Давно не була на концерті, квиток на який не можна придбати. Жодного вільного місця! Хоча в Дніпровській філармонії , попри війну, це стає звичним. Приємно, однак здивована, бо в програмі концерту Академічного симфонічного оркестру – не Брамс і Малер, а світові хіти кіномузики
Звучали композиції Ганса Циммера, автора саундтреків високобюджетних голлівудських стрічок «Людина дощу», «Гладіатор», «Пірати Карибського моря», «Шерлок Холмс», «Дюна» і ще множини хітів. Виконувалися класичні зразки кіномузики італійця Енніо Морріконе, чия музика з «Привида опери» час від часу звучить десь усередині нас, як і музичні теми з «Професіонала».
Нарешті, у живому виконанні – магічна кришталева челестова Hedwig’s Theme Джона Вільямса. Не просто найуспішнішого американського кінокомпозитора, автора музики знаменитих картин «Як украсти мільйон», «Скрипаль на даху», «Зоряні війни», «Індіана Джонс», «Іншопланетянин», «Супермен», «Щелепи», «Список Шиндлера», «Парк Юрського періоду». А «музичного батька» голлівудівського космізму й кінофеномена Гаррі Поттера, філософськи налаштованого, інтелектуально продуктивного хлопчика, котрий успішно бореться з мороком і злом та вже ствердився у нашій свідомості як символ підлітків нового тисячоліття.
Переповнений зал. Шквал емоцій та аплодисментів. Дніпровська публіка – специфічний слухач великого українського мегаполіса, який завжди живе імпульсами й ритмами сучасності. Сьогодні ж поєднує дух героїчного українського оборонного форпосту й головного медичного хаба країни з прагненнями яскравого захопливого видовища. Аудиторія розмаїта, з різними смаками, не консервативна, втім, як і нинішня публіка концертних залів Європи.
Після концерту мала розмову з диригентом концерту Віктором Плоскіною.
В. П.: У мене – змішані почуття. Ранком розмовляв по телефону з Богданою Півненко. Вона каже мені: «Національний ансамбль солістів “Київська Камерата” разом із Національним президентським оркестром учора в Берлінській філармонії грали кіномузику. У залі – аншлаг! Можна було уявити років двадцять тому, щоб у Берлінській філармонії звучала кіномузика? Ні. Тож щось трапилось у світі».
Я з нею повністю погоджуюсь. Пояснюю це тим, що людство перейшло на коротку інформацію. Йому важко сприймати великі обсяги – читати довгі тексти, слухати складні багаточастинні симфонічні твори. Хочеться швидко рухатися вперед.
Отже, з одного боку, мені радісно, що був повний зал. А з іншого, коли бачиш, що на класичному концерті мало людей, то починаєш сумувати. І думаєш: кудись воно, можливо, не туди розвивається? Раптом я не правий? Моя точка зору упереджена? Може я чогось не розумію? Мабуть навпаки, саме в такий спосіб потрібно вводити слухача в філармонію. Тепер ці люди прийдуть на камерний «Концерт при свічках», а потім завітають до нас на класику. Виходить, слід, напевно, рухатися в цьому напрямі…
Згодна з диригентом. Зараз ніби й справді відбувається чергова реформація музичної свідомості. Кіномузика опановує академічні європейські сцени, збирає величезні слухацькі зали, привертає увагу диригентів, приваблює неперевершених віртуозів.
Немає заперечень щодо авторів, – усі не просто високі професіонали, а кожен по кілька десятків разів є номінантом чи лауреатом престижної кінопремії Голлівудської асоціації іноземної преси «Золотий глобус», найвищої відзнаки Американської кіноакадемії «Оскар», щорічної музичної нагороди «Grammy» тощо. До того ж, доба інформації та глобалізму – період переміщення мистецької парадигми від головування театру й опери, як було в попередні століття, в бік інтернету і кіно.
Відповідно, зараз кіномузика – вже не вторинна сфера музичної творчості, а впливова галузь індустрії, розвинена титанічною працею великих команд професіоналів – режисерів, фінансистів, продюсерів, інформаційних інженерів, композиторів, які оперують сучасними досконалими електронно-акустичними засобами звуковидобування. Настав час технічно досконалого запису, монтажу, використання фантастичних звукових ефектів, звукосинтезу, опрацювання звука в реальному часі й просторі, звернення до фрактальної, алгоритмічної та спектральної композиції.
