Масштабний 28-денний марафон у прифронтовому Харкові, що зібрав провідні театри з 11 міст України під гаслом «Простір, що єднає», провів глядачів від музики українського бароко через театральну класику до експериментальних перформансів і засвідчив, що музичні театри розвиваються і цей процес стабільний
У Харківському національному академічному театрі опери та балету імені М. В. Лисенка (ХНАТОБ / Харків Опера) добіг завершення фестиваль «Схід Опера Фест-2026». Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Флагманські події» та за сприяння Харківського міського голови Ігоря Терехова. Двадцять вісім днів (із 22 серпня до 18 вересня ), більше 30 вистав. Це опери, балети. мюзикли, концерти, драматичні постановки, оперета, рок-опера на безпечних майданчиках: Loft stage Харків Опера й театрально-концертного центру.
Фестивальна публіка отримала рідкісну для сьогоднішнього Харкова можливість – побачила виступи театральних колективів із Києва й Одеси, Миколаєва і Херсона, Дніпра і Сум, Івано-Франківська і Кропивницького, Полтави і, власне, Харкова.
Стратегію фестивалю озвучив заступник міністра культури України Євген Лавро на пресконференції з нагоди відкриття: «У програмі поєдналися нові прочитання української класики, сучасна драматургія, твори українських композиторів, експериментальні постановки та масштабні музичні проєкти. Окреме місце посідає нова українська симфонічна музика, створена під час повномасштабної війни».
Ігор Тулузов, генеральний директор і художній керівник театру підкреслив: «“Схід Опера – єднає” – гасло, з яким фестиваль започаткували десять років тому, – сьогодні набуває нового значення: Харків стає місцем зустрічі театрів з усієї України та простором, де українська культура продовжує жити, звучати й розвиватися».
У Харкові давно не було такого масштабного мистецького проєкту з потужним суспільним резонансом. Глядачі підтримали фестиваль фактично своїми ногами (у касах театру в день вистави завжди sold out) і руками (довгі та щедрі овації звучали у залах щодня).
Експертні оцінки, які пролунали на Круглому столі фестивалю, також були високими: «Я подивована і захоплена, це унікальна подія, унікальна панорама» (Любов Кияновська, докторка мистецтвознавства, професорка ЛНМА імені М. В. Лисенка). «Колосальна, грандіозна подія, це момент перевірки, де ми знаходимося і куди рухаємося, необхідний “check in”» (Ганна Веселовська, театрознавиця, докторка мистецтвознавства). «Абсолютно фантастичний фестиваль» (Юрій Чекан, доктор мистецтвознавства, професор УКУ).
Це змусило по-новому подивитися на фестивальну історію «Схід Опера Фест»
Заснований у 2016 році фестиваль формувався як класичний оперний форум: одна або кілька прем’єр, залучення відомих українських і закордонних солістів. У 2019 році на фестивалі «Схід Опера Фест», прагнучи «бути на хвилі» нових запитів, дивували публіку бродвейським блиском мюзиклу «My way» (диригент Дмитро Морозов) і балетом «Carmina Burana» (сценічна редакція Йохан Нус, Франція).
Після «ковідної перерви» та вимушеної паузи у зв’язку з початком війни здавалося, що фестиваль не відродиться. Утім у 2025 році після гучних яскравих прем’єр харківського оперного театру на новій Loft Stage, а саме балету Максима Коломийця «Драконячі пісні» (лібретистка Жанна Чепела, балетмейстерка Антоніна Радієвська), опери-кабаре Золтана Алмаші «ТГШ. Подорож у часі» (лібретистка Олена Павлова, режисер Армен Калоян, диригент Юрій Яковенко) був проведений «Схід Опера Фест-2025» до 100-річчя театру в традиційному форматі, але обмежений стиснутою рамкою значно меншої за велику залу театру Loft Stage і запрошенням тих солістів, які зголосилися приїхати у прифронтове місто.
Цьогоріч фестиваль став відкриттям для всіх – і організаторів, і глядачів. Сформувалася перспективна оновлена візія мистецького марафону в Харків Опері з мейнстрімом – мультижанровість, що зафіксовано в пресрелізі. На фестивалі було створено цілісне комфортне мистецьке середовище, де експериментальні вистави малих форм творчих колективів Харкова гармонійно співіснували з великими полотнами флагманів українського музично-драматичного театру. Справдилися всі задуми організаторів. Завдяки фінансовій підтримці УКФ та партнерів театру реалізувалися приїзди до Харкова творчих колективів України з «повнометражними» виставами.
