Фольклорна феєрія у Київській муніципальній опері

290

 Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва показав нову виставу

Сьогодні, коли українське суспільство розколоте братовбивчою безглуздою війною, спричиненою агресією північноНова музична виставаго сусіда, байдужим, вочевидь, не може бути ніхто. Чимало родин опинилося по різні сторони барикад, у загальному безумстві суперечок рвуться зв’язки, рідні відрікаються одне від одного. Хаос наступає на наші душі. Тому розуміння рубіжних питань ставлення до національних джерел, історичної пам’яті, віднайдення істинного вибору українським народом свого шляху є, як ніколи, значущими у нинішньому житті. Суголосною саме цьому, на мій погляд, слід вважати прем’єру Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва під назвою «Ніч яка місячна», що з великим захопленням була сприйнята глядачами.

duet

Нова робота головного режисера театру Лариси Моспан-Шульги продовжує спрямування авторки до експериментальної драматургії музичного спектаклю, певним чином виявляючи дослідницький погляд на сценічно-музичне видовище. Зокрема, випущені мисткинею дві попередні вистави – «Средь шумного бала» і «Билет до станции… Любовь» позначені своєрідністю. Театральну дію в них зосереджено на музичному матеріалі камерно-вокального жанру романсу і об’єднано невичерпною темою кохання. Так, у першій постановці місцем розгортання подій стає бал і антураж світської гостини, рафінованості взаємин. Натомість у другій герої з їхніми любовними переживаннями опиняються на вокзалі, у поїзді, що мчить крізь життя, зупиняючись на кількох станціях із символічними назвами «Прощальна», «Лірична», «Тривожна», «Штормова», «Любов».

У такому ж річищі драматургічно вирішено й виставу «Ніч яка місячна». Це – яскравий художній експеримент на основі малих вокальних жанрів, цього разу в стилістиці фолк у супроводі фортепіано (концертмейстери – Марія Поляшова, Любов Орлова), скрипки (Георгій Васильєв) і флейти (Віталій Калітовський).

ansambl

Назвавши спектакль «вечорницями у піснях і романсах», режисер пропонує поринути в атмосферу народного спілкування під час вечорниць, де перед глядачем проминають різноманітні ситуації, обставини з життя персонажів, ліричне чергується із трагедійним, гумористичне межує із громадянсько-пафосним. Синтезувавши виразний, емоційно наснажливий музичний матеріал – популярні українські народні пісні та романси, – Лариса Моспан-Шульга свідомо вдалася до контексту духовної глибини й естетичних засад, що надзвичайно потрібні нинішньому українському суспільству. До того ж, використання саме широкопопулярних творів народнопісенного репертуару сприяє ефекту впізнаваності, так би мовити близькості у сприйнятті слухачем.

Драматургію було скомпоновано з урахуванням норм цілісної музичної вистави. Зокрема, початок і завершення у вигляді масових сцен, що представлені хоровими епізодами а cappella, втілили принцип арки, яка урівноважує загальну побудову. Вдалим зачином стали українська народна пісня «Ніч яка місячна» в обробці Юрія Власенка для тенора (Сергій Шаповал), сопрано (Наталія Пелих) і хору й особливо хоровий акапельний номер «Летять ластівочки» для жіночої групи із мюзиклу Ігоря Поклада «Зачарований чумак» на вірші Олександра Вратарьова, який задав емоційний тонус проникливого звернення (вражаючою постала стишена динаміка його виконання на ланцюговому диханні з чіткою артикуляцією слова). Фінальна масова сцена базувалася на народній пісні «Ой роде наш красний» в аранжуванні Олексія Баженова для двох сопрано (Наталія Пелих, Алла Пригара) і хору. Органічно представлена від тихого до гучного звучання з динамічним наростанням у кожній наступній строфі, пісня дала змогу відчути бажання авторів вистави консолідувати людей, гуртуючи їх навколо національних святинь.

