Два великих Ігоря: Стравінський і Блажков

374
Share Button

У Києві з ініціативи столичної влади та Класичного ювелірного дому «Labortas» започатковано патріотичний проект «Видатні особистості, які змінили світ». Першим у списку знаменитих постатей, які щонайтісніше пов’язані з Києвом, став геній світової музичної культури ХХ століття Ігор Стравінський

Появі чудового мистецького арт-об’єкта – бронзового барельєфа завдячуємо скульптору Костянтину Добрянському. Цей пам’ятний знак нещодавно урочисто відкрили у центрі міста – на будинку 28/19, що по вулиці Лютеранській.

Проте цій події передувала 20-річна історія, герой якої – видатний український диригент Ігор Блажков. Саме маестро Блажков понад 20 років тому став ініціатором ідеї відкриття меморіальної дошки, яка засвідчила би незаперечний факт тісного зв’язку Стравінського з Києвом і Україною. Але ні підтримка видатних діячів, ні багаторазові звернення до влади не знаходили розуміння у чиновників.

Робота  Ігоря Івановича в архівах встановила історичну справедливість: документи підтвердили, що саме тут, на вулиці Лютеранській, 28 (тодішній Анненській), у будинку Носенків у 1883 році мешкав із батьками однорічний майбутній композитор, і саме звідти в липні 1914-го Стравінський виїхав назавжди з Батьківщини.

Рід Стравінських належить до одного з найдревніших в Україні. Він веде початок з 1500 року (композитор писав, що «наше прізвище було Сулима-Стравинські»), а мати Ігоря Федоровича походить із старовинного козацького роду Холодовських. Батько – знаменитий бас Федір Стравінський співав у 1870-х роках у Київській опері. І це лише невелика частина фактів, що пов’язують українське, в тому числі київське коріння композитора та його родини.

Ось цю історичну справедливість бажав зафіксувати Ігор Блажков, а ще й – особисті взаємини зі Стравінським і вплив його творчості на українську музичну культуру, передусім, на об’єднання, відоме як «київський» музичний авангард. Тож варто нагадати читачам про легендарного діяча культури Ігоря Блажкова.

Історичний феномен українського мистецтва ХХ століття – «київського» музичного авангарду пов’язаний саме з його іменем, а точка відліку – 1958 рік, коли на сцену столичної філармонії вийшов 22-річний диригент, студент Київської консерваторії Ігор Блажков. Через 10 років по тому Геннадій Рождественський назве його прізвище поряд із Клаудіо Аббадо, Зубеном Метою, Сейджі Озавою серед кращих представників молодих на той час диригентів!

У наступному – 1959-му студент Ігор Блажков наважився написати та підпільно передати лист «запеклому адепту музичного формалізму» Ігорю Стравінському, в якому висловив захоплення його музикою і розповів про утиски в СРСР свободи творчості. Невдовзі він отримав відповідь від свого кумира. Це був початок їхнього епістолярного спілкування, що тривало до кончини композитора. Реакція не забарилася! За підготовлене виконання «Жар-птиці» Стравінського зухвалого студента було виключено з консерваторії та позбавлено стипендії імені Чайковського. Щоправда, через півроку Блажкова поновили в студентських лавах, а дипломною роботою його як диригента таки залишився твір улюбленого композитора.

У 1960 році Ігор Блажков знайомиться з Валентином Сильвестровим, що стало початком народження «київського» музичного авангарду. Група молодих бунтівників на чолі з Блажковим відкрила шлюз для новітніх творчих течій. Нова музика поширювалася в Україні через радіоприймач, який транслював «Варшавську осінь», через Радіо-Гонолулу (!), записи котрих, знову ж таки підпільно, поширював молодий диригент, а також через видатних кореспондентів Блажкова – Бенджаміна Бріттена, Карлгайнца Штокгаузена, Едгара Вареза та, насамперед, Ігоря Стравінського. За це несанкціоноване листування Ігор Блажков був «невиїзним» майже 30 років.

Але Блажков не лише транслював інформацію з музичного всесвіту, а й сам озвучував зразки новонародженого українського авангарду. 1965 рік став відкриттям нової музики України за її межами: в тодішньому Ленінграді (тепер Санкт-Петербург), під орудою Ігоря Блажкова з величезним успіхом прозвучали «Спектри» Валентина Сильвестрова. Там же він виконав «Симфонічні фрески» Леоніда Грабовського, які автор присвятив йому. В музичному світі дізналися також про Володимира Загорцева, Валентина Бібика, Віталія Годзяцького, Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Олега Киву, Івана Карабиця, Володимира Губу, інших представників композиторської молоді України. Партитури, аудіозаписи, видання українських колег Ігор Блажков передавав куди тільки міг, домагався включення української музики в програми престижних міжнародних фестивалів. Відтак, завдяки Блажкову, Україна долучалася до єдиної всесвітньої родини нової музики, про яку писала в листі до нього геніальна піаністка Марія Юдіна.