Горизонтальні зв’язки та дух співтворчості
Проведення фестивалю – це завжди мистецький бум, який уможливлює колаборація творців. Дух співучасті й співтворчості пронизав «Схід Опера Фест-2026» наскрізь. Виконання опери Івана Небесного «Хитрий лис» стало прикладом спільної роботи Львівського оперного театру (лібрето й режисура Василя Вовкуна ), Дніпро Опери (акторський склад) і Харків Опери (симфонічний оркестр під орудою Сергія Горкуші).
Іншим знаковим експериментом став перформанс «Війна. Обличчя. Монологи» на музику Ігоря Гайденка, Дмитра Малого та Володимира Богатирьова, де разом із митцями харківської опери (артисти балету, оркестр) беруть участь актори Драматичного театру імені Тараса Шевченка (Олександр Вірченко, Олексій Грідасов, Інна Островська) і Театру для дітей та юнацтва (Наталія Перепелиця).
Цікаво, що фестиваль постійно підсвічував міцні творчі зв’язки Харкова з іншими регіонами. Збудовані горизонтальні зв’язки – вже великі можливості. Глядачі вітали своїх земляків: народних артистів України Валентину Донченко-Бутковську та Миколу Бутковського, які нині представляють Національну оперету, а раніше два десятиліття віддали Харківському театру музичної комедії. Багато шанувальників і друзів у Харкові чекали на виступ Алли Позняк випускниці ХНУМ імені І. П. Котляревського, заслуженої артистки України, солістки Національної опери України на заключному концерті фестивалю «Opera Gala».
Харків’яни Антон Меженін, директор Кропивницького музично-драматичного театру, Дмитро Некрасов, директор і режисер та Євген Золотухін, композитор і диригент Сумського театру імені М. Щепкіна приїхали на фестиваль зі своїми колективами. На фестивалі анонсували майбутні спільні проєкти Харків Опери з Дніпро Опера, Національною оперетою та Харківським театром ляльок.
Пастки воєнного епосу та художні фільтри
Наскрізною темою фестивалю стало піднесення національної патріотичної свідомості, яке зростало через осмислення жахів війни засобами мистецтва. Концерт відкриття фестивалю одразу створив такий настрій і задав високу емоційну планку. Основу концерту склали арії з класичних українських опер «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича, «Вій» Михайла Вериківського, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського та народні пісні.
З’явилася рідкісна можливість побачити виступи в концерті улюблених солістів харківської опери: заслужених артистів України Юлії Піскун, Володимира Козлова, артистів Юрія Кудрявцева, Олександра Золотаренка, Святослава Судіка, Вероніки Коваль, Юлії Форсюк, Віталія Манченка, Олексія Конорова, Андрія Панчишки, Олександри Дьяченко, Сергія Леденьова. Запросили харків’яни на фестиваль друзів і колег, славетних українських співаків – Людмилу Монастирську і Олега Злакомана, народних артистів України, солістів Національної опери України.
Людмила Монастирська захопила розкішним потужним і водночас трепетним ніжним голосом, тихою стриманістю і силою виконання пісень «Два потоки з Чорногори» Анатолія Кос-Анатольського, «Ой у полі вітер віє» a capрella, «Чотири воли пасу я» і потім емоційним вибухом жартів у пісні «Ой я знаю, що гріх маю».
Олег Злакоман виконав арію Богуна з опери «Богдан Хмельницький», молитву Андрія з опери «Запорожець за Дунаєм» і романс «Чорнії брови, карії очі». Провідний тенор України транслює справжню козацьку героїку, а політ його голосу прорізує залу та майстерно доносить емоційне слово до кожного.
Хор під керівництвом Олексія Чернікіна та оркестр під орудою Сергія Горкуші створили міцну музичну арку концерту, виконавши «Ой чий то кінь стоїть» a caрpella, «Боже великий єдиний» Миколи Лисенка, «Засвіт встали козаченьки» та увертюру до «Тараса Бульби».
Сучасна рефлексія війни прозвучала і в рок-опері «Патріот» Київського муніципального академічного театру опери та балету (музика сучасних естрадних виконавців в аранжуванні Бориса Севастьянова та Івана Небесного). Хоча вистава ближче до жанру пастичо (pasticcio), але також близька до політичного театру Бертольда Брехта. Цю думку висловила Любов Кияновська на Круглому столі й запропонувала як додаткову можливість для театру виконувати виставу на відкритих майданчиках open air.
За майже п’ять воєнних років митці України створили багато нових творів у музиці, в театрі. Переважна більшість їх торкається патріотичної тематики і близьких до неї тем страждання, супротиву, милосердя. Творча робота над творенням епосу теперішньої війни відбувається постійно, і цей процес можна було побачити на фестивалі «Схід Опера Фест-2026», розгледіти прекрасні нові художні символи й коди. Але проявлялося на форумі також надмірне використання важливої суспільної теми як данина часу, коли замість катарсису глядачам пропонувалася емоційна глухота. Адже, зрештою, людина, яка приходить на концерт чи виставу, хоче почути цікаву історію, а її треба вміти скласти з власних почуттів, спілкування і перекласти мовою мистецтва.
