polska-muzyka-v-ukrayini

25 жовтня на головній сцені філармонії знов звучатиме польська музика! Симфонічним оркестром Національної філармонії України диригуватиме маестро Роман Ревакович, який є палким популяризатором української музики у Польщі та польської – в Україні

Добре відомим у світі є заснований ось уже кілька літ тому Романом Реваковичем щорічний фестиваль Дні української музики у Варшаві, на котрому звучать твори українських композиторів різних епох і жанрів. Так само регулярно митець проводить концерти польської музики в Україні. Цьогоріч імпрези відбуватимуться у Хмельницькому, Полтаві, Черкасах і дві – у Києві.

Перша київська подія – це відлуння концерту, який відбувся 25 років тому (!) у цьому ж залі, з цим самим диригентом і з точно такою програмою! А от Симфонічним оркестром Національної філармонії маестро – диригуватиме вперше! У програмі звучатиме музика Кшиштофа Пендерецького, Вітольда Лютославського та Йоганнеса Брамса.

«Пробудження Якова» – поворотний твір у спадщині Пендерецького. Написаний у середині 1970-х, він маркує перехід композитора від авангардних шукань до власного стилю, ґрунтованого на поміркованій модерністській естетиці. Хоча у ньому впізнаються характерні ознаки творчості Пендерецького: великий об’єм звукових хмар, дослідження можливостей усього оркестру, акустично неочевидні прийоми гри, рух до ясності й урівноваженості.

Інший класик польської музики ХХ століття Вітольд Лютославський цікавився способами організації невпорядкованих звукових мас. Так він прийшов до ідеї контрольованої алеаторики – повторення різними інструментами визначеного мелодичного звороту довільну кількість разів у певних рамках, що створює ефект природності звучання і водночас робить виконання твору щораз унікальним. Таким буде і київське виконання його Фортепіанного концерту. Солюватиме – надзвичайно тонкий музикант Дмитро Таванець (фортепіано).

Ефектно фіналізує програму – Симфонія № 1 до мінор, написана Йоганнесом Брамсом. На її написання композитор витратив – від ескізів до останніх штрихів – 21 рік! Коли Брамс закінчив її у вересні 1876-го, йому було сорок три (Бетховену – двадцять дев’ять, Шуберту – п’ятнадцять, Шуману – двадцять два, Малеру – двадцять вісім, Моцарту – вісім чи дев’ять, але це вже зовсім інша історія…)

Ця симфонія писалася так довго, адже повинна була чекати з’ясування складних емоційних відносин Брамса з Робертом і Кларою Шуман. Тільки після смерті Роберта в 1856 році Брамс нарешті зміг визнати, що його пристрасть до старшої Клари повинна була залишитися нерозділеною.

Ще більш важливим було сильне бажання Брамса піти стопами Бетховена. Диригент Ганс фон Бюлов навіть назва Брамсову Першу симфонію «Десятою симфонією Бетховена» через схожість головних тем фіналів Першої симфонії Брамса і Дев’ятої Бетховена. Таке порівняння дещо дратувало Брамса: він вважав, що це рівнозначно звинуваченню у плагіаті, тоді як він розцінював використання ідіоми Бетховена актом вшанування.

Проте не можна плутати одного композитора з іншим: ритмічний драйв Бетховена в значній мірі належить йому, тоді як, більш типова експансивність Брамса – присутня протягом усієї симфонії, а його музична мова однозначно романтична за манерою XIX століття. Цінність і важливість досягнень Брамса у цій симфонії визнав навіть найвпливовіший критик Відня, переконаний консерватор Едуард Ганслік.

Усі ці фантастично емоційні твори публіка почує в інтерпретації маестро Романа Реваковича – польського диригента українського походження, який ось уже понад три десятиріччя є активним будівничим українсько-польських культурницьких мостів.

За підтримки Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща. Дофінансовано з коштів Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща з Фонду промоції культури. Співорганізатори концерту: Польський інститут у Києві та Фундація Pro Musica Viva.

За інформацією пресрелізу

Фото надані Національною філармонією України