Чи є в нашій країні рок-музика? Певно, що є. Таку відповідь дадуть навіть ті, хто не слухає, не цікавиться й узагалі «не в тренді» сучасного музичного життя країни, як академічного, так і альтернативного

Але для багатьох буде несподіванкою те, що роком займаються професійні композитори. Уже двічі на «Київ Музик Фесті» відбулися події, які бентежать як академічну музичну спільноту, так і тих, хто, можливо, жодного разу не бував у приміщенні філармонії або консерваторії, – «чуваків», яким Хетфілд за брата. Йдеться про концерт «Важкий синдром», що 2015-го постав перед публікою. Уперше за історію фестивалю на ньому виконувалася рок-музика, причому повномасштабно.

Під час «Фесту-2016» у Будинку композиторів пройшла презентація рок-альбому авторства Сергія Пілютикова й Сергія Зажитька – героїв важкого металу серед академічних кіл. Саме їхню музику виконували на славнозвісному концерті у Національній музичній академії України імені Петра Чайковського. Презентація ж рок-альбому пройшла скромніше, так би мовити, камерно, але не менш цікаво та, як властиво жанрові року, навіть провокаційно. Під час неї автори зазначили, що хотіли відвертої розмови з публікою, атмосфери вільного спілкування. Саме через це було обрано залу Будинку композиторів.

Йшлося про ідеї, труднощі, які виникли при зверненні до жанру рок-музики, про тривалий, складний, але надзвичайно цікавий процес запису альбому, що складається із восьми композицій.
Презентація перетворилася на жвавий діалог між публікою і тими, хто працював над диском: автори музики, учасники гурту «Жара», а саме ударник Сергій Гацелюк і бас-гітарист, за сумісництвом вокаліст гурту Євгеній Шершов, дизайнер обкладинки компакт-диску Людмила Фесіна, звукорежисер Андрій Вішко та Світлана Москаленко – одна з авторів текстів.

Фурор, спричинений свого часу концертом, на презентації дещо стишився. Пам´ятаю, як рік тому під час виступу хтось виходив із Великого залу консерваторії (НМАУ імені Петра Чайковського), гучно висловлюючи гостре невдоволення, причому так голосно, що вдалося перекричати музику (рок-музику!!?).
Цьогоріч залу Будинку композиторів залишили кілька представників старшого покоління – одразу, щойно залунала композиція із презентованого альбому. Вийшли тихо, але під час звучання музики. Не зовсім була зрозумілою присутність поруч з авторами альбому двох молодих осіб модельної зовнішності, які явно не мали стосунку до створення рок-альбому, але дуже емоційно, з кайфом реагували на музику. Але це можна списати на необхідний «сексуальний» антураж року.

Тим не менше презентація переросла у жваве спілкування та обговорення записаного CD. Композитори й музиканти ділилися враженнями, складнощами, що виникали в процесі роботи, і планами на майбутнє. Якщо для виконавців студійна робота – явище звичне, то для авторів музики – це новий досвід. Тож слово їм.

Олексій Гончар: Чи виникали труднощі при записі? Як проходив процес?

Сергій Пілютиков: Складнощів, окрім зайнятості людей, узагалі не було. Більшість музикантів має насичений графік, тому були проблеми з часом, а творчих – не виникало. Лише радість, суперечки, бійки, трохи трави. Усе, як у рок-музиці (сміється).

Сергій Зажитько: Були звичайні робочі труднощі. Це, радше, шліфування матеріалу, пропозиції, варіанти, всяке таке. Можливо, плануєте розширити діяльність у царині рок-музики: фестивалі, клуби, концерти? – задав питання типово роковий слухач.

С. П.: Це було б чудово! На жаль, зараз важка ситуація в країні. До того ж, повсюдно засилля попсярства, комерції і форматності. Це просто вбиває музику! Ідея, беззаперечно, гарна. Але всьому свій час.

О. Г.: Плануєте написати до наступного фестивалю щось нове?

С. З.: Нас просили зробити на наступному фестивалі рок-концерт із новим матеріалом. Не знаю, чи це можливо. Багато що залежить від фінансів. За сприятливої ситуації концерт буде.

О. Г.: А як колеги поставилися до вашої нової діяльності? Можливо, з’явилися конкуренти?

С. П.: Як не дивно, всі колеги толерантно поставилися до нашої діяльності. Я дуже боявся критики свого викладача – Олександра Щетинського. Він рафінований і тонкий музикант. Я дещо переживав як він відреагує. Але сталося справжнє диво! Він схвально відгукнувся про мою музику. Я зрозумів, що музика, якщо вона написана гарно, є справжньою, незалежно від жанру. Абсолютно не важливо, виконується те на скрипці чи гітарі. Коли є що висловити, то можна зробити це будь-якими засобами.