Віра в майбутнє України відбилася в подоланні постколоніальних наративів. Не випадково знову й знову фігура Тараса Шевченка досліджується в різних художніх вимірах. Опера «ТГШ. Подорож у часі» та вистава «Шевченко 2.0» (автор ідеї Борис Гриньов, лібретист Дмитро Терновий, режисер Олександр Ковшун) – це своєрідні модерні ін’єкції у стандартний плаский заангажований портрет культового поета. Дотепно хоча й дивно у виставі «Шевченко 2.0» поєднується вишукана, музика композитора Олександра Щетинського і пісні-шлягери, своєрідні омажі авторства Бориса Гриньова на вірші Шевченка з підручників шкільної програми, які виконує персонаж Шевченко-пам’ятник (актор Олексій Грідасов).
Органічно в тему фестивалю вплітався вкорінений у нашому мистецтві напрям історичної пам’яті. У відвідувачів була чудова нагода опинитися серед персонажів «Енеїди» Івана Котляревського і наснажитися їхньою енергією, – Харків Опера показала однойменну оперу Миколи Лисенка. Човен, а також подіум для дефіле у виставі (режисерка Жанна Чепела, диригент Юрій Яковенко), де розгорталося дійство, стали алегорією не тільки плину фестивалю, а, мабуть, руху всієї країни, що швидко змінюється.
Івано-франківський національний академічний музично-драматичний театр імені І. Франка представив свою стару-нову феєрію-бурлеск «Енеїду» (режисери-постановники Ростислав Держипільський і Олексій Гнатковський). «Енеїда» іванофранківців була сплеском гумору та неймовірної енергії. Ростислава Держипільського харківські меломани пам’ятають як режисера приголомшливої постановки опери Алли Загайкевич «Вишиваний. Король України». Його «Енеїда» підсилила це враження, коли масштабна модернова інтерпретація з мінімалістичним простором, затягнутим білим полотном, і миттєвими переходами від сміху до драми нестримно розгорталася на сцені й бриніла яскравим карпатським колоритом.
Українська література дійсно зміцнила позиції у музично-театральному домі та багато в чому замістила російські твори на сценах театрів. На фестивалі «Схід Опера Фест-2026» прозвучали дуже переконливі вистави «Калинова сопілка» Харківського театру ляльок (режисерка Оксана Дмитрієва) за твором Оксани Забужко, поетична драма «Маруся Чурай» Національної оперети України (режисер Сергій Павлюк) за твором Ліни Костенко, «Хитрий лис» Дніпро Опера і опера Миколи Стецюна «Три мішки хитрощів» Харків Опера (режисер Олексій Дугінов) за творами Івана Франка, пластична драма «Катерина» Миколаївського і Херсонського музично-драматичних театрів (режисер Сергій Павлюк) за мотивами поеми Тараса Шевченка, «Війна. Обличчя. Монологи» Харків Опера (режисерка Жанна Чепела, хореографка Антоніна Радієвська) за творами «Примарна земля» Андрія Бондаренка, «Хроніки евакуйованого тіла і загубленої душі» Анни Галас, «Марафон “російська рулетка”» Катерини Пенькової, «Хартеде 20», харківська дослідна експедиція у 1920-ті роки театру «Нафта» (постановники Артем Вусик і Ніна Хижна), де тексти Леся Курбаса, Майка Йогансена, Миколи Хвильового, Михайля Семенка та Валентини Чистякової поєднуються з сучасним досвідом.
Психологічна перезарядка
Харків часто називають «містом-залізобетоном». І це – правильне визначення, яке асоціюється з неймовірною стійкістю містян під час війни, а також із Держпромом – символічною центральною будівлею міста із залізобетону. Суворі часи й умови не позбавляють харків’ян гумору, веселощів, бажання емоційної перезарядки. З великою вдячністю від глядачів, із аншлагами та гучними оваціями пройшли життєрадісні, яскраві вистави: мюзикли Івана Небесного «Ніч перед Різдвом» Кіровоградського театру (режисер В’ячеслав Жила-старший) і «Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича Одеської оперети (режисер Віталій Сініков), мультимедійне шоу майбутнього «Коло» Євгена Золотухіна Сумського театру (режисер Дмитро Некрасов), «Сорочинський ярмарок» за мотивами Миколи Гоголя Полтавського театру (режисер Сергій Павлюк), мюзикл «Школа танців Соломона Шкляра» В’ячеслава Назарова Дніпро Опера (режисер Максим Булгаков), оперета «Сімейна авантюра, або Вона на все згодна» Вадима Ільїна і Владлена Лукашова Харківської оперети (режисер Ігор Коваль).