balet

Інший характерний для жанру музичної вистави принцип – включення до партитури танцювальних сцен – також відобразився у спектаклі «Ніч яка місячна». Дві контрастні музично-хореографічні композиції на музику Миколи Лисенка у постановці художнього керівника балету театру Тетяни Боровик стилізовано відтворили характерні особливості танцювальної поетики українців, адже наш народ неможливо уявити без танцю так само, як і без пісні! Так, лисенківська фортепіанна рапсодія «Думка-шумка» в обробці Кирила Стеценка акцентувала запальний колорит елементів гуцульського аркана. На противагу їй композиція «Пливе човен» під мрійливу фортепіанну мініатюру-баркаролу Миколи Лисенка засобами танцю втілювала образ типового балетного адажіо, що поетизує інтимну лірику.
Основне драматургічне навантаження вистави «Ніч яка місячна» покладалося на сольні номери, а також дуети, тріо, квартет. Перед глядачами пройшла широка гама образів і почуттів, майстерно зіграних співаками в жанрах обробки народної пісні та народного й авторського романсу, де емоції гранично сконцентровувались завдяки малій формі, а музичне тло увиразнювало смисл поетичного слова.

z-rushnykamy

Домінуюча лірична емоційна сфера спектаклю Лариси Моспан-Шульги була представлена справжніми перлинами української вокальної спадщини – «Дивлюсь я на небо» Владислава Заремби, «Чорнії брови, карії очі» Дениса Бонковського, «Журавочка» Богдана-Юрія Янівського, «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Анатолія Кос-Анатольського, народні «Вівці мої, вівці» та «Місяць на небі» та іншими. Зокрема, запам’ятався Сергій Шаповал, який надзвичайно тепло, витончено-щиро представив романс Дениса Бонковського. Приємне соковите мецо-сопрано Тетяни Странченко захопило силою трагізму образу журавочки, яка залишилася самотньою (пісня Богдана-Юрія Янівського). Широчінь народного світогляду, де земні почуття злиті в гармонії із духовним, зумів донести Олександр Монастирський у народній гуцульській пісні «Вівці мої, вівці» в обробці Михайла Гринишина. Таким же гармонійним, темброво урівноваженим на тихій динаміці було квартетне виконання народного романсу «Місяць на небі» в обробці Федора Надененка (Сергій Шаповал, Тетяна Масан, Георгій Нечаєв, Ірина Ладіна). З-поміж виконавців також виразними постали виступи Олесі Біласюк, яка зуміла віднайти динамізм пісні Анатолія Кос-Анатольського на слова Михайла Петренка «Два потоки з Чорногори», і Тетяни Масан, котра чутливо відтворила трагедійність обробки Мирослава Скорика весільної пісні «Шуміла ліщина».

final

Яскравий контраст у театральну дію вдало і природно внесла гумористична лінія, репрезентована цілими жанровими сценками на основі обробок народних жартівливих пісень «Журавель» (Анатолій Гурин), «Ти до мене не ходи» (Наталія Пелих), «Про комара» (Георгій Нечаєв). Настрій святкового народного гуляння панував у режисерському баченні народної пісні в обробці Георгія Майбороди «Ой заграйте, музики», художньо наповнено, зі смаком виконаної Любов’ю Канюкою.

Кульмінаційного ж значення у виставі «Ніч яка місячна» посіла народна «Балада про Довбуша» в обробці Дезидерія Задора у пафосному трактуванні Михайла Нагорного. Розповідь про ватажка гуцульських опришків загальнонаціонального виміру перегукувалася із нинішнім часом у своєму заклику до єднання.

Успішна прем’єра вистави «Ніч яка місячна» Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва продемонструвала широкі можливості представлення фольклорної тематики засобами театру. Вона наголосила провідну художню позицію режисера Лариси Моспан-Шульги і творчого колективу театру – спрямованість до духовних основ і відвертість із глядачем.

Ольга КУШНІРУК

Фото надані автором статті