Валерій Буймістер – Голос Неба

408

12 листопада цього року українська музична культура зазнала тяжкої втрати – відійшов у вічність видатний український співак, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Валерій Буймістер. Пам’яті Майстра присвячені спогади відомої української композиторки із Запоріжжя Наталії Боєвої

Протягом усіх років навчання у Київській консерваторії не пам’ятаю, щоби пропустила хоча б один виступ Валерія Буймістера, де б він не відбувався. А співав Валерій у Будинку композиторів, у філармонії, на малій та великій сценах консерваторії… Усім курсом ми ходили й на державний іспит, коли він закінчував вокальний факультет із партією Євгенія Онегіна. Свого часу переглянула шість(!) хронікально-документальних фільмів про творчість Валерія Григоровича та його родину, про перші кроки співака на сценах столиці.

Через рік після випуску з вишу Валерій Буймістер став лауреатом престижного Міжнародного конкурсу вокалістів у Парижі (1976). Потім він тринадцять разів бував у столиці Франції (востаннє у 2016 році)! Гастролював у США, Мексиці, Канаді, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Португалії, Данії, Чехії, Словаччині, Сингапурі, Австралії, Новій Зеландії та інших країнах.

Записав велику кількість творів сучасних українських композиторів. Серед них – Євген Станкович, Олег Ківа, Олександр Левкович, Ірина Кириліна, Ярослав Верещагін. Сьогодні завдяки студентам класу професора Валерія Буймістера, їхній любові до Вчителя в інтернеті можна знайти чудові записи співака: вокальні цикли Роберта Шумана, романси Петра Чайковського, Михайла Глинки, українські народні пісні, твори вітчизняних композиторів у супроводі найкращих оркестрів України – Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України, оркестром народних інструментів, Національним ансамблем солістів «Київська камерата» тощо.

У Запоріжжя Валерій Буймістер уперше приїхав на початку 1990-х років. Для цієї довгоочікуваної події я, в той час художній керівник Запорізької обласної філармонії, їздила у Київ на оперативну нараду в Укрконцерт. Гастрольний графік співака був розписаний на кожний місяць – на рік уперед. Але мені вдавалося двічі домовлятися про його концерти в нашому місті.

Він співав так, що люди не відчували, коли набирається дихання, коли один твір закінчується та починається наступний… Пригадую, як деякі слухачі, не усвідомлюючи, що між номерами концерту мають бути паузи, починали аплодувати. Це було справжнє Диво Вокалу!

Усе життя постійно намагаюсь зрозуміти таємницю цього прекрасного голосу, його неповторного тембру та безмежного діапазону! (Відомо, що верхні звуки баритона Буймістера може взяти не кожен тенор.) Саме з цих дивовижних причин дар Валерія Буймістера я для себе визначила як Голос Неба! Він з’являється у той момент, коли перші промені сонця торкаються Землі й вона починає наповнюватися вранішнім повітрям радості… А Небо співає свою Пісню Щастя за весь Світ голосом улюбленого співака!

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Свої вокальні опуси я пишу під впливом техніки співу та дивовижного тембру Буймістера. І навіть створюючи романси для жіночого голосу намагаюся відчувати техніку вокалу Голосу Неба: а чи зручно було би Валерію у цьому місті взяти дихання? як краще підійти до головної кульмінаційної ноти? як провести лінію вокального завершення? Так для жіночого голосу постали романси на вірші Анни Ахматової та на українські народні тексти, цикл «Родина» за поезією Марини Цвєтаєвої.

Для Голосу Неба були написані: вокальний цикл на вірші Гійома Аполлінера «Прощавання», Три романси на сонети Вільяма Шекспіра, цикл «Поет» на вірші Євгена Євтушенка та Олександра Блока, «Хмари» Михайла Коцюбинського (одне з трьох «Інтермецо у прозі»), «Бандуристе, орле сизий» («Думка») на вірші Тараса Шевченка, два романси на вірші Олександра Олеся.