Ця музика розрахована на нове акустичне, психологічне, естетичне сприймання. Тому вона не просто залишає яскраві враження. Її ілокутивна сила породжує бажання знову і знову занурюватися в нескладний, але магнетичний візуально-звуковий континуум.
Ще одна причина аншлагів на концертах кіномузики – у наданій можливості втратити звичну даність і відкрити по-новому світ, відтворивши, в позитивному сенсі, ефект «походу в торгівельні центри», описаний як типовий для світорозуміння споживацького суспільства Зигмундом Бауманом і Ерландом Асшером. А саме – вивільнити приховані в надрах повсякденності альтернативи потрапляння в «кудись», де можна за короткий час відчути впевненість у собі й автентичність, які людина даремно шукає в рутинному житті.
Відкрита візуалізована чуттєвість і робить кіномузику легкою для сприйняття. Вона послаблює залізні скріпи розсудливості, беземоційних робочих буднів прагматичного інформаційно-віртуального світу. Втягує в захопливу акційну пригодницьку подорож, занурює у пошук відповідей на страшні й таємничі загадки життя, стає місцем і часом гострого відчуття присутності в уявній реальності як у щасливій дійсності. Тож, успіх кіномузики в слухача – не випадковий.
Закономірний він і в нашому концерті, й у Берлінській філармонії, слухачів концертних залів Іспанії та Португалії, де грав Академічний симфонічний оркестр Дніпровської філармонії під орудою Віктора Плоскіни у грудні 2023-го й січні 2024 років. Як каже Віктор Михайлович, ця публіка – дуже благодатна. Вона з великим задоволенням сприйняла культову кіномузику, але також класичну програму «Аранхуес», де звучала Сюїта з музики балету «Любов-чарівниця» Мануеля де Фальї, і програму з творів Йоганна Штрауса, і українську музику – «Карпатську рапсодію» Левка Колодуба.
Але що буде далі з кіномузикою в академічних залах Європи? Які перспективи у неї на Дніпровській філармонійній сцені? На моє міркування, усе буде гаразд. Бо, як уже дослідили музикознавці, та ж музика Джона Вільямса за формальними й стилістичними ознаками – дуже близька академічній. Дійсно, в одному лише серіалі «Гаррі Поттер і філософський камінь» – множина різноманітних яскравих мелодій, позначених оркестровою романтичною тембровою колористикою, генетично пов’язаних із давнім баладним, різдвяним та іншим народнопісенним західноєвропейським мелосом. Ці теми, як вказує одна з експерток, будуються за законами старовинної форми, розвиваються за допомогою сучасних поліфонічних напластувань і фактурних сплетінь. Тож, маючи приховані академічні ознаки, ззовні проста, кіномузика органічно вписується в концертну афішу філармонійних симфонічних оркестрів.
В. П.: Якщо ви мене запитаєте про перспективу кіномузичного напрямку в Дніпровській філармонії, то я скажу, що вона є. Усе це може бути дуже цікавим. По-перше, в такі концерти треба обов’язково залучати музику з українських кінофільмів. То дуже важливий момент – чисто емоційний і патріотичний. По-друге, пам’ятаєте Володимира Войтенка? Він на відомому всім українському телеканалі «1+1» вів передачу «Кіноманія». Про кіно знає все. Може, трошки довго розповідає, але дуже цікаво. Пізно-пізно вночі йшли українські фільми і він перед початком давав коментар. Ти вже засинав, бо виступ був хвилин двадцять, та було інформативно.
Ми з ним разом працювали в Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка. І я з великою радістю запросив би його в концерти розповідати про фільми, музика котрих звучатиме. Це було б таке лекторійне наповнення! Мені здається, таким шляхом можна йти.
Бракує поки що для цього формату в Дніпровській філармонії величезного екрана. Однак я впевнений – Олександр Дмитрович Хасапов, директор закладу, віддана справі людина, гроші для цього знайде. Може, спонсори допоможуть і екран з’явиться. На ньому транслюватимуться під час концертного виконання музики відеоролики. Бо дуже добре, коли є додатковий емоційний і візуальний вплив. Плюс концерти можна робити просто неба – в парку, також із цим великим екраном. Їх не потрібно робити багато, достатньо три-чотири чи навіть два-три в сезон, але вони повинні бути. Таку перспективу кіномузики я бачу в найближчому часі.
Наталія ТАРАСОВА