Київська філармонія пам’ятає натовпи молоді, яка прагнула потрапити на концерти диригента Блажкова. Він робив усе, аби зазвучали твори композиторів, чиї імена тоді ще не знали в Україні, а серед них був навіть Бела Барток. «Реквієм» Стравінського він диригував по партитурі, яку подарував йому сам автор. Саме Ігорю Блажкову належить перше виконання в Україні ХІV Симфонії Дмитра Шостаковича, і саме йому Шостакович довірив запис своїх Другої і Третьої симфоній, саме Блажков давав життя творам Едісона Денисова, Андрія Волконського, Арво Пярта, Гії Канчелі, Альфреда Шнітке й інших молодих композиторів, неупосліджених системою соцреалізму. Не випадково, Ігоря Івановича назвали «апостолом нової музики», а його концерти – «університетами сучасної музики».

Наприкінці 1960-х Ігор Блажков із притаманною йому пасіонарністю звернувся до старовинної музики. Він завжди залишався пристрасним прихильником давньої та класичної музики. Неймовірно чутлива творча інтуїція Ігоря Івановича зумовила пошук гармонії у сучасному музичному процесі. У спадщині минулого він вбачав, за його ж словами, «противагу епідемії авангардизму», перетворенню його на тиражовану моду і втрачанню творчого начала.

Чимало написано про знамениту так звану Бахівську колекцію, яка чудом опинилася в бібліотеці Київської консерваторії і духовним батьком якої став Ігор Блажков. Переписати безцінні стародруки, розшифрувати рукописи, редагувати, скласти з них партитури, аби дати їм життя, потребувало від Ігоря Івановича титанічної, подвижницької праці та безкорисливої, як нині кажуть, волонтерської діяльності. «Іноді з лупою в руці намагався зрозуміти, що ж автор тут зашифрував?» – згадує Ігор Іванович. Понад 700 зразків Бахівської колекції прозвучало за 5 років у Києві й тодішньому Ленінграді.

А скільки імен і невідомих творів українських композиторів відроджено завдяки Блажкову! Для цього Ігор Іванович створював музичні колективи, один із яких став навіть першим в Україні приватним камерним оркестром. Але його креативні проекти фінансувала не держава, а іноземні посольства, які бачили в діяльності Блажкова культуртрегерську місію.

Леся Олійник та Ігор Блажков

На превеликий жаль, Маестро не знайшов у офіційних колах належної підтримки своїй величезній просвітницькій діяльності, усвідомлення відданості Музиці, Україні. Тому набагато ціннішим був пієтет до нього більшості музикантів. Скільки чудових творів присвятили і написали для Блажкова композитори! А провідні музикознавці ставилися до нього з величезною повагою.

Хоча на початку 1990-х Ігор Блажков все ж таки отримав звання народного артиста України, можливість вирушити в зарубіжні гастролі та записатися на престижних рекорд-фірмах. Але це тривало лише кілька років. Не раз йому довелося залишати рідний Київ, а від 2002 року і рідну землю.

Уже понад 15 років родина Блажкових мешкає у німецькому місті Потсдамі. Сюди Ігор Блажков змушений був виїхати після того, як його позбавили можливості продовжувати роботу диригента Національного симфонічного оркестру України, а місцем можливого працевлаштування чиновники запропонували посаду диригента …в київському цирку(!!). Проте й на далекій відстані він і нині продовжує вести творчу, пошукову і просвітницьку діяльність.

…Коли Ігор Стравінський прибув у Москву на свій 80-річний ювілей, першим запитанням композитора було: «Де Блажков?» Саме український диригент готував у Ленінграді концертну програму з його творів (відвідати Україну Стравінському не дозволили).

P.S. Звістку про відкриття (нарешті) в Києві омріяного меморіального знаку Стравінському Ігор Іванович прийняв з великою радістю й одразу ж надіслав меру міста Володимиру Кличку подячний лист. А восени маестро Блажков знову прилетить в Україну, аби взяти участь у щорічному міжнародному фестивалі Стравінського в Устилузі.

Леся ОЛІЙНИК

Share Button