Мріяла так: «Раптом наберуся сміливості та підійду – віддам ноти улюбленому співакові… А там вже як буде! Але я так і не наважилася це зробити, бо знала, що Валерій Буймістер виконує музику тільки київських композиторів. Дуже любив співати твори Ярослава Верещагіна, Олега Ківи…

Утім час ішов, і я в 1994 році написала музику до вистави за п’єсою Сергія Носаня «Богдан Хмельницький. Судна ніч» (Запорізький обласний український музично-драматичний театр). Усе було записано симфонічним оркестром Запорізької обласної філармонії під керуванням Вячеслава Реді.

Серед вокальних номерів були два Псалми Давидові №№ 6, 9. Ця музика й відкрила мої перші творчі контакти з Голосом моєї мрії. І допоміг у цьому незабутній Іван Федорович Карабиць. Як ініціатор та організатор Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест», він запросив наш симфонічний оркестр виконати одну з програм форуму з моїми творами.

Вересень 1994 року. У Великому залі Київської консерваторії було багато публіки. Дуже хвилювалася, бо побачила своїх викладачів – Мирослава Скорика, Юрія Іщенка, Льва Колодуба, Івана Карабиця… Оркестр виконав мій Симфонічний триптих «Судна ніч». У третій частині («Останній ранок») лунав Псалом Давидів № 9. І співав його Валерій Буймістер. «Ви зробили дуже великий крок вперед!» – сказав мені після концерту Мирослав Михайлович.

У 2001 році я особисто запрошувала Голос Неба у Запоріжжя на свій авторський концерт. До програми були включені два моїх твори для баритона та симфонічного оркестру – Псалом Давидів і «Думка» («Бандуристе, орле сизий!»). От і вийшло, що обидві композиції виконувалися двічі – у Запоріжжі та Києві.

Другого разу моя «Думка» звучала у програмі фестивалю «Київ Музик Фест-2002». Тоді Іван Федорович Карабиць запросив попрощатися… з ним самим… назавжди… Пам’ятаю великий портрет видатного композитора та Великого Друга над сценою… Пам’ятаю, що Валерій не зміг співати на початку репетиції із диригентом Віктором Здоренком… На концерт прийшли дружина Івана Федоровича Маріанна Копиця з дітьми – сином Кирилом і донькою Іванкою. Голос Неба словами Великого Кобзаря, покладеними на мелодію мого серця, змусив слухачів плакати…

Щоразу буваючи в Києві, я заходила в консерваторію до Валерія Буймістера і з його дозволу слухала вокальні заняття. За 5-7 хвилин на моїх очах студенти перетворювалися на солістів оперних театрів! Професор мало демонстрував учням свій голос. Для методичних вказівок у нього існували жести або фрази, які розуміли тільки його вихованці. Наприклад: «Ти в цьому місці повинен “переливати”». І я чула – юний співак починав-таки «переливати»! А вже коли Валерій Григорович демонстрував щось Голосом, у мене зупинялося дихання від захвату! То були неперевершені уроки вокалу.

…Мені багато розповідав про Валерія Буймістера Ярослав Верещагін. Зокрема, Валерій переглядав календар на рік уперед, вишукував ювілейні дати поетів і робив своєрідні заявки композиторам щодо створення вокальної музики на вірші поетів-ювілярів. Потім він записував нові твори у Будинку звукозапису Українського радіо, бо не міг дозволити, щоби праця композитора лишилася невідомою, марною.

У березні 2016 року професор Валерій Буймістер приїхав у Запоріжжя як член журі Міжнародного фестивалю-конкурсу «Акорди Хортиці». У приміщенні ДМШ № 2 Голос Неба дав майстер-клас. Перед початком заходу я розповіла про творчість Золотого Голосу України й про те, що не існує композитора, який би не мріяв про співпрацю із такою Високою Особистістю, Людиною з Великої Літери. Потім Голос Неба заспівав!
А напередодні я зробила компактдиск із записами творів у його виконанні. Ми подарували цей раритет школі з автографом Великого Співака України.

Досі не віриться, що його більше немає з нами…

Наталія БОЄВА, Запоріжжя