Василь Олександрович Барвінський (1888—1963) — український композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик.
Першою вчителькою музики Василя стала його мати, співачка і піаністка Євгенія Барвінська. Професійну музичну освіту здобув у Львівській консерваторії. Після її закінчення вступив на юридичний факультет Львівського університету (1906), але 1907 року виїхав до Праги для продовження музичної освіти. Вступив на філософський факультет Карлового університету, де слухав лекції відомих чеських музикантів.
Перші творчі спроби Василя Барвінського належать ще до часів перебування у Львові, але лише під час навчання у Празі в професора Вітезслава Новака він ступив на широкий творчий шлях. Славнозвісний чеський педагог і композитор заохочував Василя Барвінського вивчати українські народні пісні, сприяв належному спрямуванню його поглядів.
Особливістю творчості митця є схильність до мініатюр та інструментального жанру, особливо фортепіанного.
У сталінські часи був репресований і десять років перебував у засланні.