О. Г.: У рік концерту я запитував чи не плануєте видати альбом? Ви його випустили! Які подальші плани? Працюватимете над наступним?

С. П.: Так! Альбом вийшов, але ми трохи стомлені. Відпочинемо й почнемо працювати над наступним. Для нас це не просто робота, а стиль життя, на щастя! А щастя, впевнений, треба множити. Чекайте нового альбому!

О. Г.: До якого жанру року плануєте звернутись цього разу?

С. З.: Абсолютно точно це буде метал. Скоріше за все, ми враховуватимемо нові тенденції, які останнім часом існують у важкій музиці. Думаю, що презентуватиметься кілька стильових напрямків. До речі, у цьому альбомі є елементи різних стилів – готик-металу, дум-металу, навіть індастріелу.

С. П.: Альбом, що вийшов, видався досить «важким», та, як не дивно, наступний плануємо зробити ще важчим. Найвірогідніше він буде також з елементами арт-року. Це не означає, що використовуватимуться хроматичні гами, дорійський мінор тощо. Ми плануємо ускладнити музичне висловлювання за рахунок індивідуальності авторів. Написати так, як пише Сергій Зажитько, Сергій Пілютиков, а не, припустимо, Metallica. Хочемо використати наші академічні знання.

С. З.: Прагнутимемо цього разу більше використати жіночий вокал, мені він у рок-музиці дуже подобається. Але зрозуміло, і чоловічий теж. Це, скоріш за все, не буде гроул або скрім, певно що вокал буде чистий, але музика – точно важка. Щось ближче до сучасного важкого звучання. Альбом, до речі, планується англомовним.

О. Г.: Із концертом, як і цей?

С. П.: Так! Рок-музика є абсолютно живим явищем, концерт просто необхідний. Після нього вже будемо писатись у студії.

О. Г.: Орієнтуєтеся на конкретного виконавця?

С. З.: Та якраз не хотілося б зосереджуватись на комусь. Шукатимемо щось своє, йтимемо власним шляхом. Але, звичайно ж, ми слухаємо відомі гурти, найсучасніший важкий метал.

О. Г.: Скандинавія?

С. З.: У Пілютикова проблеми зі Скандинавією. Йому подобається драйвова музика, така, як АС/DC, а мені – навпаки, більше до смаку повільна, «тягуча» скандинавська рок-музика (black-metal не дуже в кайф) й усе те, що йде від традиції, яку задали Black Sabbath. Мені близький дум-метал, але альбом буде в іншому стилі.

О. Г.: На фоні вдалого експерименту не боїтеся конкуренції колег-академістів?

С. П.: Конкуренції ми очікуємо завжди. Усі ми люди. З іншого боку, це добре, гарний стимул до подальшої діяльності. Для музики чим сильніша конкуренція, тим краще.

О. Г.: А за якими критеріями ви обирали колектив? Чому гурт «Жара»? Подальшу співпрацю плануєте?

С. З.: Гурт повністю у матеріалі, вони круті. Як під час запису, так і на концерті у них не виникало труднощів. До речі таких рокових вокалістів, як Євген Шаршов, в Україні зовсім небагато. Щодо подальшої співпраці – не знаю. Ми ще це не обговорювали.

С. П.: Я узагалі вважаю, що за музичними можливостями, технікою, виконанням вони є одним із найсильніших гуртів у Києві. Це – не люди з вулиці. Усі мають фахову музичну освіту. Із ними надзвичайно легко працювати у професійному плані. Їм не потрібно щось довго пояснювати, ми спілкуємося з ними однією мовою.

Так несподівано сплив відведений на презентацію час. Мабуть кульмінацією епатажності та неформальності цієї зустрічі став момент, коли на запитання із залу, що таке в його розумінні «свобода» Сергій Зажитько став на четвереньки і певний час показував публіці висунутого язика. Це була переконлива відповідь у дусі скандальних витівок Оззі Озборна та інших героїв рок-культури.

На завершення хочеться сказати, що присутні стали свідками унікального явища для нашої країни – зародження професійної композиторської рок-музики. Можливо, це справді стане альтернативою низькоякісному контенту, що займає значну частину ефіру радіо і телебачення, стимулює конкуренцію на роковому сегменті музичного ринку. Що ж, – «Long live Rock`N`Roll»!

Олексій ГОНЧАР

Фото Овсія ЛЕВБАРГА

Пропонуєму увазі читачів повну версію статті, надрукованої в “Українській музичній газеті” (№ 1, 2017, С. 9).