика слухачів стали свідками прем’єрного показу опери Стефанії Туркевич «Серце Оксани» з онлайн-трансляцією і відеозаписом твору.
Відео з концерту-презентації Ukrainian Live Classic можна переглянути за посиланнями: https://www.youtube.com/watch?v=7Tta8VSCd78; https://www.facebook.com/ostapovichmuz
Анастасія СИСЕНКО
