Тадей Денисович Ганицький (1844—1937) — український скрипаль, педагог, диригент, композитор.
Народився 10 липня (22-го за новим стилем) 1844 року в селі Чемериси-Волоські Могилівського повіту Подільської губернії, нині Журавлівка Барського району Вінницької області. Старший брат віолончеліста Гната Ганицького.
1872 року закінчив Віденську консерваторію, 1876-го — Берлінську академію музики. Від 1877 року скрипаль-соліст, професор консерваторії у Берліні. У 1894—1901 роках працював у Варшаві та Лодзі, у 1901—1902-му — у Петербурзі. 1902 року в Барі (нині Вінницької області), 1903 року — в Кам’янці-Подільському відкрив музичну школу (діяла з перервами до 1921 року).
Серед вихованців школи — скрипалі Михайло Каревич, Аркадій Гурфінкель, віолончеліст Семен Глейзель. 1907 року створив Подільське музичне товариство, 1914-го — симфонічний оркестр, із яким концертував. У 1927—1930 роках — директор і професор музичної профшколи, від 1930-го — професор Музичного технікуму імені Миколи Лисенка в Кам’янці-Подільському. Там і помер 12 лютого 1937 року. Похований на Руськофільварецькому кладовищі.
Автор симфонічних творів, опусів для скрипки, обробок українських народних пісень, навчально-методичних розробок.