«Ода стійкості»
Якщо розподілити за кількістю подій, то найбільше на фестивалі був представлений концертний жанр у різних варіаціях від гала-концерту (Opera Gala, Ballet Gala, Гала-концерт солістів балету), авторського концерту (Концерт Олександра Гоноболіна) і тематичного концерту («Ода стійкості») до концерту-перформансу («Колиска джазу», «Музи не мовчать», «Концерт при свічках», «Україна. Любов») чи концерту-шоу («Коло») – 11 імпрез.
Особливе місце в цьому переліку займає концерт «Ода стійкості», який відбувався у День пам’яті загиблих захисників України 29 серпня з епіграфом «Симфонії свободи в часи випробувань». Прозвучали три світові прем’єри.
«Ода стійкості» є частиною однойменного національного проєкту, ініційованого 5-ю штурмовою бригадою ЗСУ, автором якого і диригентом виступив Сергій Лихоманенко – харків’янин, військовослужбовець цієї бригади. Свою місію він вбачає у представленні абсолютно нової музики, яка ще не пройшла випробування часом. За підтримки УКФ з’явилася можливість створити в рамках проєкту колекцію симфонічних і камерних творів за весь період повномасштабного вторгнення. Вже зараз у доробку – 43 великих полотна для симфонічного оркестру.
Опус Єлизавети Волошиної, випускниці ХНУМ імені І. П. Котляревського, Кантата «24 лютого» для симфонічного оркестру та мішаного хору, постав 2023 року. Він складається з п’яти частин – «Вибух», «Солдатське взуття», «Покинути все», «Потяг зі сходу», «Рана» – і написаний на тексти Ліни Костенко, Сергія Жадана Артема Полежаки, Наталії Мілевської, Костя Москальця та фрагментів промов. Молода українська композиторка зафіксувала в звуках перший день війни з повним спектром його звукової картини: гул літаків, гуркіт руйнувань і звуки сирени. Як зазначив Сергій Лихоманенко, «сирена в Харкові лунає на ноті соль-дієз на відміну від усієї України, де вона звучить на соль».
Центральним твором програми була Інвенція «Київська Русь-Україна» для симфонічного оркестру та органа (цю партію зіграв Євген Жаку). Автор – Руслан Каширцев, харківський композитор увесь час війни перебував безпосередньо в Харкові й написав Інвенцію протягом березня – жовтня 2022 року. Твір уперше виконувався у 2024-му фортепіанним дуетом у складі Олега Копелюка та Ігоря Седюка в Баварській опері (Мюнхен, Німеччина) на фестивалі. В основі його ідеї лежить паралель між двома епохами української державності. Композитор зіставляє образи Київської Русі як могутньої держави-праматері та України майбутнього.
Жанрова назва «інвенція» використовується тут автором не як вказівка на одну з малих форм поліфонічної музики, а, скоріше, у значенні дослівного перекладу слова, що означає «винахід». Утім поліфонічна природа твору є безумовною, а в композиції використовується форма подвійної фуги. У тематизмі поєднані хоральні звучання, народнопісенні мотиви, мотиви-сплески з козацьких маршів. Лінійна протяжність окремих інструментальних голосів контрастує з величними щільними акордами органа. Мелодичний пісенний масив сплітається, немов магічне мереживо, різними голосами оркестру й утворює струнку елегантну форму, обрамлену аркою органних tutti.
Фіналом концерту стала вокально-симфонічна Поема «Сім струн» у 9-ти частинах Влада Солодовнікова, випускника ХНУМ, за мотивами творів Лесі Українки. Вокальну партію виконала солістка Харків Опера Олександра Дьяченко.
«Схід Опера Фест-2026» завершився і залишив по собі багато вражень та емоційних моментів, а також підштовхнув до роздумів. Сам фестиваль, врешті-решт, це фінальний етап довгого шляху, і чим якісніше цей шлях пройдено, тим кращий результат на виході. Попереду – велика робота й чимало цікавих проєктів. Харків Опера вміє тримати довгострокову перспективу та шукати можливості. Це дає підстави сподіватися, що за будь-якого сценарію «склянка води» може бути наполовину повною.
Яким стане наступний фестиваль поки ніхто не скаже. Втім досвід 2026 року показав, що такий формат має перспективу: він гнучкий, живий, реагує на зміни і здатний до трансформацій.
Марина ДЕРБАС
Фото надані авторкою статті
